Дискурси щодо уряду чи «Міркування про правління» () — політична праця, опублікована в 1698 році на основі рукопису, написаного на початку 1680-х років англійським вігським активістом Елджерноном Сідні, якого було страчено за звинуваченням у державній зраді в 1683 році. Це один з трактатів про управління, створений під час кризи відчуження в останні роки правління Карла IIAshcraft, Richard (13 July 2021). Revolutionary Politics and Locke's Two Treatises of Government. Princeton University Press. p. 183. ISBN 978-1-4008-2342-0.. Сучасні дослідники вважають книгу 1698 року «досить близькою» до рукопису СідніBrown, Michael (30 September 2015). A Political Biography of John Toland. Routledge. p. 50. ISBN 978-1-317-31486-8.. За словами Крістофера Гілла, вона «передала багато політичних ідей англійських революціонерів вігам вісімнадцятого століття, американським і французьким республіканцям»Hill, Christopher (31 January 2017). The Experience of Defeat: Milton and Some Contemporaries. Verso Books. p. 16. ISBN 978-1-78478-670-0..
Перегляди «Дискурси» були написані в період, коли Джон Локк працював над своїм «Другим трактатом про уряд», і ці книги мають спільні риси. Їх разом описують як «по суті радикальні та популярні теорії опору». Джонатан Скотт, однак, припустив, що Сідні був «набагато більш схильний до принципів співдружності та набагато більш схильний до опору», ніж Локк. Міхоко Сузукі згадує про «довге значення Англійської революції та радикального протестантизму» для «політичної думки Сідні та його відданості республіканським принципам». Він був включений до «Канону вігів» письменників, представленого Керолайн Роббінс, з принципами, що відповідають принципам радикальних дисидентів із Угоди про англійську монархію 1689 року .
Про це йдеться в «Історії Англії» Леопольда фон Ранке (у перекладі Школи сучасної історії в Оксфорді)Gadd, Ian Anders; Eliot, Simon; Louis, William Roger; Robbins, Keith (November 2013). History of Oxford University Press: Volume II: 1780 to 1896. OUP Oxford. p. 569. ISBN 978-0-19-954315-1.:Ця праця, більш дискурсивна, ніж систематична за своїм характером, містить результати багатьох різноманітних досліджень, наскільки існуючі знання зробили їх можливими; вона пропонує широкі перспективи і загальні точки зору, але в той же час носить характер моменту і ґрунтується на суперечках того часу."Ranke, Leopold von (1875). The later years of Charles II, 1674. Vol. IV. Clarendon Press. p. 123..Підсумок Ранке в англійському контексті: «Його ідея полягає насамперед у тому, щоб обмежити монархію в найвужчих межах».
Скотт А. Нельсон, редактор видання «Дискурсів» 1993 року, прокоментував:Текст являє собою дезорганізовану прозу, яка, напевно, нічого не варта як трактат про повстання. Але при уважному читанні можна побачити напрочуд послідовний погляд на урядовцівNelson, Scott A. (1993). The Discourses of Algernon Sidney. Fairleigh Dickinson Univ Press. p. 155. ISBN 978-0-8386-3438-7.
Contra Patriarcha «Дискурси» є явним спростуванням “Патріархату”, або “Природної влади королів”, праці, опублікованої у 1680 році політичним теоретиком Робертом Філмером, який помер у 1659 році. Він шукає підтримки у авторів, яких критикував Філмер, таких як Джордж Б'юкенен і Гуго ГроційFalcão, Luís (27 August 2020). Algernon Sidney between Modern Natural Rights and Machiavellian Republicanism. Cambridge Scholars Publishing. pp. 9–10. ISBN 978-1-5275-5876-2.. Ранке стверджує, що Сідні виступав проти Філмера «в кожному пункті».
Справжньою мішенню Сідні в роботі був абсолютизм. Хоча він визнає, що абсолютна монархія є інститутом з біблійною підтримкою, і прирівнює її до політичної філософії Платона, він заперечує, що спадкова монархія має будь-яку подібну позиціюPangle, Thomas L. (15 October 1990). The Spirit of Modern Republicanism: The Moral Vision of the American Founders and the Philosophy of Locke. University of Chicago Press. p. 65. ISBN 978-0-226-64547-6.. У спектрі англійських представників класичного республіканізму того часу Скотт ставить Сідні разом з Джоном Мільтоном як «моральних гуманістів»Scott, Jonathan (20 January 2005). Algernon Sidney and the English Republic 1623-1677. Cambridge University Press. p. 15. ISBN 978-0-521-61195-4.. Ніколас фон Мальцан вважає, що Сідні був «голосом, ближчим до голосу Мільтона, ніж будь-хто інший в Реставрації, який значною мірою поділяв його республіканську лексику і пріоритети»Armitage, David; Himy, Armand; Skinner, Quentin (24 September 1998). Milton and Republicanism. Cambridge University Press. p. 239. ISBN 978-0-521-64648-2..
пише Скотт:«Відповідь Сідні Філмеру - це атака на політичну систему успадкування і її заміна політикою чеснот [...].Сідні вважає, що уряд парламенту Румпа, в якому він засідав, «дав більше прикладів чистої, досконалої, непідкупної і непереможної чесноти, ніж коли-небудь могли похвалитися Рим чи Греція»Worden, Blair (22 March 2012). God's Instruments: Political Conduct in the England of Oliver Cromwell. OUP Oxford. p. 287 note 219. ISBN 978-0-19-957049-2.. Він стверджує в «Міркуваннях», що «різноманітність форм правління між простою демократією і абсолютною монархією майже нескінченна», що хороше правління - це завжди поєднання (монархії, аристократії і демократії), і що Філмер був вузьким і короткозоримScott, Jonathan (20 January 2005). Algernon Sidney and the English Republic 1623-1677. Cambridge University Press. p. 16. ISBN 978-0-521-61195-4..
Вплив і репутація Сідні Ворден пише в Кембриджській історії політичної думки, що вплив «Міркувань» був «ймовірно, ширшим, ніж вплив будь-якого іншого республіканського твору сімнадцятого століття»Burns, James Henderson; Goldie, Mark (1991). The Cambridge History of Political Thought 1450-1700. Cambridge University Press. p. 460. ISBN 978-0-521-47772-7.. Розгорнута рецензія Жака Бернара з'явилася в трьох послідовних випусках «Nouvelles de la république des lettres» в 1700 році. Discours sur le gouvernement, французький переклад у трьох томах «Міркувань», був опублікований у Гаазі в 1702 р.Mahlberg, Gaby; Wiemann, Dirk (22 April 2016). European Contexts for English Republicanism. Routledge. p. 212. ISBN 978-1-317-13975-1. Сідні був високо оцінений у працях 1719 р. Готліба Треєра (de:Gottlieb Treuer) та 1720 р. Темізеля Сент-Іасента (фр:Thémiseul de Saint-Hyacinthe)Israel, Jonathan I. (12 October 2006). Enlightenment Contested: Philosophy, Modernity, and the Emancipation of Man 1670-1752. OUP Oxford. p. 336. ISBN 978-0-19-105748-9.Israel, Jonathan Irvine (2001). Radical Enlightenment: Philosophy and the Making of Modernity, 1650-1750. Oxford University Press. p. 583. ISBN 978-0-19-820608-8..
Сідні був одним з республіканських письменників, на яких посилався Генрі Сент-Джон, 1-й віконт Болінгброк у своїх працях «Зауваження з історії Англії» (1730-31) та «Дисертація про партії» (1733-34), де обговорювалася давня конституція АнгліїSkinner, Quentin (16 September 2002). Visions of Politics. Vol. II Renaissance Virtues. Cambridge University Press. p. 362. ISBN 978-0-521-58925-3.. Він був одним з республіканців, які вплинули на Альберто Радікаті, вигнанця з П'ємонту 1720-х років, який приїхав до ЛондонаIsrael, Jonathan I. (12 October 2006). Enlightenment Contested: Philosophy, Modernity, and the Emancipation of Man 1670-1752. OUP Oxford. p. 227. ISBN 978-0-19-105748-9. Barnett, S. J. (19 July 2013). The Enlightenment and religion: The myths of modernity. Manchester University Press. p. 180. ISBN 978-1-84779-593-9.Hudson, Wayne; Lucci, Diego (15 April 2016). Atheism and Deism Revalued: Heterodox Religious Identities in Britain, 1650-1800. Routledge. p. 177. ISBN 978-1-317-17758-6..
Покок у «Макіавеллівському моменті» називає Сідні в «Дискурсах«...голосом з минулого, який нагадує про стару добру справу п'ятдесятих років і навіть про мовчазність попереднього покоління, засуджуючи абсолютну монархію за розбещення підданих і ототожнюючи чесноти з рамками змішаного правління, настільки суворо визначеними, що вони фактично є аристократичним урядом"Pocock, John Greville Agard (20 September 2016). The Machiavellian Moment: Florentine Political Thought and the Atlantic Republican Tradition. Princeton University Press. p. 412. ISBN 978-1-4008-8351-6..Тревор Колборн пише, що політична думка Сідні мала значний вплив на Ендрю Еліота, Джонатана Мейх'ю, Сема Адамса та Джосайю Квінсі-молодшого. «Бесіди» були в особистих бібліотеках Джона Адамса, Роберта Картера І, Роберта Картера ІІІ та Томаса Джефферсона (занесених до списку 1771 року)Colbourn, H. Trevor (1998). The Lamp of Experience: Whig History and the Intellectual Origins of the American Revolution. Liberty Fund. pp. 261, 264, 266 and 268. ISBN 978-0-86597-158-5.. Адамс, зокрема, був «ентузіастом Сідні протягом усього життя». Але наприкінці 18 століття французькі республіканські радикали вирішили, що «його аргументи більше не є актуальними»Israel, Jonathan I. (28 November 2019). The Enlightenment that Failed: Ideas, Revolution, and Democratic Defeat, 1748-1830. Oxford University Press. p. 40. ISBN 978-0-19-105824-0..
Примітки