Common SenseFull title: Common Sense; Addressed to the Inhabitants of America, on the Following Interesting Subjects. — це 47-сторінковий памфлет, написаний Томасом Пейном у 1775—1776 рр., який виступав за незалежність від Великої Британії населення в Тринадцяти колоніях. Пишучи чіткою та переконливою прозою, Пейн зібрав різноманітні моральні та політичні аргументи, щоб заохотити простих людей у колоніях боротися за егалітарний уряд. Цей памфлет був опублікований анонімно 10 січня 1776 року,Foner, Philip. «Thomas Paine». Encyclopedia Britannica. Retrieved January 9, 2021. на початку Американської революції, і одразу став сенсацією.
Його продавали і широко розповсюджували, читали вголос у тавернах і в людних місцях. Пропорційно до населення колоній на той час (2,5 мільйона), вона мала найбільший продаж і тираж будь-якої книги, виданої в історії Америки. Станом на 2006 рік ця книга залишається найпродаванішою американською книгою за всю історію і друкується досі..
«Здоровий глузд» оприлюднив переконливий і пристрасний аргумент на користь незалежності, який ще не був предметом серйозного інтелектуального розгляду ні в Британії, ні в американських колоніях. В Англії Джон Картрайт опублікував «Листи про американську незалежність» на сторінках «Public Advertiser» ранньою весною 1774 року, виступаючи за законодавчу незалежність колоній, тоді як у Вірджинії Томас Джефферсон написав «Короткий погляд на Британську Америку» трьома місяцями пізніше. Однак жоден з них не пішов так далеко, як Пейн, пропонуючи повноцінну незалежністьChiu, Frances. A Routledge Guidebook to Paine's Rights of Man. Routledge, 2020. Pp. 46-56.. Пейн пов'язував незалежність із загальними протестантськими переконаннями, що розходилися з ним, як засіб представити виразно американську політичну ідентичність, і побудував «Здоровий глузд» так, ніби це була проповідьWood, Gordon S. (2002), The American Revolution: A History, New York: Modern Library, ISBN 0-679-64057-6Anthony J. Di Lorenzo, «Dissenting Protestantism as a Language of Revolution in Thomas Paine's Common Sense» (registration required) in Eighteenth-Century Thought, Vol. 4, 2009. ISSN 1545-0449.. Історик Гордон С. Вуд описав «Здоровий глузд» як «найзапальніший і найпопулярніший памфлет усієї революційної епохи»Rosenfeld, Sophia. Common Sense: A Political History. 2011. Cambridge, Mass.: Harvard University Press, page 303..
Текст був перекладений французькою мовою Антуаном Жильбером Гріффе де Лабоме в 1791 році.
Публікація Пейн прибув до американських колоній у листопаді 1774 року, незадовго до битв при Лексінгтоні та Конкорді. Хоча колонії та Велика Британія розпочали воєнні дії одна проти одної, думка про незалежність спочатку не викликала у нього жодних сумнівів. Пишучи в 1778 році про свій ранній досвід перебування в колоніях, Пейн «знайшов вдачу людей такою, що їх можна було б вести на нитці, а керувати ними за допомогою очерету. Їх прив'язаність до Британії була непохитною, і в той час виступати проти неї було чимось на кшталт зради. Їхні ідеї скарги діяли без обурення, і їхньою єдиною метою було примирення»Gimbel, Richard (1956), A Bibliographical Check List of Common Sense, With an Account of Its Publication, New Haven, CT: Yale University Press, Thomas Paine, «The [American] Crisis No. VII», Pennsylvania Packet. Пейн швидко вкоренився у філадельфійському газетному бізнесі і почав писати «Здоровий глузд» наприкінці 1775 року під робочою назвою «Проста правда». Хоча книга починалася як серія листів для публікації в різних філадельфійських газетах, вона стала занадто довгою і громіздкою для публікації у вигляді листів, що змусило Пейна вибрати форму памфлетуGimbel, Richard (1956), A Bibliographical Check List of Common Sense, With an Account of Its Publication, New Haven, CT: Yale University Press, Thomas Paine, «The [American] Crisis No. VII», Pennsylvania Packet.
Бенджамін Раш порекомендував видавця Роберта Белла, пообіцявши Пейну, що хоча інші друкарі можуть не погодитися зі змістом памфлету, Белл не вагатиметься і не відкладе його друк. Вперше памфлет був опублікований 10 січня 1776 р.Foner, Philip. «Thomas Paine». Encyclopedia Britannica. Retrieved January 9, 2021. Белл ревно рекламував памфлет у філадельфійських газетах, і попит на нього зріс настільки, що виникла потреба у другому накладі. [Пейн, зрадівши успіху, спробував зібрати свою частку прибутку і пожертвувати її на придбання рукавиць для військ генерала Монтгомері, які тоді стояли табором у холодному КвебекуGimbel, Richard (1956), A Bibliographical Check List of Common Sense, With an Account of Its Publication, New Haven, CT: Yale University Press, Thomas Paine, «The [American] Crisis No. VII», Pennsylvania Packet. Однак, коли обрані Пейном посередники перевірили рахунки Белла, вони виявили, що памфлет фактично не приніс жодного прибутку. Розлючений Пейн наказав Беллу не випускати друге видання, оскільки він планував додати до «Здорового глузду» кілька додатків. Белл проігнорував це і почав рекламувати «нове видання»Burchell, Kenneth (2010), Thomas Paine and America 1776—1809, Routledge.
Реклама дала зворотній ефект, незважаючи на сподівання Белла, що вона переконає Пейна продовжувати користуватися його послугами. Пейн заручився підтримкою братів Бредфордів, видавців «Пенсильванської вечірньої газети», і випустив своє нове видання з кількома додатками та додатковими статтями. Белл почав працювати над другим виданням. Це спричинило місячну публічну дискусію між Беллом і досі анонімним Пейном, яка велася на сторінках і в рекламі «Пенсильванської вечірньої газети», де кожна зі сторін звинувачувала іншу в дворушництві та шахрайстві. Пейн і Белл опублікували ще кілька видань до закінчення їхньої публічної суперечки.
Розголос, спричинений початковим успіхом і посилений видавничими розбіжностями, спричинив неймовірні продажі та тиражі памфлету. За оцінками самого Пейна, деякі історики стверджують, що «Здоровий глузд» був проданий майже 100 000 примірників у 1776 роціFoot, Michael; Kramnick, Isaac, eds. (1987), The Thomas Paine Reader, Penguin Classics, ISBN 0-14-044496-3, а за словами Пейна, 120 000 примірників було продано за перші три місяці. Один біограф підрахував, що за перший рік було продано 500 000 примірників (як в Америці, так і в Європі, переважно у Франції та Британії), а інший пише, що памфлет Пейна витримав 25 друкованих видань лише за перший рікIsaac Kramnick, «Introduction», in Thomas Paine, Common Sense (New York: Penguin, 1986), p. 8, проте деякі історики заперечують ці цифри як неправдоподібні, зважаючи на рівень грамотності населення в той час, і оцінюють верхню межу в 75 000 примірниківTrish Loughran, The Republic in Print: Print Culture in the Age of U.S. Nation Building, 1770—1870 (New York: Columbia University Press, 2007)Raphael, Ray (20 March 2013). «Thomas Paine's Inflated Numbers». Journal of the American Revolution. Retrieved 22 January 2019..
Окрім самого друкованого памфлету, було поширено багато рукописних резюме та цілих копій. Пейн також надав права на публікацію майже кожному виданню, яке зверталося за ними, в тому числі кільком міжнародним виданням. Памфлет був надзвичайно популярним у Франції, де він був надрукований без діалогів проти монархіїFoot, Michael; Kramnick, Isaac, eds. (1987), The Thomas Paine Reader, Penguin Classics, ISBN 0-14-044496-3. Принаймні одна газета надрукувала памфлет повністю: «Коннектикут Курант» у своєму випуску від 19 лютого 1776 рокуAldridge, A. Owen (1984), Thomas Paine's American Ideology, University of Delaware Press, ISBN 0-874-13260-6. Пишучи в 1956 році, Річард Гімбел підрахував, з точки зору тиражу та впливу, що «еквівалентний продаж сьогодні, виходячи з теперішньої чисельності населення Сполучених Штатів, склав би понад шість з половиною мільйонів примірників за короткий проміжок часу в три місяці».
Протягом майже трьох місяців Пейну вдавалося зберігати свою анонімність, навіть під час потужної газетної полеміки Белла. Його ім'я не було офіційно пов'язане з суперечкою про незалежність до 30 березня 1776 р. Пейн так і не відшкодував прибуток, який, на його думку, належав йому від першого видання газети Белла. Зрештою, він втратив гроші і на друці в Бредфорді, а оскільки вирішив відмовитися від авторських прав, то так і не отримав прибутку від «Здорового глузду».
Розділи У першому та наступних виданнях брошура поділялася на чотири розділи.
I. Про походження і будову уряду взагалі, з короткими зауваженнями про англійську конституцію «Суспільство породжене нашими потребами, а уряд — нашими пороками; перше сприяє нашому щастю позитивно, об'єднуючи наші почуття, друге — негативно, стримуючи наші вади. Перше заохочує до спілкування, друге створює розмежування. Перший — покровитель, другий — каратель».
- Томас ПейнPaine, Thomas (2003). Gordon S. Wood (ed.). Common Sense and Other Writings. New York: Modern Library. p. 6. ISBN 9780375760112..У своєму першому розділі Пейн пов'язав поширені теорії Просвітництва про природний стан із створенням фундаменту для республіканського правління. Пейн розпочав розділ з розмежування між суспільством і урядом і стверджує, що уряд є «необхідним злом». Він ілюструє здатність суспільства створювати і підтримувати щастя в людині на прикладі кількох ізольованих людей, яким легше жити разом, ніж окремо, створюючи таким чином суспільство. Оскільки суспільство продовжує зростати, стає необхідним уряд, щоб запобігти природному злу, яке Пейн бачив у людині.
Щоб сприяти розвитку громадянського суспільства за допомогою законів і пояснити неможливість для всіх людей зібратися централізовано для прийняття законів, необхідними стають представництво і вибори. Оскільки ця модель була явно призначена для відображення ситуації колоністів на момент публікації, Пейн перейшов до розгляду англійської конституції.
Пейн знайшов в англійській конституції дві тиранії: монархічну і аристократичну тиранію короля і перів, які правлять по спадковості і нічого не дають народу. Пейн критикував англійську конституцію, розглядаючи відносини між королем, перами та народом.
II. Про монархію і спадкове престолонаслідування Другий розділ розглядає монархію спочатку з біблійної, а потім з історичної перспективи. Він починає з твердження, що оскільки всі люди рівні при створенні, то різниця між королями і підданими є хибною. Потім Пейн цитує низку біблійних уривків, щоб спростувати божественне право царів. Процитувавши Матвія 22:21, він підкреслює відмову Гедеона прислухатися до заклику народу правити, посилаючись на Суддів 8:22. Потім він відтворює більшу частину 1 книги Самуїла 8 (де Самуїл передає заперечення Бога на вимогу народу про царя) і робить висновок: «Всемогутній висловив тут свій протест проти монархічного правління…»
Далі Пейн розглядає деякі проблеми, які спричинили королі та монархії в минулому, і приходить до висновку:"В Англії королю залишається тільки воювати і роздавати посади, що, простіше кажучи, означає збіднювати націю і тримати її за вуха. Дійсно, гарна справа для людини, якій дозволяють отримувати вісімсот тисяч фунтів стерлінгів на рік, і якій поклоняються за це! Одна чесна людина більше варта для суспільства і в очах Бога, ніж усі короновані негідники, які коли-небудь жили.
- Томас ПейнПейн також критикує один з видів «змішаної держави» — конституційну монархію, яку пропагував Джон Локк, в якій владні повноваження розділені між парламентом або конгресом, який приймає закони, і монархом, який їх виконує. Конституційна монархія, на думку Локка, обмежує повноваження короля достатньою мірою, щоб гарантувати, що королівство залишатиметься законним, а не легко перетвориться на тиранію. Однак, на думку Пейна, таких обмежень недостатньо. У змішаній державі влада має тенденцію концентруватися в руках монарха, що зрештою дозволяє йому виходити за межі будь-яких обмежень, накладених на нього. Пейн запитує, чому прихильники змішаної держави, визнаючи, що влада монарха є небезпечною, бажають включити монарха до своєї схеми правління в першу чергу.