Ніколас Дж. Гофф (, уроджений — Міклош Гофф, ; 3 січня 1906, Мадяровар — 4 серпня 1997, Стенфорд, штат Каліфорнія) — американський і угорський науковець в галузі механіки, авіаційний інженер.
Член Національної інженерної академії США (1965)Dr. Nicholas J. Hoff , іноземний член Французької академії наук (1989)Les membres du passé dont le nom commence par H .
Життєпис Народився в сім'ї стоматолога Мора Гоффа і Ленке Меллер. Закінчив лютеранську гімназію Фашорі в Будапешті, у цій же школі навчалися свого часу Юджин Вігнер, Лео Сілард, Едвард Теллер, Теодор фон Карман, Джон фон Нейман і Антал Дораті. Поступив до Федерального технологічного інституту в Цюриху (ETH Zürich), де навчався під керівництвом відомого інженера-механіка Аурела Стодоли. У 1928 році отримав диплом інженера.
З 1929 до 1937 року працював на авіаційному заводі угорської компанії , де відповідав за розрахунки в конструкторському бюро. Брав активну участь у розробці літаків моделей WM-15 (експериментальний проєкт літака-кур'єра), (розвідувальний бомбардувальник), WM-20 (двомісний біплан-тренажер) і (розвідник-бомбардувальник).
Восени 1938 року емігрував до США. Мав за мету добратись до Стенфорда, щоб навчатись у відомого науковця в галузі механіки деформівного твердого тіла С. П. Тимошенка. Після завершення навчання мав намір повернутися до Угорщини, але у 1939 році, після початку Другої світової війни, шляхи повернення додому були відрізані.
Займався вивченням впливу вібрації під час землетрусів на сталеві каркасні будівлі в лабораторії Стенфорда під керівництвом професора Л. Якобсена (Lydik Jacobsen). Наприкінці літа 1940 року покинув лабораторію і зосередився на завершенні дисертації. Здобув ступінь доктора філософії (Ph. D.) у 1942 році захистивши дисертацію на тему «Stresses in a Space Curved Bar Reinforcing the Edge of a Cut-Out in a Monocoque Fuselage» (Напруження в просторово вигнутому стрижні, що посилює край вирізу в монококовому фюзеляжі).
Восени 1940 року працював в як інструктор з авіаційної техніки. У 1946 році став повним професором і у 1950 році керівником Департаменту авіаційної техніки та прикладної механіки. В Брукліні він став відомим також як видатний лектор і педагог.
Як знак визнання його заслуг Н. Гофф отримав запрошення у 1953 році прочитати престижну іменну лекцію Вілбура і Орвілла Райтів () у Лондоні.
У 1955-му працював головою відділення прикладної механіки Американського товариства інженерів-механіків (ASME).
У 1956 році за рекомендацією Теодора фон Кармана («Ніколас Гофф — хто ж іще?!») отримав запрошення від Стенфордського університету й повернувся до Стенфорда восени 1957 року, щоб очолити новостворений Інститут аеронавтики та астронавтики Стенфордського університету. Його було призначено директором інституту за ініціативи Тодора фон Кармана. З 1962 року інститут продовжував працювати у статусі кафедри. Займався, як теоретично, так і експериментально, вивченням стійкості посилених тонкостінних конструкцій для літаків.
У 1968 році він був президентом 12-го Міжнародного конгресу прикладної механіки в Стенфорді.
Н.Гофф був одружений з Вівіан Черч з 1940 року та до її смерті в 1962 році, згодом одружився з Рут Клечевскі в 1972 році.
Після виходу з 1971 року на пенсію в Стенфордському університеті читав лекції в Університеті Монаша (Австралія, 1971), Технологічному інституті Джорджії (США, 1973), (Велика Британія, 1974—75), Швейцарському федеральному технологічному інституті (Цюрих, 1975), Політехнічному інституті Ренсселера (США, 1976—81). На запрошення читав лекції в Японії (для чого користувався перекладом своїх лекцій японською). Залишив після себе майже завершений рукопис з історії технічного розвитку авіації.
Нагороди і звання Медаль Т. Кармана, 1972 Медаль ASME, 1974 Медаль Денієла Гуггенгайма, 1983 Обраний до Національної інженерної академії, 1965 George S.Springer NICHOLAS J.HOFF 1906—1997 // National Academy of Engineering (NAE) Почесний член , 1987.
Бібліографія The Analysis of Structures, based on the minimal principles and the principle of virtual displacements, Wiley 1956 Herausgeber: High temperature effects in aircraft structures, Pergamon Press 1958 Продольный изгиб и устойчивость. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. — 155 с.
Примітки
Посилання MEMORIAL RESOLUTION Профіль на сайті NAE