Протистояння Чу і Хань (), також відоме як Чу-Ханьська війна () — період міжцарів'я у Імператорському Китаї з падіння династії Цінь до встановлення династії Хань. Після того, як Цінь була повалена військами повстанців у 206 році до н. е., імперія була розділена на Вісімнадцять держав, якими керували лідери повстанців і колишні генерали Цінь, яких назначив Сян Юй, могутній ватажок повстанців. Невдовзі спалахнула громадянська війна, головним чином між двома великими ворогуючими державами — Чу і Хань, правителями яких відповідно були Сян Юй і Лю Бан. Деякі з інших королівств також вели війни між собою, але вони були здебільшого незначними порівняно з основним конфліктом між Чу та Хань. Війна завершилася перемогою Хань у битві при Гайся в 202 році до н. е., під час якої Сян Юй покінчив життя самогубством після останньої боротьби. Згодом Лю Бан проголосив себе імператором новоствореної династії Хань.

Передумови

Наприкінці Періоду Воюючих держав, Держава Цінь підкорила інші шість державХань, Чжао, Янь, Вей, Чу та Ціі у 221 році до н. е. об’єднала Китай під керівництвом імперії Цінь. Ін Чжен, правитель Цінь, проголосив себе Ши Хуан-ді – першим імператором Китаю. Після його смерті у 210 році до н. е., спалахнуло повстання Чень Шена і У Гуанга у 209 році до н. е. і воно тривало близько п'яти місяців, доки сили Цінь не придушили його.

Хоча повстання зазнало невдачі, протягом наступних трьох років вибухали й інші повстання. Лідерами цих повстань були претенденти на престоли колишніх шести держав, завойованих Цінь, або прихильники претендентів. Серед них найвідомішим був Сян Юй, який походив із родини генералів Чу, і він хотів відновити державу Чу з королем Хуай II як її номінальним правителем. Сян Юй привів сили Чу до перемоги над силами Цінь у битві при Джулу і оголосив себе «Королем-гегемоном Західного Чу». Після битви він контролював дев'ять commanderies на колишніх територіях Лян і Чу, зі столицею в Пенчен (; сучасний Сюйчжоу, Цзянсу).

Тим часом Лю Бан , ще один відомий лідер повстанців, який спочатку приєднався до Сян Юя, сформував власну повстанську групу. У той час як основна частина військ Цінь воювала проти Сян Юя у битві при Джулу, Лю Бан привів свої сили до регіону Гуаньчжун, центру династії Цінь, зіткнувшись по дорозі з мінімальним опором. У жовтні 207 року до н. е. останній імператор Цінь, Цзиїн, здав столицю Сяньян Лю Бану, поклавши кінець династії Цінь. Лю Бан шанобливо ставився до Цзиїна і забороняв своїм послідовникам завдавати шкоду мирним жителям і грабувати Сяньян. Однак, коли Сян Юй врешті-решт прибув до регіону Гуаньчжун, Лю Бана змусили передати контроль над регіоном Сян Юю, незважаючи на попередні домовленості між ними про те, що той, хто першим займе Гуаньчжун, отримає титул «Король Гуаньчжуна»

Після того, як Сян Юй взяв під свій контроль Сяньян, він дозволив своїм військам розграбувати місто та наказав знищити Палац Епан. Сян Юй також намагався вбити Лю Бана на Feast at Swan Goose Gate, але Лю Бан вижив і втік через нерішучість Сян Юя. Пізніше Сян Юй змусив Лю Бана переїхати з Гуаньчжуна у віддалений, слаборозвинений регіон Башу (сучасні Чунцін і Сичуань).

Потім Сян Юй розділив колишню імперію Цінь на численні васальні держави, кожною з яких керував лідер повстанців або генерал Цінь, який здався. Держави були спільно відомі як Вісімнадцять королівств, з Королівством Чу як номінальною суверенною владою над іншими королівствами. Сян Юй також нагородив короля Хуая II вищим титулом "Emperor Yi of Chu". Невдовзі після цього він заслав офіційного імператора до округу Чень (; сучасний Ченьчжоу, Хунань), і таємно наказав Ін Бу, королю Цзюцзяна, перехопити та вбити імператора Ї по дорозі.

Початкові етапи

У 206 році до н. е., після того, як колишня імперія Цинь була розділена на Вісімнадцять держав, Лю Бана було зроблено королем Хань і переселено до регіону Башу (сучасні Чунцін і Сичуань) разом із 30 000 військових і тисячами цивільних. Прибувши до місця призначення, Лю Банг наказав знищити галереї, що ведуть до Башу, щоб обманом переконати Сян Юя, що він не має наміру залишати Башу, і як запобіжний крок проти будь-якого нападу з-за меж Башу.

Повстання у Ці та Чжао Тим часом у колишній державі Ці Тянь Жун, дворянин Ці, був незадоволений тим, як території Ці були розділені між трьома королівствами – Ці, Цзяодун і Цзібей, спільно відомими як Три Ці – тому він розпочав війну проти цих королівств. Він убив Тянь Ши, короля Цзяодуна, і Тянь Аня, короля Цзібея. Тянь Ду, король Ці, зазнав поразки від Тянь Жуна, тому він утік і приєднався до Сян Юя. Тянь Жун отримав контроль над трьома Ці і став правителем територій Ці.

Тянь Жун зв'язався з Пен Юе і уклав з ним союз проти Сян Юя. У той же час він послав війська на підтримку Чень Юю, який підняв повстання в колишній державі Чжао. У 205 році до нашої ери Чень Юй переміг Чжан Ера, короля Чаншаня, і захопив контроль над його королівством. Чень Юй призначив Чжао Се, короля Дай, новим правителем територій Чжао.

Дізнавшись про повстання в Ці і Чжао, Сян Юй привів свої війська до боротьби з повстанцями.

Han conquest of the Three Qins

While Xiang Yu was away, Liu Bang seized the opportunity to attack the territories in Guanzhong which were ruled by three former Qin generals and collectively known as the Three Qins. He sent Han Xin to pretend to repair the gallery roads leading from Bashu to the Three Qins in order to put the enemy off guard, while secretly taking another route through Chencang (present-day Chencang District, Baoji, Shaanxi) to get to the Three Qins. Han Xin took Zhang Han, the King of Yong, by surprise and defeated him in two consecutive battles.

Riding on the tide of victory, Liu Bang proceeded to conquer Longxi (the area in present-day Gansu located west of Mount Long), Beidi (eastern Gansu and Ningxia) and Shang (around present-day Yulin, Shaanxi). He also sent his men to fetch his family in Pei (present-day Xuzhou, Jiangsu) and bring them to him. Upon receiving news of Liu Bang's attacks, Xiang Yu sent an army to Yangjia (; present-day Taikang County, Henan) to block Liu Bang's forces; he also appointed Zheng Chang as the King of Hán to help him cover his flank.

Meanwhile, Zang Tu, the King of Yan, killed Han Guang, the King of Liaodong, seized his lands and proclaimed himself the ruler of the Yan territories.

Battle of Pengcheng

In 205 BCE, after conquering the Three Qins in the Guanzhong region, Liu Bang advanced to the east of Hangu Pass to prepare for an attack on the Henan region. Sima Xin, the King of Sai, Dong Yi, the King of Di, and Shen Yang, the King of Henan, surrendered to Liu Bang. Zheng Chang, the King of Hán, refused to submit to Liu Bang, so Liu Bang sent Hán Xin to attack and defeat him. Liu Bang then replaced Zheng Chang with Hán Xin as the new King of Hán. Zhang Er, the former King of Changshan, joined Liu Bang after losing his domain to Zhao Xie and Chen Yu.

In April–May 205 BCE, Liu Bang attacked Henei with help from Wei Bao, the King of Western Wei. When Liu Bang received news that Xiang Yu had ordered the assassination of Emperor Yi, he held a memorial service for the emperor and accused Xiang Yu of committing regicide, using this incident as political propaganda to justify his war against Xiang Yu.

In May–June 205 BCE, Xiang Yu defeated Tian Rong at Chengyang (; around present-day Ju County, Shandong). Tian Rong was killed while retreating to Pingyuan (around present-day northwestern Shandong). Although the Kingdom of Qi had surrendered, Xiang Yu still allowed his troops to plunder and loot the Qi territories. Tian Rong's younger brother, Tian Heng, made Tian Rong's son Tian Guang the new King of Qi, and continued to put up resistance against Xiang Yu.

Meanwhile, Liu Bang had mustered an army of about 560,000 with support from the kings who had surrendered to him. In September–October 205 BCE, the Chu capital, Pengcheng (; present-day Xuzhou, Jiangsu), fell to a coalition force led by Liu Bang. When Xiang Yu received news that Liu Bang had occupied Pengcheng, he led 30,000 troops to retake Pengcheng. Liu Bang was caught off guard and his army suffered heavy casualties and his family members were captured by Chu forces. After the battle, Liu Bang lost his territorial gains in Chu and the support of his allies.

Battle of Jingsuo After their defeat at Pengcheng, the strength of the Han forces decreased drastically. Liu Bang's family members were captured by Xiang Yu's forces and kept as hostages. Many of the kings who had surrendered to Liu Bang earlier defected to Xiang Yu's side after Liu Bang's defeat. The rulers of Qi and Zhao also requested to make peace with Xiang Yu.

Upon reaching Xiayi (; east of present-day Dangshan County, Anhui) which was guarded by his brother-in-law, Liu Bang reorganised his troops for a retreat. Meanwhile, Han Xin led reinforcements from Guanzhong into central China and defeated a Chu army between Jing County () and Suo Village (), both in present-day Henan. He also put down a rebellion by Wang Wu and Cheng Chu – former Qin generals – and Shen Tu, the magistrate of Wei, and captured their base at Waihuang (; in present-day Minquan County, Henan). He and Liu Bang reorganised the Han army and established strong Han garrisons in Xingyang and Chenggao. Han Xin also developed his plan to conquer northern China, with the aim that Xiang Yu would be too distracted by Liu Bang and his bases of Xingyang and Chenggao to properly counter Han Xin in the north, nor could he endanger his line of retreat by marching past Xingyang and Chenggao into Guanzhong.

Liu Bang then sent a messenger to meet Ying Bu, the King of Jiujiang, to persuade Ying Bu to support him. In November 205 BCE, after Han Xin's victory at the Battle of Jingxing, Ying Bu agreed to join Liu Bang and rebelled against Xiang Yu. Upon learning about it, Xiang Yu sent Long Ju to attack Ying Bu.

In July–August 205 року до н. е., Liu Bang named his son Liu Ying as his heir apparent and put him in charge of Yueyang (; present-day Yanliang District, Xi'an). Shortly after, Han forces conquered Feiqiu (; present-day Xingping, Shaanxi), which was guarded by Zhang Han, who committed suicide after his defeat.

On another front, Ying Bu was unable to resist Long Ju's attacks so he gave up on his domain in Jiujiang and joined Liu Bang.

Північний фронт

Battle of Anyi

In 205 BCE, Wei Bao left Liu Bang on the pretext of visiting an ill relative and secretly returned to his domain. He pledged allegiance to Xiang Yu and rebelled against Liu Bang. Liu Bang sent Li Yiji to persuade Wei Bao to surrender but Wei Bao refused, so Liu Bang ordered Han Xin to attack Wei Bao.

Wei Bao stationed his army at Puban (; present-day Yongji, Shanxi) and blocked the route to Linjin (; present-day Dali County, Shaanxi). Han Xin tricked Wei Bao into believing that he was planning to attack Linjin, while secretly sending a force from Xiayang (; present-day Hancheng, Shaanxi) to cross the river and attack Anyi (; present-day Xia County, Shanxi).

In October–November 205 BCE, Wei Bao personally led an attack on Han Xin but lost the battle and was captured. When he surrendered, Liu Bang accepted his surrender and appointed him as a general. Within the same month, Han Xin attacked the Kingdom of Dai with support from Zhang Er, the former King of Changshan, scored a decisive victory, capturing the Dai chancellor Xia Shuo.

Битва при Цзінсін

Після здобуття перемоги над королівством Дай, Хань Сінь та Чжан Ер напали на королівство Чжао біля перевалу Цзінсін. Чжао Сє, король Чжао, та його канцлер, Чень Юй, очолили 200-тисячну армію для протистояння військам Хань. Лі Цзоче, генерал Чжао, запропонував план, як заманити Хань Сіня в пастку протягом десяти днів: Він мав очолити 30 000 воїнів, щоб зірвати шлях постачання Хань Сіня та заблокувати йому зворотний шлях, тоді як Чень Юй мав міцно захищати лінію фронту та не дати Хань Сіню просунутися вперед. Чень Юй відмовився слідувати плану Лі Цзоче.