Посольство Росії в Канаді — посольство Росії в Оттаві, Онтаріо, Канада, розташоване за адресою Шарлотт-стріт, 285, у східній частині Лорьє-авеню, побудованої за проєктом . З півдня воно виходить на парк Страткона, а на схід — на річку Рідо. Росія також має консульства в Торонто та Монреалі.
Історія Ця територія була передана Радянському Союзу в 1942 році й містилася у великому маєтку, який раніше належав Дж. Фреду Буту, сину лісового барона . У цьому маєтку відбулося весілля дочки Фреда Бута Лоїс з принцом Еріком Данським, сином принца Данії Вальдемара. Під час Другої світової війни будівля була експропрійована урядом для використання Королівським військово-морським флотом Канади, але натомість була передана радянській владі для розміщення їхнього зростаючого представництва. Саме в цій будівлі працював Ігор Гузенко, звідки він вивіз документи перед своєю втечею 1945 року.
1 січня 1956 року на третьому поверсі посольства сталася пожежа. Працівники посольства намагалися загасити її самотужки та не викликали пожежників. Їм це не вдалося, і незабаром сусіди помітили дим, що валив з будівлі. Коли прибула пожежна команда, радянські працівники не впустили їх всередину, наполягаючи на тому, що вони боротимуться з вогнем з тротуару ззовні. Мер Оттави прибула на місце пожежі та вимагала допустити пожежників, погрожуючи арештом співробітникам посольства. Посередником у суперечці між мером і послом виступив міністр кабінету міністрів Пол Мартін, який також прибув на місце події. Нарешті пожежникам дозволили увійти в будівлю, але тільки після того, як радянські війська вивезли велику кількість секретних документів та обладнання. Однак було вже надто пізно, і будівля була знищена.
Залишки садиби було знесено, а на її місці зведено нинішню строгу будівлю в класичному радянському стилі. Після пожежі посольство було переведено на Блекберн-авеню, 24, де розміщувався офіс радянського комерційного радника. RCMP, яка очолювала на той час канадську службу безпеки, у співпраці з MI5, проникла на будмайданчик, намагаючись установити жучок у будівлі під час операції, відомої як "Операція «Хробак роси».
Після розпаду Радянського Союзу будівля стала посольством Росії. Масивний бюст Леніна було прибрано з вестибюля, а незабаром після цього зовнішній вигляд будівлі було змінено, щоб зробити його менш імпозантним.
У листопаді 2022 року посольство Росії вступило у Twitter-битву з трьома канадськими міністрами-геями через російський закон про ЛГБТК 2022 року. Російський посол заявив, що Росія не втручається у внутрішні справи Канади.
Справа про шпигунство Джеффрі Делісла У липні 2007 року Джеффрі Делайсл, колишній старший лейтенант Королівського військово-морського флоту Канади, прийшов до посольства Росії в Оттаві та запропонував продати секретну інформацію російській службі військової розвідки — ГРУ. Зрештою, він передав Росії секретну інформацію з надсекретної мережі обміну розвідувальними даним STONEGHOST. Делайсл продовжував передавати секретну інформацію своєму куратору з ГРУ ще 4 роки до грудня 2011 року, перш ніж був заарештований у січні 2012 року.
Російське вторгнення в Україну 1 березня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну, посольство заявило, що російська армія не окуповує українську територію і вживає всіх заходів для збереження життя і безпеки цивільного населення, не надаючи доказів. Посольство стверджувало, що відповідальність за всі випадки загибелі цивільних осіб під час російської атаки, яку в підконтрольних Кремлю ЗМІ називають «Спеціальною військовою операцією», лежить на українській стороні Міністр закордонних справ Канади Мелані Жолі назвала заяви російського посольства «дезінформацією» та «пропагандою».
Радянсько-російські посли в Канаді
Зарубін Георгій Миколайович 1941—1942 Гусєв Федір Тарасович 1942—1943 Чувахін Дмитро Степанович 1953—1958 Мірошниченко Борис Пантелеймонович 1968—1973 Яковлєв Олександр Миколайович 1973—1983 Родіонов Олексій Олексійович 1983—1990 Овінніков Річард Сергійович 1990—1992 Бєлоногов Олександр Михайлович 1992—1998 Чуркін Віталій Іванович 1998—2003 Мамедов Георгій Енверович 2003—2014 Дарчієв Олександр Микитович 2014—2021 Степанов Олег Володимирович 2021–дотепер
Примітки
Посилання
Офіційний сайт