«Пісня про Сокола» — твір Максима Горького. Вперше надруковано 5 березня 1895 року в «Самарській газеті»; при першій публікації текст включено до оповідання «У Чорномор'ї» (), що входить до циклу «Тіньові картинки» (). До книжкової публікації у збірнику «Нариси та оповідання» (; 1898) автор зробив у тексті низку виправлень, а для другого видання збірки 1899 року істотно переробив його і дав кінцеву назву. «Пісню про Сокола» перекладено багатьма мовами світу.
Сюжет Поранений у бою зі сильним супротивником Сокіл упав з небес на скелі і на зловтішне запитання Вужа відповів: «Так, я вмираю!.. Я жив на славу!.. Я знаю щастя!.. Я бачив небо… Ти не побачиш його так близько!.. Ех, бідолахо!»Тут і далі цитати в перекладі А. Малишка. А потім "скрикнув… з журбою й болем, всю міць зібравши: «О, хоч би в небо ще раз злетіти!..». За порадою Вужа («Можливо, крила тебе підхоплять і поживеш тоді ще трохи в своїй стихії») він кинувся з краю прірви в ущелину, але, ударяючись об скелі, скотився вниз, де його тіло підхопило бурхливий потік. «Вуж довго думав про смерть сміливця, про зліт до неба» і вирішив звідати на собі, «злетівши в небо хоч на хвилину», що ж таке політ у небесах, чому птахи вважають це щастям. Він теж кинувся зі скелі, але не розбився, на відміну від Сокола, а розсміявся: «Так ось в чім розкіш злітань до неба! Вона — в падінні!.. Кумедні птиці!».
Тим часом у левиному реві хвиль гриміла пісня про горду птицю: «Безумству смілих співаєм славу!».
Критичні оцінки Радянська публіцистика та літературна критика приділяла «Пісні про Сокола» значну увагу. Омелян Ярославський зазначав у спогадах, що «заклики Горького та його полум'яні бойові пісні — „Буревісник“, його „Пісня про Сокола“ — мали не менший революційний вплив на маси, ніж прокламації окремих революційних комітетів партійної організації». Інший революціонер, , згадував:Пісня про Сокола була для нас цінніша за десятки прокламацій. Ми дивувалися дурості царської цензури, що її пропустила. Хіба тільки мертвий, або незмірно низький і боягузливий раб міг від неї не прокинутися, не спалахнути гнівом і жагою боротьби. <…> Вона була співзвучна нашим настроям, вона доводила нас до сліз захвату.Цит. по: Касторский С. В., Балухатый С. Д. Творчество Горького 90-х годов // История русской литературы: В 10 т. / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — Т. X. Литература 1890—1917 годов. — 1954. — С. 229.Володимир Ленін назвав свій відкритий лист Максиму Горькому, опублікований 1914 року, «Автору „Пісні про сокола“».В. И. Ленин. Автору «Песни о соколе» // В. И. Ленин. Полное собрание сочинений: В 55 тт. — Том 26 (Июль 1914 — август 1915). — М.: Издательство политической литературы, 1969. — С. 96-97.
На думку , автора біографії Максима Горького в серії «Життя чудових людей» (1960),Ця «Пісня» — заклик до світла, до свободи — звернена була безпосередньо до революційних робітників, що протистоять громаді самодержавства та капіталістичних сил.Інакше оцінювала твір Горького права критика — так, 1900 року стверджував:Ця «Пісня про Сокола» дуже багатьом подобається, багато хто з молоді від неї в захваті. Але мені ця річ здається надзвичайно фальшивою та слабкою, її навіть важко зрозуміти та вчити. Не кажучи про те, що вона погано написана крикливими фарбами, — вона наскрізь фальшива за моральним задумом.M. Меньшиков. Красивый цинизм // Максим Горький: pro et contra / Вступ. ст., сост. и примеч. Ю. В. Зобнина. — СПб.: РХГИ, 1997.
У мистецтві Польский композитор написав за мотивами твору Горького симфонічну поему «Пісня про сокола» (; 1905). На слова Горького написано однойменні твори радянських композиторів (1942), Григорія Фінаровського (1946, 2-а ред. 1966), Олександра Крейна (1948), (1953). Пісня Darko Rundek — Ruskaja Пісня Machine Spirit — Tale of the Falcon (2021) 1967 року режисер-мультиплікатор Борис Степанцев зняв анімаційний фільм «». За словами режисера,
Примітки
Література Антонченков П. Т. Изучение «Песни о Соколе» М. Горького в VII классе средней школы // Учёные записки Якутского государственного педагогического института. — Якутск, 1955. — Вып. IV, с. 87-104.