Оповідь предка: Історія створення людства () — науково-популярна книга Річарда Докінза та на тему теорії еволюції. Книга використовує незвичайний підхід, відслідковуючи еволюційний шлях людей у зворотному хронологічному порядку. Попутно книга знайомить читачів з різними видами, які є все більш віддаленими родичами людства, і деякі з цих видів оповідають свої історії, повчальні для розуміння теорії еволюції. Спираючись на сучасні дослідження, «Оповідь предка» простою мовою пояснює походження життя та складні «родинні стосунки», які поєднують усіх живих істот.

Зміст Книга розповідає про походження видів, рухаючись еволюційним деревом назад у часі — від людства до наших спільних предків з усе більш віддаленими групами живих істот. У цій зворотній хронології предки будь-якої групи видів повинні врешті-решт зустрітися в певний момент часу. Останнім спільним предком є той, який у всіх них спільний, і якого автори називають «співпрародичем». Найдавніший предок, останній універсальний спільний предок, є предком усіх істот, що нині живуть на Землі. Доказом його існування є те, що всі організми мають спільний генетичний код, і малоймовірно, щоб однаковий генетичний код був винайдений двічі. Немає ознак іншого незалежного походження життя, і, як пояснено в книзі, якби нове життя виникло зараз, його організми, ймовірно, були б швидко з'їдені наявними формами життя.

«Оповідь предка» розповідає про те, що вона називає «паломництвом», щоб відкрити наших предків і зустрітися з іншими «паломниками» (тобто групами видів), які приєднуються, коли книга досягає спільного предка, якого ділить людство з ними. Читцю розповідають про 40 рандеву, перш ніж досягти джерела самого життя.

Структура книги натхненна працею кінця XIV століття Джефрі Чосера «Кентерберійські оповіді».

Співпрародичі Автори використовують термін «співпрародичі» (), введений Нікі Ворреном для останнього спільного предка в кожній точці зустрічі. У кожному рандеву ми зустрічаємо нашого співпрародича з якоюсь новою групою живих істот. Співпрародич не обов'язково дуже схожий на цих істот: після «рандеву» наші колеги-«паломники» мали стільки ж часу, щоб розвиватися та змінюватися, як і ми. Дорогою автори представляють нам нових паломників, які приєднуються до нас у подорожі назад у часі, і деякі з них розповідають нам свої історії, повчальні з точки зору теорії еволюції. Наприклад, як з'являються нові види, як аксолотлю ніколи не потрібно дорослішати, як важко класифікувати тварин і чому наші рибоподібні предки переселилися на сушу.

Розділи

Примати РандевуЧас (млн р. тому)Новий пілігримРозповідь0Усе людствоОповідь тасманійця ілюструє поняття точки, починаючи з якої всі живі люди мають точно однаковий набір предків у минулому.Оповідь землероба описує неолітичну революціюОповідь кроманьйонця описує Великий Стрибок.Оповідь Єви торкається теорії коалесценції, мітохондріальної Єви, Y-хромосомного Адама та поліморфізму. Оповідь закінчується припущенням, що система груп крові AB0 у людей і шимпанзе є прикладом транспецифічного поліморфізму: людина з групою крові B може бути ближче споріднена з шимпанзе з групою B, ніж із людиною з групою A — з погляду генів (або алелів), відповідальних за антигени.Оповідь Людини трудящої розповідає, як мутована форма гена FOXP2 могла дозволити Homo ergaster опанувати мову.Оповідь Людини умілої пояснює, як цей вид набув високого співвідношення маси мозку до маси тіла, одночасно вводячи поняття логарифмічної шкали та точкових діаграм як інструментів наукових досліджень.Оповідь Арді досліджує, як гомініди вперше навчилися ходити на двох ногах.16ШимпанзеЛюдські прочани приєднуються до своїх еволюційних родичів — шимпанзе та бонобо. Див. також: Найближчий спільний предок шимпанзе і людини.27ГорилиОповідь горили розглядає зміну ставлення людей до людиноподібних мавп, закінчуючись обговоренням расизму та спецієсизму.314ОрангутаниОповідь орангутана вводить принцип парсимонії та його використання для побудови родовідного дерева видів (кладограми). Орангутан — остання з великих мавп, що приєднується до паломництва.418ГібониОповідь гібона детальніше пояснює методи приєднання сусідів, парсимонії, максимальної правдоподібності та текстології, які використовують для побудови кладаграм та філогенетичних дерев. Оповідь завершується статевим диморфізмом: ген визначення чоловічої статі SRY ніколи не перебував у жіночому тілі — принаймні з часу, що набагато передує розходженню гібонів і людей. Це підкреслює той факт, що різні філогенетичні дерева можна побудувати, за різними наборами генів; головне "дерево видів" — це не що інше, як резюме множини генних дерев, "голосування більшості" серед них.525Мавпи Старого СвітуМавпи старого світу, які належать до тієї ж клади вузьконосі, що й людиноподібні мавпи, є ближчими родичами людиноподібних мавп, ніж мавпи нового світу. Їх іноді називають "хвостатими мавпами". Невідомо, чи мав фактичний спільний предок хвіст чи ні.640Мавпи Нового СвітуОповідь мавпи-ревуна — це розповідь про те, як дуплікація генів може створювати нові гени. З часом ці дублікати мутують і зазнають генетичного дрейфу. Коли динозаври ще існували у світі, ссавці були нічними тваринами й мали дихроматичний зір, але люди є трихроматами. Трихроматичні гени виникли внаслідок дублювання гена опсину. Трихроматичний зір допомагає виявляти їжу та соковитіші листки, тож з часом мавпи Нового та Старого Світу набули цього типу зору через хромосомну транслокацію. Мавпи Нового Світу вперше досягли трихроматичності серед жіночої частини популяції, створивши зелені та червоні алелі для одного і того самого локусу гена опсину на Х-хромосомі — це приклад поліморфізму. Прикладом переваги гетерозигот є те, що самці, які мають лише одну копію Х-хромосоми, залишалися дихроматами — з або зеленим, або червоним опсином. Ревуни — це тип мавп Нового Світу, які пішли ще далі й досягли трихроматичності для обох статей завдяки Х-хромосомі, що отримала два локуси — і для зеленого, і для червоного алеля.

Мавпи Нового Світу, найімовірніше, одного разу перепливли Атлантичний океан і нині зустрічаються лише в Південній Америці.760Довгоп'ятиНічна тварина з величезними очима. На відміну від інших нічних ссавців, її очі не мають тапетуму — шару, що відбиває світло з задньої частини ока для повторного потрапляння його на сітківку з метою максимальної фіксації світла. Предок довгоп'ятів був денним і втратив тапетум, щоб уникнути формування зображень з відбитого світла.865Лемури, галагові та їхні родичіПаломництво зустрічається з іншими родичами мокроносих: лемурами, потто, галаго та лорі. Оповідь Ай-Ая показує дивних лемурів, які зустрічаються лише на острові Мадагаскар. Мадагаскар колись був частиною суперконтиненту Гондвана, який включав сучасну Африку й Індостан. Гондвана розпалася на дрейфуючі блоки суші, деякі з яких стали Африкою, Індією та Мадагаскаром. Як ізольований острів, Мадагаскар став місцем активного видоутворення. Невелика засновницька популяція в умовах відсутності інших мавп зайняла всі відповідні екологічні ніші. Мадагаскар, що займає лише 1/1000 частину суходолу Землі, є домом для унікальних видів, які становлять 4 % усіх видів тварин і рослин.

Ссавці