Анна Вілер (; бл. 1780 – 1848), також відома під дошлюбним прізвищем Анна Дойл, була британською письменницею ірландського походження, суфражисткою, захисницею політичних прав жінок і переваг контрацепції. Перекладала французьких філософів англійською. У співпраці з Вільямом Томпсоном написала книгу «Звернення однієї половини людства, жінок, проти прагнень іншої половини, чоловіків, утримувати їх у політичному, а отже, і в цивільному та домашньому рабстві».

Будучи відданою захисницею політичних прав жінок та рівних можливостей в освіті, вона підтримувала товариські стосунки з французькими феміністками та соціалістками. Була знайома з Робертом Оуеном, Джеремі Бентамом та Френсіс Райтом.

Життєпис Анна Дойл була донькою преподобного Ніколаса Міллі Дойла, священослужителя Ірландської ЦерквиEdward Cave, John Nichols, eds., The Gentleman's Magazine, and Historical Chronicle (1834), p. 276: "Francis Massey Wheeler, Esq. of Lizard Connell, born in 1776, married Anne daughter of the Rev. Nicholas Milley Doyle (elder brother of General Sir John Doyle, Bart. G.C.B. and uncle of Major-General Welbore Ellis Doyle...", настоятеля Ньюкасла, графство Тіпперері. Вона не мала формальної освіти, але вивчала французьку, географію, читання та письмо вдома. У 1795 році, приблизно у 15 років, вона стала дружиною приблизно 19-річного Френсіса Мессі Вілера з роду Лізарда Коннелла, спадкоємця маєтку в Балівайрі, який зробив їй пропозицію на балу. Він народився в 1776 році і був онуком Г’ю Массі, 1-го барона Массі (1700–1788),Margaret McFadden, Golden Cables of Sympathy (1999), с. 136 вони оселилися в графстві Лімерик. Згідно з автобіографією її доньки Розіни, Вілер мала п'ять дочокRosina Bulwer Lytton, Autobiography (MS.), хоча більш загальне джерело згадує двох. Її дочка Розіна Дойл Вілер, яка пізніше написала, що народилася в 1802 році, стала романісткою Розіною Булвер Літтон.

Вілер багато читала, захоплюючись як французькими мислителями епохи Просвітництва, так і Мері Волстонкрафт. Її чоловік був затятим алкоголіком, через що вона розлучилася з ним через 12 років шлюбу, переїхавши на Гернсі до свого дядька, генерала сера Джона Дойла, на той час віце-губернатора Гернсі. У 1815 році вона переїхала до Лондона, щоб дати освіту своїм дочкам. А у 1816 році вже подорожувала Францією.

Один із її братів, сер Джон Міллі Дойл (1781–1856) був командувачем британськими та португальськими військами у Піренейській війні та у Ліберальних війнах.

Діяльність Чоловік Вілер помер у 1820 році і залишив її без грошей, тож вона заробляла на життя, перекладаючи англійською праці Шарля Фур’є та інших французьких філософів Оуенітів. Завдяки цьому вона змогла все життя подорожувати, гостювати у друзів і пропагувати новини та ідеї феміністичного руху. Вона жила переважно в Лондоні, Дубліні, Кані та Парижі.

У Лондоні Вілер познайомилася з Робертом Оуеном, Джеремі Бентамом і Френсісом Райтом і близько подружилася з Вільямом Томпсоном. У 1825 році Томпсон, спровокований відмовою Джеймса Мілля від політичного представництва жінок, написав Звернення однієї половини людства, жінок, проти прагнень іншої половини, чоловіків, утримувати їх у політичному, а отже, і в цивільному та домашньому рабстві. Томпсон назвав книгу «спільною власністю» себе та Анни Вілер. Вони обоє були прибічниками використання засобів контрацепції.

Публікації

Вільям Томпсон, Звернення однієї половини людства, жінок, проти прагнень іншої половини, чоловіків (1825); Томпсон приписував Вілер багато ідей, викладених у цьому трактаті. Анна Вілер, Права жінок (1830), опублікована в The British Co-operator . Анна Вілер, Лист від Власти (1833)

Дивіться також Історія фемінізму

Примітки