Олекса́ндр Євге́нович Непо́мнящий (рос. Александр Евгеньевич Непомнящий; 16 лютого 1968, Ковров - 20 квітня 2007, Іваново) — російській поет, пісняр, рок-музикант та публіцист.
Олександр Непомнящий народився в невеликому місті Коврові. Він оволодів гітарою у ранньому віці. Свою музичну кар'єру розпочав під час навчання на філологічному факультеті Іванівського державного університету. Ранній період був пов'язаний із лівими поглядами, разом із тим Непомнящий ще остаточно не визначився у свому ставленні до Бога, але іноду у своїй творчості використовував мотиви богооставленості. Пізній період, що розпочався з виходу альбому «Полюс», пов'язують із його зверненням до православ'я та підтримкою патріотичної тематики. У цьому періоді світогляд музиканта зазнав низки значних змін: він переглянув своє ставлення до релігії у позитивний бік, розчарувався у діяльності Націонал-більшовицької партії та пізніше розпочав здобувати другу, богословську освіту, яку не встиг завершити через хворобу. По стану здоров'я, Непомнящий не зміг закінчити запис свого останнього альбома, але деякі інші записи і досі не перевидано.
Біографія
Дитинство та армія Олександр Непомнящий народився у маленькому місті Ковров 16 лютого 1968 року. Згідно з його власними спогадами, у дитинстві «косив під вундеркінда» — знав усі столиці всіх країн, інформацію про температуру та про тиск на поверхнях планет Сонячної системи, а потім почав цікавитися мінералогіею.Рок-поэзия Александра Непомнящего: исследования и материалы / Ред.-сост. Д. И. Иванов. Иваново: Издатель Епишева О. В., 2009. (Проблемы современной литературы: теория и практика. Вып. 1). илл. ISBN 978-5-904004-08-8
Непомнящий ріс у звичайній рядянській сім'ї, яка "щиро вірила, що ми живемо в найщасливішій країні на світі". Але незважаючи на це, Непомнящий у шостому класі почав ловити і записувати на касетний магнітофон західні рок-гурти, щоб потім їх прослуховувати. До гри на гітарі Непомнящий хотів грати на фортепіано, однак після спроби він відмовився від цієї ідеї. До служби в армії свої пісень він не складав, обмежуючись грою чужих.
Після повернення з армії Непомнящий був засмучений становищем в країні, а рівень життя його батьків значно погіршився.
Музична кар'єра
Рання творчість та перша освіта На самому початку дев'яностих Непомнящий виступив зі своїми ранніми піснями у клубі самодіяльної пісні. Його помітили й у 1991 році запросили на фестиваль «Оскольская Лира», що проходив у Старому Осколі. Він став його лауреатом і з того часу був членом журі.
Після публікації перших пісень стає однією із знакових постатей у російській контркультурі. Був членом Націонал-більшовицької партії, через це йому присвячена глава у «Книге мёртвых 2» (Книзі мертвих 2) одного з лідерів цієї партії - Едуарда Лимонова. У піснях Непомнящего іноді зустрічається тема діяльності Націонал-більшовицької партії та самого Лимонова.
Під час служби в армії Непомнящий почав читати твори Федіра Достоєвського. Під їхнім впливом у 1994 році в Москві він записав свій перший повноцінний альбом.
У відповідь на указ Єльцина, у якому, на думку Непомнящего, «будь-який прояв національної самосвідомості було оголошено екстремізмом», він записав альбом «Экстремизм». У 1996 році вийшов альбом «Тёмная сторона любви».
У 1997 році Непомнящий закінчів навчання на філологічному факультеті Іванівського державного університету.
Співробітництво з гуртом «Кранты» Того ж 1997 року спільно із музичним гуртом «Кранты» Непомнящий записав наполовину електричний альбом «Полюс», а у 1999 році — неофіційний «Цепная реакция».
У 1999 році Непомнящий організував фестиваль в місті Іванові на протест проти американського бомбардування Югославії.
Вивчення філософії та релігії З часом Непомнящий змінює свої погляди, розчарувався у діяльності Націонал-більшовицької партії, замість цього починає все більше цікавитися філософією та релігією. Під впливом прочитаного, у 1999 році він записує альбом «Земляника».
У 2000 році Непомнящий записує альбом «Поражение» на «православно-апокаліптичну» тематику. У ньому майже зовсім зникають ранні теми дев'яностих, натомість з'являється лірика автора без домішок «зовнішнього світу». Сам автор вважає що альбом «не консервативний, скоріше, реакційний».
5 серпня 2001 року Непомнящий виступав в місті Переславль-Залеський на фестивалі авторской песні «Открытие» (укр. «Відкриття»). Вночі, одразу після фестивалю, він записав бутлеґ «Зелёные холмы».
Восени 2003 року Непомнящий зміг приступити до запису нового альбома «Я потом расскажу тебе, Родина…» спеціально для лейбу «Выргород», однак, він встиг записати лише 5 пісень. Його роботу прервав договір зі «Студією Колокол», яка спродюсувала створення нового альбому «Хлеб Земной». Непомнящий планував повернутися до запису альбому пізніше, однак зробити це йому завадили депресія, а згодом — тяжка хвороба.
Хвороба У 2002 році у Непомнящого, за його власними словами, почалася депресія. Серед причин, які вплинули на її виникнення, він називав віддалення від духовного батька та сварку з ним, згодом до цього додалася смерть власного батька. У квітні 2004 року Непомнящий почав помічати у себе проблеми з правою рукою, яка періодично німіла. Обстеження, проведене в одному з , показало, що причиною цього була тяжка хвороба — гліобластома. Вже в червні 2004 року йому зробили першу операцію. Після цього стан хворого поліпшився настільки, що він отримав змогу знову самостійно кудись виїжджати. У багатьох містах Росії проходили благодійні акції за участю деяких музикантів і гуртів, які збирали гроші на його лікування. Сам Непомнящий у вересні пройшов курс променевої терапії та розпочав дієту, ефективність якої офіційна медицина не визнавала. До літа 2005 року він став іноді порушувати дієту та припинив імунотерапію, розпочату взимку. У лютому 2006 року Непомнящий вирішив прогулятися без шапки, після чого у нього діагностували рецидив пухлини. Незважаючи на діагноз, він відмовився від госпіталізації. У лютому 2007 року його стан різко погіршився. Протягом останніх трьох тижнів свого життя він часто перебував у стані, близькому до несвідомого.
В Україні Олександр Непомнящий проводив свої концерти навіть в України. Організовувати деякі концерти допомогала про-російська партія «Руський блок».
Смерть Помер в місті Іваново 20 квітня 2007 року на 40-му році життя. Був відпетий у храмі рідного міста Ковров, та в цьому ж місті похований на Троїцько-Микільському цвинтарі.
Творчість, погляди Олександр Тарасов, який особисто знав Непомнящего публіцист лівого спрямування, писав про нього:
Тарасов виділяє такі пісні як "Убей Янки", "Всем, Кто Любит Вавилон", "Конец Русского Рок-н-Ролла", відзначаючи в них наявність "класового чуття" та жорсткої сатири на російський капіталізм.
Однак до останньої творчості пісняря той же Тарасов уже ставився критично: «Непомнящий чим далі, тим все більше займається самоповторами і переписуванням себе раннього, агресивно-бунтарського, в розслаблено-православному ключі». Відповідаючи на відкритий лист Непомнящего, Тарасов звинуватив барда у сповзанні до фашизму.
Дискографія
Номерні альбоми «Как бы Best of…» (неофіційний), 1993 «Новые похождения А. И. Свидригайлова (1968–1994)», 1994 (Bull Terrier Records, 2019) «Под тонкой кожей» (збірник ранніх пісен), 1995 «Экстремизм», 1995 «Тёмная сторона любви», 1996 «Полюс» (за участю музичного гурту «Кранты»), 1997 «Земляника» (1 и 2 частини), 1999 (Bull Terrier Records, 2019) «Поражение», 2000 (Выргород, 2010) «Зерно» (неофіційний), 2000 «Зелёные холмы» (неофіційний), 2001 «Хлеб Земной», 2003 (Выргород, 2015) «Я потом расскажу тебе, Родина…», 2003 (Выргород, 2022)
Аудіозаписи
«Разжигатели» (спільний концерт Непомнящего й Подорожного) «Квартирник с С. Калугиным у Radagast’a», 6 августа 2000 «Концерт в Волгограде», 18 января 2002 «Квартирник у Radagast’a», 2001 «Квартирник у Radagast’a» (там де Олександр Непомнящий співає чужі пісні), 1999 «Ранние песни — сборник», 2002 «Концерт в Музее Маяковского», 2003
Триб'юти
«Песни Александра Непомнящего. Tribute 1», 2014 (Выргород) «Память Непомнящего», 2024 (Ionoff Music)
Відеозаписи
Санкт-Петербург. Клуб Орландина. 9 февраля 2003
Примітки
Джерела та посилання
᛫ Офіційний сайт Архівна копія від 15 квітня 2007 на Wayback Machine
nepomnyashy - блоґ у LiveJournal, який вів Олександр Непомнящий
Православ'я та рок музика, «Час дзвіночків» у світлі церковного суду Архівна копія від 21 серпня 2007 на Wayback Machine — статті О.Непомнящего
Статті на Topos.ru
Інтерв'ю Інтерв'ю журналу «ФАНограф»
Інтерв'ю на сайті «Наш неформат» Архівна копія від 27 вересня 2007 на Wayback Machine
Інтерв'ю газеті «Завтра»
Інтерв'ю агенції «Росбалт-Юг»
Інтерв'ю газеті «Новости Оскола»
Інтерв'ю журналу «Иначе» Архівна копія від 4 серпня 2007 на Wayback Machine
Про нього a_nepomnyashy — спільнота шанувальників Олександра Непомнящего
ru_nepomn — спільнота пам'яті музиканта
в «Новотеке»
Стенограма передачі на «Радио-Пик» Архівна копія від 20 травня 2007 на Wayback Machine
Борис Усов. «Крест под гимнастёркой» Пам'яті Олександра Непомнящего Архівна копія від 28 листопада 2014 на Wayback Machine // «Завтра», № 21 (705) от 23.05.2007
Марія Махова: «На смерть друга» Олександр Тарасов. Чорний кіт на червоному тлі Архівна копія від 1 жовтня 2007 на Wayback Machine // Жовтень, № 10, 1998 р. Олександр Тарасов. «Каждому по вере пить из теплой лужицы…» Письмо Олександру Непомнящему Архівная копія от 23 вересня 2010 на Wayback Machine Анатолій Обидєнкін. «Произвольная космонавтика. Время колокольчиков, version 2.0». Архівна копія від 29 березня 2012 на Wayback Machine Рязань: Край, 2006, 360 с. Анатолій Обидєнкін. Поет бронзового віку / / Нова газета - Рязань. 20 січня 2004 р. Easy listening for the hard of hearing Архівна копія від 27 квітня 2007 року на Wayback Machine Стаття Михайла Сергійовича Вербицького про участь Непомнящего у конференції «Про-Контра». Сандалів Фелікс. Формейшен. Історія однієї сцени. — М. : Common place, 2016 — С. 576 — ISBN 978-99980-0010-0.