Legionella pneumophila — грам-негативна рухома паличкоподібна бактерія роду Legionella, основний збудник легіонельозу (або «хвороби легіонерів»), що отримала свою назву внаслідок спалаху захворювання в 1976 році серед відвідувачів конвенції Американського легіону, що проводилася у Філадельфії. Збудник віднесений до II групи патогенності.

Біологічні властивості

Морфологія

Legionella pneumophila — рухомі (мають один джгутик) прямі або злегка викривлені паличкоподібні бактерії розміром 3 х 0,5-0,7 мікрон. Грам-негативні, спор і капсул не утворюють. На препаратах розташовуються поодиноко або у невеликих скупченнях.

Культуральні властивості

Ця бактерія — аеробна, зазвичай її вирощують на курячих ембріонах, культурах клітин людиниhttp://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2292252 і збагачених селективних поживних середовищах (казеїново-вугільний агар КВА, казєїново-дріжджовий агар, агар BCYE-α). Необхідними для росту компонентами є цистеїн і залізо. Не росте на простих поживних середовищах. Оптимальна температура для росту — 35-37 °C, на селективних поживних середовищах розвивається поволі. Колонії округлі, опуклі з легкою опалесценцією. Утворює β-лактамазу, каталазу, зумовлює гідроліз гіппурата.

Екологія

L. pneumophila мешкає в теплих прісних водоймищах та є факультативним внутріклітинним паразитом деяких найпростішихhttp://ist.inserm.fr/basisateliers/atel135/abu.pdf. У інфузорій роду Tetrahymena при захопленні клітин L. pneumophila не відбувається перетравлення цих клітин, живі L. pneumophila виділяються у навколишнє середовище у вигляді пакетівhttp://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2292602. У клітинах найпростішого Hartmanella vermiformes лізосома з клітинами L. pneumophila оточується шорстким ендоплазматичним ретикулюмом. При розмноженні поза межами клітини хазяїна, важливу роль в житті L. pneumophila має як планктонна стадія, так і формування біоплівок . Бактерія пристосувалася існувати в штучних системах водопостачання, в особливості тих, що підігріваються, наприклад в системах кондиціонування повітря. L. pneumophila виживає в подібних біотопах багато в чому завдяки здібності до утворення біоплівок , а також здатності виживати після термообробки і споживати залишки інших мікроорганізмів, убитих нагріванням. Бактерія також є факультативним внутріклітинним паразитом людини, спричинює легіонельоз.

Геном

Геном L. pneumophila представлений кільцевою дволанцюжковою молекулою ДНК. Відомо принаймні три штами з істотними відмінностями в геномі: у L. pneumophila штаму Paris геном складається з 3635495 пар основ і містить 3224 гениhttp://cmr.jcvi.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=ntlp03, у L. pneumophila штаму Lens геном довжиною 3405519 пар основ і містить 3004 генів,http://cmr.jcvi.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=ntlp02, а у штаму Philadelphia 1 геном довжиною 3397754 пар основ і містить загалом 2942 генів. Таким чином, геном L. pneumophila відносно пластичний, що може змінювати можливості цього організму до внутріклітинного паразитичного існування.

Патогенність

L. pneumophila патогенна для людини, у багатьох випадках при зараженні вона спричинює легіонельоз — сапронозну бактеріальну інфекцію людини. Механізм передачі — повітряний. Джерела зараження, як при усіх сапронозах, немає. Потрапляння збудника йде з абіотичних (неживих) об'єктів — побутових водонагрівальних приладів, систем кондиціонування повітря, тоді як заражена людина не є контагіозною . L. pneumophila розмножується всередині макрофагів, уникаючи лізису фагоцитів. Також ця бактерія інгібує супероксиддісмутази моноцитів , фаголізосоми людини, наповнені L. pneumophila, зливаються з шЕР, крім того, зменшується антиген-презентуюча активність заражених клітинhttp://www.med.yale.edu/micropath/Roy_Lab/NeildImmunity.pdf. Крім того, L. pneumophila індукує апоптоз і активацію каспазhttp://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2390540, та індукує синтез інтерлейкіну-8 епітеліоцитами легенів людиниhttp://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2213657. Фактором патогенності також є здібність до синтезу цитотоксичних глюкозилтрансфераз Lgthttp://www.pubmedcentral.nih.gov/picrender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2293231&blobtype=pdf. До легіонельозу схильні особи із зниженим імунітетом, є спостереження про зв'язок схильності до легіонельозу із зниженою функцією активації комплемента.

Див. також Legionella Легіонельоз

Посилання