Геноци́д (від грец. γένος — рід, плем'я та лат. caedo — вбиваю) — цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення національних, етнічних, расових груп населення чи народів (в першопочатковій версії Рафала Лемкіна також політичних та культурних груп).
Актом геноциду вважається:
вбивство членів цієї групи; нанесення тяжких тілесних пошкоджень або таких, що призводять до психічного розладу, членам такої групи; створення членам групи умов, які розраховані на повне чи часткове її знищення; дії на унеможливлення народження дітей в середовищі групи; насильницька передача дітей від цієї групи іншій групі.
Етимологія Рафал Лемкін у своїй праці «Axis Rule in Occupied Europe» (1944; «Правління держав „Вісі“ в окупованій Європі») ввів термін «геноцид», скомбінувавши грецьке «genos» (γένος) — «народ» і латинське «cīdere» — «вбивати».
Лемкін визначає геноцид у такий спосіб: «Взагалі кажучи, геноцид не означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Термін скоріше означає скоординований план дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп з метою їхнього знищення.
Метою геноциїдального плану є розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров'я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».
У преамбулі до Конвенції про геноцид зазначається, що випадки геноциду мали місце протягом всієї історії, але терміна «геноцид» не існувало, доки Лемкін не ввів його і на Нюрнберзькому судовому процесі не почалося переслідування осіб, винних у Голокості, який Організація Об'єднаних Націй визначила як злочин геноциду в рамках міжнародного права в «Конвенції про геноцид».
Лемкін був близьким родичем жертв геноциду, він втратив 49 родичів під час Голокосту. Однак його робота з визначення геноциду як злочину належить до 1933 року, і це було спричинено Сумаїльською різаниною в ІракуWilliam Korey, «Raphael Lemkin: 'The Unofficial Man',» Midstream, June-July 1989, p. 45-48.
Під час інтерв'ю з Лемкіним інтерв'юер запитав його, чому він зацікавився геноцидом. Лемкін відповів: «...Я зацікавився темою геноциду тому, що він траплявся багато разів. Це сталося з вірменами, після цього Гітлер почав діяти».
В українському та міжнародному праві Після прийняття Резолюції ООН кримінальне законодавство багатьох держав містить визначення та заборону геноциду.
В Україні згідно з Кримінальним кодексом від 2001 року є стаття 442. Геноцид:*Кримінальний кодекс України // Голос України від 19.06.2001 — № 107 Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, — карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів — караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років. Таким чином, умисне вбивство двох або більше осіб з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи утворює склад геноциду і потребує кваліфікації за ч. 1 ст. 442 КК.
Геноцид, як міжнародний злочин вперше було визначено в Міжнародній Резолюції ООН 1946 року. У 1948 році було ухвалено «Конвенцію про попередження і покарання злочину геноциду». Також формулювання геноциду закріплене в ст. 6 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду.
Геноцид — крайня форма дискримінації. Геноцид може виникати як під час збройного конфлікту, так і в мирний час.
Міжнародний суд ООН наголошує, що Конвенція містить принципи міжнародного звичаєвого права, тобто, незалежно від того, чи держава ратифікувала конвенцію про геноцид, відступ від принципів Конвенції не дозволяється.
З 1948 геноцид вважається міжнародним злочином, але в обмеженому розумінні (Конвенція, Стаття II ). Офіційна політика винищення у Радянському Союзі за класовим чи соціальним походженням була частково винесена за дужки цього означення геноциду. Проте в початковій версії Конвенції (1946 р.) визначення геноциду включало також злочини, здійснені з політичних мотивів, але згодом вони були вилучені під тиском Радянського СоюзуRobert Gellately, Ben Kiernan: The Specter of Genocide: Mass Murder in Historical Perspective. Cambridge University Press, 2003, s. 267. ISBN 0-521-52750-3..
Водночас за часів Сталіна щодо українців проводилися цілеспрямовані дії з метою їх повного або часткового знищення (або знешкодження) саме за етнічними (національними) мотивами.
Проблеми тлумачення
Однією з проблем застосування терміна «геноцид» є вузькість поняття, яке закріплене юридично. Також, застосування терміна «геноцид» має бути обґрунтоване з боку наміреності вчинити акт геноциду, так як акт геноциду — спланована дія.
Крім того, не існує правової ієрархії, що врегульовує місце злочин геноциду в порівнянні із злочинами проти людства.
Британський професор права Філіпп Сендс зазначає: «Головна різниця між злочинами проти людяності й геноцидом така: злочини проти людяності — це убивство великої кількості людей. Систематичне масове убивство великої кількості людей розглядатиметься як злочин проти людяності. А геноцид зосереджується на іншому. Геноцид — це не вбивство окремих осіб, а винищення груп, іншими словами, великої кількості людей, які складають певну групу. Ці два поняття мають різні призначення. Одне має на меті захист особистості, а інше — захист групи».
Різнобій у тлумаченні геноциду призводить до застосування додаткових термінів на позначення актів геноциду: лінгвоцид, етноцид, урбоцид, культурний геноцид. Існують також відмінності тлумачення геноциду між різними країнами, особливо між тими, що є правонаступниками держав, влада яких вчиняла геноцид, та тими, людність яких зазнала геноциду.
Факти геноциду в історії Геноцид індіанців (від кінця XV ст. — часу відкриття європейцями Америки). Геноцид черкеського народу (1763–1864) в ході Кавказьких воєн. Геноцид гереро і нама (1904–1907). Геноцид ассирійців у Туреччині (1914–1925). Геноцид вірмен в Туреччині (1915–1923) під час та після Першої світової війни. Геноцид понтійських греків у Туреччині (1914–1923). Голодомор (1932–1933) — геноцид українців тоталітарним комуністичним режимом в СРСР. Голокост (1939–1945) — геноцид євреїв нацистами Німеччини під час Другої світової війни. Геноцид ромів (1935—1945) під час Другої світової війни. Масові вбивства мирного населення комуністичним режимом червоних кхмерів Камбоджі (1975–1979). Радянсько-афганська війна (1979—1989) — унаслідок війни загинуло 1,5 млн афганців або 10 % з числа тодішнього населення Афганістану. Геноцид у Руанді (тутсі та хуту) (1994) — найважчий після світових війн. Геноцид у Сребрениці (1995) — злочин сербських сил проти боснійського мирного населення. Дарфурський конфлікт (Судан, 2004, 2007) — міжетнічний конфлікт в суданському регіоні Дарфур з проявами геноциду. Геноцид уйгурів (Сіньцзянь, КНР) — серія порушень прав людини, які уряд Китаю вчиняє проти уйгурів. Геноцид у Бучі (Київська область, Україна, 2022) — наслідок вторгнення на територію російського війська. Геноцид українців у Маріуполі (Донецька область, 2022) — наслідок оточення та блокування Маріуполя
Геноцид як злочин Міжнародне право
Після Голокосту, який було скоєно нацистською Німеччиною та її союзниками до і під час Другої світової війни, Лемкін успішно агітував за загальне визнання міжнародних законів, що визначають і забороняють геноцид.
У 1946 перша сесія Генеральної Асамблеї ООН прийняла резолюцію, яка підтвердила, що геноцид є злочином за міжнародним правом, але не містила юридичного визначення цього злочину.
У 1948 році ГА ООН прийняла Конвенцію про запобігання і покарання за злочини геноциду (CPPCG), яка визначила злочин геноциду вперше.
«CPPC» ухвалена ГА ООН 09 грудня 1948, набула чинності 12 січня 1951 (резолюція 260 (III)) та містить міжнародно визнане визначення геноциду, яке було включене до національного кримінального законодавства багатьох країн, і також знайшло відображення в Римському статуті Міжнародного кримінального суду.
Стаття II Конвенції визначає геноцид як:
Перший проєкт Конвенції включав політичні вбивства, але ці положення були вилучені через наступні заперечення з боку деяких країн, включаючи СРСР, постійного члена Ради Безпеки, на знак політичного та дипломатичного компромісу.
СРСР стверджував, що визначення, що зазначені в Конвенції, повинні слідувати етимології терміну і, можливо, боявся більшої міжнародної уваги до власної «великої чистки». Інші країни побоювалися, що занесення політичних груп до дефініції призведе до міжнародного втручання у внутрішню політику.
Однак провідний учений з питань геноциду стверджує: «Ретельний розгляд не підтверджує популярне в літературі твердження, що спротив включенню політичного геноциду була радянською махінацією. Радянські погляди поділяла низка інших держав, для яких важко встановити будь-який географічній або соціальний спільний знаменник: Ліван, Швеція, Бразилія, Перу, Венесуела, Філіппіни, Домініканська Республіка, Іран, Єгипет, Бельгія і Уругвай. Виключення політичних груп обстоювалося неурядовими організаціями, Всесвітнім єврейським конгресом, що відповідало баченню природи злочину геноциду Рафаелем Лемкіним».Genocide in International Law — The Crime of Crimes — Second Edition — William A. Schabas, pg 160
Мета та сфера застосування Конвенції була пізніше описана Радою Безпеки Організації Об'єднаних Націй таким чином:
Конкретні положення У 2007 Європейський суд з прав людини у своєму рішенні проти Джоргіча проти Німеччини, заначивб що на час, коли заявник вчинив діяння у 1992 році, більшість дослідників дотримувались думки, що «намір геноциду знищити групу», відповідно до статті 220a Кримінального кодексу ФРН, має бути спрямований на біологічно-фізичне знищення захищеної групиEuropean Court of Human Rights Judgement in Jorgic v. Germany (Application no. 74613/01) paragraphs 18, 36,74.
Проте, значна кількість дослідників дотримувалась думки, що поняття знищення групи у буквальному значенні є ширшим, ніж біологічно-фізичне знищення, і включає також знищення групи як соціальної спільноти. У тій же постанові ЄСПЛ розглянув низку міжнародних і внутрішньодержавних судових рішень. Він зазначив, що Міжнародний кримінальний трибунал, що діяв у Югославії, та Міжнародний суд ООН погодився з вузькою інтерпретацією, що біолого-фізичне знищення було необхідне, щоб кваліфікувати дії як геноцид.
ЄСПЛ також зазначив, що на момент винесення його рішення, окрім судів Німеччини, яка сприйняла широкий підхід до розуміння геноциду, були лише поодинокі випадки кримінального переслідування за геноцид на національному рівні у інших Державах-учасницях Конвенції, а також, що «немає повідомлень про справи, у яких національні суди встановили б умисне знищення групи і, відповідно, вину у геноциді, тобто, коли б „намір знищити“ стосувався лише фізичного або біологічного знищення, або коли б він передбачав також знищення групи як соціальної спільноти».European Court of Human Rights Judgement in Jorgic v. Germany (Application no. 74613/01) paragraphs 43-46
Фраза «в цілому або частково» стала предметом численних дискусій між вченими міжнародного гуманітарного права.What is Genocide? McGill Faculty of Law (McGill University)