Нирково-клітинна карцинома (НКК), англ. Renal Cell Carcinoma (RCC) — це злоякісна пухлина нирки, яка виникає в слизовій оболонці проксимального звивистого канальця, частини дуже маленьких трубок у нирці, які транспортують первинну сечу. НКК є найпоширенішим типом раку нирки у дорослих, відповідальним за приблизно 90–95% випадків. Частіше зустрічається у чоловіків (співвідношення чоловіків і жінок становить до 2:1). Найчастіше діагностується у людей похилого віку (особливо у людей старше 75 років).

Початкове лікування найчастіше полягає в частковому або повному видаленні ураженої нирки. Якщо пухлина не має метастазів (не поширилася на інші органи) або не проникла глибше в тканини нирки, п’ятирічна виживаність становить 65–90%, але вона значно знижується при поширенні пухлини.

Симптоми з'являються пізно і люди з НКК часто мають пізні стадії захворювання на момент встановлення діагнозу. Початкові симптоми НКК часто включають кров у сечі (у 40% пацієнтів під час першого звернення до лікаря), біль у боці (40%), новоутворення в животі чи у боці (25%), втрату ваги (33%), гарячку (20%), високий кров’яний тиск (20%), нічну пітливість і погане загальне самопочуття. При метастазуванні НКК найчастіше поширюється на лімфатичні вузли, легені, печінку, надниркові залози, мозок або кістки. Імунотерапія та таргетна терапія покращили перспективи пацієнтів з метастатичною НКК.

НКК також асоціюється з низкою паранеопластичних синдромів (ПНС), які є станами, спричиненими або гормонами, що виробляються пухлиною, або атакою імунної системи на пухлину, і присутні приблизно у 20% пацієнтів з НКК. Найпоширенішими ПНС, які спостерігаються у людей з НКК, є: високий рівень кальцію в крові, високий рівень еритроцитів, високий рівень тромбоцитів і вторинний амілоїдоз.

Ознаки та симптоми Історично вважалося, що пацієнт матиме класичну тріаду: 1 - гематурію, коли в сечі є кров, 2 - біль у боці, між стегном і ребрами, і 3 - новоутворення в животі, схоже на здуття, але більше. Зараз відомо, що ця класична тріада симптомів виникає лише в 10–15% випадків і зазвичай свідчить про те, що нирково-клітинна карцинома (НКК) знаходиться на пізній стадії. Сьогодні НКК часто протікає безсимптомно і зазвичай виявляється випадково під час обстеження з приводу інших патологій. Відсоток безсимптомних і випадково діагностованих випадків НКК, в останні роки продовжує зростати.

Інші ознаки та симптоми можуть включати відчуття нездужання, втрату ваги та/або апетиту, анемію внаслідок пригнічення еритропоетину; еритроцитоз (підвищене утворення еритроцитів) внаслідок підвищеної секреції еритропоетину; варикоцеле, яке спостерігається у чоловіків як розширення сплетення вен, що дренують яєчко (частіше ліве); гіпертензію (високий кров'яний тиск), що виникає внаслідок секреції реніну пухлиною; гіперкальціємію; порушення сну або нічна пітливість; рецидивні підвищення температури тіла і хронічну втому.

Фактори ризику

Спосіб життя Найбільші фактори ризику НКК пов’язані зі способом життя: куріння, ожиріння та гіпертензія, які за оцінками, присутні у до 50% випадків. Професійний вплив деяких хімічних речовин, таких як азбест, кадмій, свинець, хлоровані розчинники, нафтохімічні речовини та поліциклічні ароматичні вуглеводні, розглядалися в багатьох дослідженнях з непереконливими результатами. Іншим підозрюваним фактором ризику є тривале застосування нестероїдних протизапальних препаратів.

Також дослідження показали, що перенесена гістеректомія пов'язана із більш ніж удвічі збільшенням ризику НКК. Помірне споживання алкоголю, з іншого боку, має захисний ефект.

Генетичні чинники Спадкові фактори мають незначний вплив на індивідуальну уразливість, причому у найближчих родичів людей з НКК ризик розвитку цього захворювання підвищується в 2-4 рази. Інші генетично пов’язані захворювання також підвищують ризик НКК, включаючи спадкову папілярну карциному нирки, спадковий лейоміоматоз, синдром Бірта–Хогга–Дюбе, синдром гіперпаратиреоїдної пухлини щелепи, сімейну папілярну карциному щитовидної залози, хворобу фон Гіппеля–Ліндау і серпоподібноклітинну анемію.

Проте найбільш значний ризик захворювання не пов’язаний з генетикою – пацієнти з набутою кістозною хворобою нирок, які потребують діалізу, мають у 30 разів більше шансів на розвиток НКК, ніж у загальній популяції.

Патофізіологія Ця пухлина виникає з клітин епітелію проксимальних ниркових канальців. Вважається аденокарциномою. Розрізняють два підтипи: спорадичний (тобто неспадковий) і спадковий. Обидва такі підтипи пов’язані з мутаціями в короткому плечі хромосоми 3, причому залученими генами є або гени-супресори пухлин (VHL і TSC), або онкогени (наприклад , c-Met).

Діагностика Першими кроками для діагностики цього захворювання є розгляд ознак і симптомів, а також анамнез (детальний медичний огляд минулого стану здоров’я) для оцінки будь-яких факторів ризику. На підставі представлених симптомів низка біохімічних тестів (з використанням зразків крові та/або сечі) також можна розглядати як частину процесу скринінгу, щоб забезпечити достатній кількісний аналіз будь-яких відмінностей в електролітах, функції нирок і печінки, а також показників згортання крові. Під час фізичного огляду пальпація живота може виявити наявність пухлини або збільшення органу.

Хоча цьому захворюванню не вистачає характеристик на ранніх стадіях, важливі міркування, засновані на різноманітних клінічних проявах, а також резистентності до опромінення та хіміотерапії. Основними діагностичними засобами для виявлення нирково-клітинної карциноми є УЗД, комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) нирок.

Класифікація Нирково-клітинна карцинома (НКК) — це не єдине ціле, а скоріше сукупність різних типів пухлин, кожна з яких походить з різних частин нефрону (епітелію або ниркових канальців) і має певні генетичні характеристики, гістологічні особливості та, певною мірою, клінічні фенотипи. Класифікація поширених гістологічних підтипів нирково-клітинної карциномиПідтип НККЧастотаГенетичні аномаліїХарактеристикаСвітлоклітинна НКК (CCRCC)60–70% Порушення сегментів хромосоми 3p зустрічаються в 70–90% Інактивація гена фон Гіппель-Ландау через мутацію и гіперметилювання промотера Набуття хромосоми 5q Втрата хромосом 8p, 9p,14q У 2009–2010, п'ть нових часто мутованих генів було знайдено у CCRCC; KDM6A/UTX, SETD2, KDM5C/JARID1C та MLL2 CCRCC походять з проксимальних звивистих канальців частіше страждають чоловіки у віці 60-70 рр більшість CCRCC виникає спорадично Тільки 2 – 4% випадків є частиною спадкових синдромів Папілярна НКК (PRCC)10–15% трисомія хромосоми 7 та 17, втрата хромосоми Y при спорадичній PRCC трисомія хромосоми 7 при спадковій PRCC набуття хромосом 12, 16, and 20 рідкісна мутація Met протоонкогену PRCC походить з дистальних звивистих канальців PRCC частіше уражає чоловіків у 60-70 рр. життя менш агресивна пухлина ніж світлоклітинна RCC, з 5-річною виживаністю 80% to 85%. більшість пухлин виникає спорадично, але деякі можуть розвинутися у членів сімей зі спадковою PRCCХромофобна НКК (ChRCC)3–5% втрата хромосом Y, 1, 2, 6, 10, 13, 17, та 21 ChRCC походить з кортикальних збірних протоків ChRCC має набагато кращий прогноз, ніж світлоклітинна та папілярна НКК з 5-річною виживаністю більше 90%. більшість випадків виникають спорадично, деякі сімейні випадки пов'язані з синдромом Бьорт-Гоґґ–Д'юб Клінічні, патологічні та генетичні особливості незвичайних підтипів НКК, включених до Класифікації патології НКК ВООЗ 2004 р.Підтип НКККлінічні особливостіХарактеристика клітин / тканинГенотипПрогнозМультилокулярна кістозна НКК Варіант CCRCC (5% від CCRCC) Середній вік 51 рік (діапазон 20–76) Чоловіки:жінки = 2–3:1Світла цитоплазма, мале темне ядроделеція 3p як при CCRCC сприятливий після повного хірургічного видалення немає місцевих або віддалених метастазівКарцинома збиральних протоків Белліні менше ніж 1% всіх пухлин нирок середній вік 55 років (діапазон 40–70) чоловіки:жінки = 2:1високодиференційовані пухлинні клітини з еозинофільною цитоплазмоюLOH на хромосомах 1q, 6p, 8p,9p, 13q, 19q32 and 21q; c-erB2 ампліфікація пов'язана з несприятливими результатами поганий прогноз 1/3 має метастази 2/3 пацієнтів помирають протягом 2 роківМедулярна карцинома дуже рідкісна; майже тільки серед людей з серпоподібноклітинною анемією більшість пацієнтів афроамериканці середній вік 19 років (5–69) чоловіки:жінки = 2:1крововиливи і некроз, високодиференційовані пухлинні клітини еозинофільною цитоплазмоюне визначені дуже агресивний 95% мають метастази часто помирають протяго 6 місяцівКарцинома транслокації Xp11.2 переважно уражає дітей та молодих осіб становить 40% НКК у цій віковій групі уражає дорослих зі значною перевагою у жінок може нагадувати папілярний НКК світлі та еозинофільні клітиниТранслокація TFE3 гена на Xp11.2, що призводить до надекспресії білка TFE3 виявляється на пізній стадії, але з повільним розвитком у дітей у дорослих має агресивний перебігМуцинозна тубулярна веретеноклітинна карцинома середній вік 53 роки (діапазон 13–82) уражає переважно жінок (чоловіки:жінки = 1:4) випадкова знахідка у більшості випадківКанальці, позаклітинний муцин, веретеноподібні клітинине визначений; втрата хромосом 1, 4, 6, 8, 9, 11, 13, 14, 15, 18, 22 ; альтерація 3p і набуття хромосоми 7, відсутня хромосома 17 сприятливий прогноз більшість пацієнтів одужують після хірургічного видаленняПостнейробластомна НКК середній вік діагнозу 13.5 років (діапазон 2–35)еозинофільні клітини з онкоцитоїдними ознаками (як світлоклітинна НКК)не визначений; спостерігалася втрата множинних локусівподібно до світлоклітинної НКК Для виявлення характерних хромосомних аберацій у пухлинах нирок зі складною морфологією можна використовувати матричне каріотипування. Воно добре працює на залитих парафіном пухлинах і можливе у звичайному клінічному використанні.

Класифікація пухлин сечостатевої системи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 2004 року визнає понад 40 підтипів новоутворень нирок. З моменту публікації останньої версії класифікації було описано декілька нових підтипів:

Світлоклітинна папілярна нирково-клітинна карцинома та світлоклітинна нирково-клітинна карцинома з гладком’язовою стромою Муцинозна тубулярна та веретеноклітинна карцинома (MTSCC) Мультилокулярний кістозний світлоклітинний нирково-клітинний рак Тубулокістозна нирково-клітинна карцинома Тиреоподібний фолікулярний нирково-клітинний рак Набутий нирково-клітинний рак, асоційований з кістозною хворобою нирок Нирково-клітинна карцинома з t(6;11) транслокацією (TFEB) Гібридна онкоцитома/хромофобна нирково-клітинна карцинома Спадковий лейоміоматоз і нирково-клітинна карцинома (HLRCC)

Лабораторні дослідження Лабораторні дослідження зазвичай проводяться, коли у пацієнта є ознаки та симптоми, які можуть бути характерними для порушення функції нирок. Вони в основному не використовуються для діагностики раку нирки через його безсимптомний характер і зазвичай виявляються випадково під час аналізів на інші захворювання, такі як захворювання жовчного міхура. Іншими словами, ці види раку зазвичай не виявляються, тому що вони не викликають болю чи дискомфорту. Лабораторний аналіз може дати оцінку загального стану здоров’я пацієнта та надати інформацію для визначення стадії та ступеня метастазування в інші частини тіла (якщо виявлено ураження нирок) до призначення лікування.

Аналіз сечі Наявність крові в сечі є типовою ознакою нирково-клітинного раку. Через гемоглобін крові сеча стає іржавою, коричневою або червоною. Крім того, аналіз сечі може виявити цукор, білок і бактерії, які також можуть служити індикаторами раку. Повний аналіз крові також може надати додаткову інформацію щодо тяжкості та поширення раку.

Загальний аналіз крові