Французька революція мала значний вплив на Європу та Новий Світ. Історики вважають Революцію однією з найважливіших подій в європейській історіїLinda S. Frey and Marsha L. Frey, The French Revolution (2004), Foreword.R.R. Palmer and Joel Colton, A History of the Modern World (5th ed. 1978), p. 341Ferenc Fehér, The French Revolution and the Birth of Modernity, (1990) pp. 117-30. У короткостроковій перспективі Франція втратила тисячі своїх співвітчизників у вигляді емігрантів, які бажали уникнути політичної напруженості та врятувати своє життя. Дехто оселився в сусідніх країнах (головним чином у Великій Британії, Німеччині та Австрії), деякі оселилися в Росії, а багато хто також вирушив до Канади та Сполучених Штатів. Витіснення цих французів призвело до поширення французької культури, політики регулювання імміграції та безпечного притулку для роялістів та інших контрреволюціонерів, щоб пережити насильство Французької революції. Довгостроковий вплив на Францію був глибоким, формуючи політику, суспільство, релігію та ідеї протягом понад століття. Чим ближче були інші країни, тим більшим і глибшим був французький вплив, який приніс лібералізм, а також такі практики, як пряма демократія та революційний терор, а також кінець багатьох феодальних або традиційних законів і практикMike Rapport and Peter McPhee. «The International Repercussions of the French Revolution», in A Companion to the French Revolution (2013), pp 379–96.Klaits, Joseph; Haltzel, Michael H.; Haltzel, Michael (2002). Global Ramifications of the American Revolution. Cambridge UP. ISBN 9780521524476.. Однак, існувала також консервативна контрреакція, яка перемогла Наполеона, відновила владу королів Бурбонів і певною мірою скасувала нові реформиFrederick B. Artz, Reaction & Revolution: 1814—1832 (Rise of Modern Europe) (1934), pp. 142–43.
Більшість нових державних утворень, створених Францією, були скасовані і повернуті довоєнним власникам у 1814 році. Однак Фредерік Артц підкреслює переваги, які італійці отримали від Французької революції:Протягом майже двох десятиліть італійці мали чудові кодекси законів, справедливу систему оподаткування, кращу економічну ситуацію і більшу релігійну та інтелектуальну толерантність, ніж вони знали протягом століть….. Старі фізичні, економічні та інтелектуальні бар'єри були зруйновані, і італійці почали усвідомлювати свою спільну національну приналежність.Так само і в Швейцарії Мартін оцінив довгостроковий вплив Французької революції:Вона проголосила рівність громадян перед законом, рівність мов, свободу думки і віри; вона створила швейцарське громадянство, основу нашого сучасного громадянства, і поділ влади, про який старий режим не мав жодного уявлення; вона скасувала внутрішні тарифи та інші економічні обмеження; вона уніфікувала міри і ваги, реформувала цивільне і кримінальне право, дозволила змішані шлюби (між католиками і протестантами), заборонила тортури і покращила правосуддя; вона розвинула освіту і громадські роботиWilliam Martin, Histoire de la Suisse (Paris, 1926), pp 187–88, quoted in Crane Brinson, A Decade of Revolution: 1789—1799 (1934), p. 235..Найбільший вплив це мало на саму Францію. На додаток до наслідків, подібних до тих, що мали місце в Італії та Швейцарії, у Франції було запроваджено принцип правової рівності, а колись могутня і багата католицька церква була перетворена на звичайну інституцію, підконтрольну державі. Влада стала централізованою в Парижі, з його сильною бюрократією та армією, що постачалася за рахунок призову всіх молодих чоловіків. Французька політика назавжди поляризувалася — «ліві» і «праві» стали новими термінами для прихильників і противників принципів Революції.
Вплив на Францію Зміни у Франції були величезними; деякі з них були широко прийняті, а інші запекло оскаржувались до кінця 20 століттяJohn Hall Stewart, A Documentary Survey of the french revolution (1951) pp 783–94. До революції народ не мав ні влади, ні голосу. Королі настільки централізували систему, що більшість дворян проводили свій час у Версалі і відігравали лише невелику безпосередню роль у своїх округах. Томпсон каже, що королі «правили завдяки своєму особистому багатству, своєму покровительству дворянству, своєму розпорядженню церковними посадами, своїм провінційним губернаторам (інтендантам), своєму контролю над суддями і магістратами та своєму командуванню армієюJ.M. Thompson, Robespierre and the French Revolution (1962), p. 22».
Після першого року революції цю владу було позбавлено. Король був підставною особою, дворяни втратили всі свої титули і більшість земель, церква втратила свої монастирі і сільськогосподарські угіддя, єпископи, судді і магістрати обиралися народом, армія була майже безпорадною, а військова влада опинилася в руках нової революційної Національної гвардії. Центральними елементами 1789 року були гасло «Свобода, рівність, братерство» та Декларація прав людини і громадянина, яку Лефевр називає «втіленням Революції в цілому»Lefebvre, Georges (2005) . The Coming of the French Revolution. Princeton UP. p. 212. ISBN 0691121885..
Довгостроковий вплив на Францію був глибоким, формуючи політику, суспільство, релігію та ідеї, а також поляризуючи політику на більш ніж століття. пише історик Франсуа Олар:З соціальної точки зору Революція полягала у знищенні того, що називалося феодальною системою, в емансипації особистості, в більшому поділі земельної власності, скасуванні привілеїв шляхетного походження, встановленні рівності, спрощенні життя…. Французька революція відрізнялася від інших революцій тим, що вона не була лише національною, бо була спрямована на благо всього людства"A. Aulard in Arthur Tilley, ed. (1922). Modern France. A Companion to French Studies. Cambridge UP. p. 115..
Вплив на Європу Європу два десятиліття роздирала війна, що розгорталася навколо спроб Франції поширити свої революційні ідеали та протистояння реакційної королівської влади з членами антифранцузьких коаліцій. Наполеон врешті-решт зазнав поразки, і реакціонери захопили владу у Франції. Незважаючи на це, було багато глибоких результатів з точки зору політичних ідей та інститутівAnnie Jourdan, «Napoleon and Europe: the legacy of the French Revolution.» in The Routledge Companion to the French Revolution in World History (Routledge, 2015) pp. 221—238..
Французька еміграція Щоб уникнути політичної напруженості та врятувати своє життя, багато людей, переважно чоловіків, емігрували з Франції. Багато хто оселився в сусідніх країнах (головним чином у Великобританії, Німеччині, Австрії та Пруссії), а чимало виїхало до Сполучених Штатів. Присутність цих тисяч французів різного соціально-економічного походження, які щойно втекли з вогнища революційної активності, створила проблему для країн, які надали притулок мігрантам. Побоювання, що вони принесли з собою змову з метою підриву політичного порядку, призвели до посилення регулювання та документування припливу іммігрантів у сусідніх країнах. Тим не менш, більшість країн, таких як Великобританія, залишалися великодушними і вітали французів.
Французькі завоювання У зовнішніх справах французька армія спочатку була досить успішною. Вона завоювала австрійські Нідерланди (приблизно сучасна Бельгія) і перетворила їх на ще одну провінцію Франції. Вона завоювала Голландську республіку (сучасні Нідерланди) і перетворила її на маріонеткову державу. Взяла під контроль німецькі території на лівому березі Рейну і встановила там маріонетковий режим. Вона завоювала Швейцарію і більшу частину Італії, створивши низку маріонеткових держав. Це принесло Франції славу, а також вливання вкрай необхідних грошей із завойованих земель, які також забезпечували пряму підтримку французької армії. Однак вороги Франції на чолі з Великою Британією, фінансовані британською скарбницею, сформували Другу коаліцію в 1799 році (до Великої Британії приєдналися Росія, Османська імперія та Австрія). Вона здобула низку перемог, які відкинули французькі успіхи назад, і французька армія опинилася в пастці в Єгипті. Сам Наполеон прорвався через британську блокаду в жовтні 1799 року, повернувшись до ПарижаWilliam Doyle, The Oxford History of the French Revolution (1989), pp 341–68..
Наполеон завоював більшу частину Італії в ім'я Французької революції в 1797-99 роках. Він об'єднав старі частини і розділив володіння Австрії. Він створив низку нових республік, доповнивши їх новими кодексами законів і скасувавши старі феодальні привілеї. Центром Цизальпійської республіки Наполеона став Мілан. Генуя стала республікою, а її внутрішні райони — Лігурійською республікою. Римська республіка була утворена з папських володінь, а сам Папа Римський був відправлений до Франції. Неаполітанська республіка була утворена навколо Неаполя, але вона проіснувала лише п'ять місяців, перш ніж ворожі сили коаліції відвоювали їїSteven T. Ross, European Diplomatic History, 1789—1815: France Against Europe (1969).
У 1805 році він утворив Італійське королівство, призначивши себе королем, а свого пасинка — віце-королем. Крім того, Франція перетворила Нідерланди на Батавську республіку, а Швейцарію — на Гельветичну республіку. Всі ці нові країни були сателітами Франції і повинні були виплачувати Парижу великі субсидії, а також надавати військову підтримку у війнах Наполеона. Їхні політичні та адміністративні системи було модернізовано, запроваджено метричну систему, знижено торговельні бар'єри. Єврейські гетто були ліквідовані. Бельгія та П'ємонт стали невід'ємними частинами ФранціїAlexander Grab, Napoleon and the Transformation of Europe (2003) pp 62–65, 78–79, 88–96, 115–17, 154–59Palmer, The Age of the Democratic Revolution 2:293–326, 365–94.
Нові національні утворення були скасовані і повернуті довоєнним власникам у 1814 році. Однак Арц підкреслює переваги, які італійці отримали від Французької революції:
Протягом майже двох десятиліть італійці мали чудові кодекси законів, справедливу систему оподаткування, кращу економічну ситуацію і більшу релігійну та інтелектуальну толерантність, ніж вони знали протягом століть….. Старі фізичні, економічні та інтелектуальні бар'єри були знесені повсюдно, і італійці почали усвідомлювати свою спільну національну приналежність.
Націоналізм Отто Данн і Джон Дінвідді повідомляють: «Вже давно стало майже істиною європейської історії, що Французька революція дала великий поштовх зростанню сучасного націоналізму»Dann, Otto; Dinwiddy, John (1988). Nationalism in the Age of the French Revolution. Continuum. p. 13. ISBN 9780907628972.. Історик Карлтон Хейз підкреслював, що націоналізм є головним результатом Французької революції в усій Європі. Вплив на французький націоналізм був глибоким. Наполеон став настільки героїчним символом нації, що славу легко підхопив його племінник, який переважною більшістю голосів був обраний президентом (а згодом став імператором Наполеоном III)Beatrice Fry Hyslop, French Nationalism in 1789 (1968) especially chap. 7. Вплив був великим у сотнях невеликих німецьких держав та в інших місцях, де націоналізм був або натхненний французьким прикладом, або реакцією на ньогоCarlton J. H. Hayes, The Historical Evolution of Modern Nationalism (1931), ch 2–3Keitner, Chimene I. (2007). The Paradoxes of Nationalism: The French Revolution and Its Meaning for Contemporary Nation Building. SUNY Press. p. 12. ISBN 9780791469583..
Велика Британія