Річард Кобден (3 червня 1804 — 2 квітня 1865) — англійський радикальний і ліберальний політик, фабрикант і борець за вільну торгівлю та мир. Він був пов'язаний з Лігою проти хлібних законів та Договором Кобдена-Шевальє .
У молодості Кобден був успішним комерційним мандрівником, який став співвласником високоприбуткової бязевої друкарні в Сабдені, але жив у Манчестері, місті, з яким згодом міцно ототожнював себе. Однак незабаром він почав більше займатися політикою, а його подорожі переконали його в перевагах вільної торгівлі (проти протекціонізму) як ключа до поліпшення міжнародних відносин.
У 1838 році він і Джон Брайт заснували Лігу проти хлібних законів, спрямовану на скасування непопулярних хлібних законів, які захищали інтереси землевласників, стягуючи податки на імпортовану пшеницю, таким чином підвищуючи ціни на хліб. Будучи членом парламенту з 1841 року, він боровся проти опозиції з боку міністерства Піла, і в 1846 році було досягнуто скасування.
Ще однією ініціативою щодо вільної торгівлі був Договір Кобдена-Шевальє 1860 року, який сприяв тіснішій взаємозалежності між Великою Британією та Францією. Ця кампанія була проведена у співпраці з Джоном Брайтом та французьким економістом Мішелем Шевальє і досягла успіху, незважаючи на ендемічну недовіру парламенту до французів.
Життєпис
Ранні роки Кобден народився у фермерському будинку під назвою Данфорд, у Хейшоті поблизу Мідхерста, у Сассексі. Він був четвертим з 11 дітей, народжених Міллісент (уродженою Амбер) та Вільямом Кобденом. Його сім'я проживала в цьому районі протягом багатьох поколінь, займаючись торгівлею і сільським господарством. Його дід, Річард Кобден, володів млином Бекс у Хейшоті і був процвітаючим солодовником, який служив судовим виконавцем і головним суддею в Мідхерсті. Однак його батько Вільям залишив пивоваріння на користь фермерства, взявши на себе управління фермою Данфорд, коли Річард помер у 1809 році. Будучи поганим бізнесменом, він продав власність, коли ферма зазнала невдачі, і переїхав з родиною на меншу ферму в сусідньому Гуллардс-Оук. Умови не покращилися, і до 1814 року, після ще кількох переїздів, сім'я врешті-решт оселилася як фермери-орендарі у Вест-Меоні, поблизу Алтона в Гемпширі. Кобден відвідував жіночу школу, а потім школу Боуз-Холл у Північному Райдінгу Йоркширу.
Початок ділової кар'єри У п'ятнадцять років він поїхав до Лондона на склад свого дядька Річарда Вейра Коула, де став комерційним мандрівником, що торгував мусліном і бязью. Його родич, помітивши палку пристрасть хлопця до навчання, урочисто застеріг його від потурання цій пристрасті, оскільки вона може стати фатальною перешкодою на шляху до успіху в комерційному житті. Кобден не розгубився і активно користувався бібліотекою Лондонського інституту. Коли бізнес його дядька зазнав невдачі, він приєднався до компанії Partridge & Price в Істчіпі, одним з партнерів якої був колишній партнер його дядька. У 1828 році Кобден заснував власний бізнес разом із Шерифом і Джілетом, частково за рахунок капіталу Джона Льюїса, які діяли як лондонські агенти братів Форт, манчестерських бязевих друкарів. У 1831 році партнери намагалися орендувати фабрику Фортів у Сабдені, поблизу Клітеру, Ланкашир. Однак вони не мали достатнього капіталу. Кобден і його колеги настільки вразили керівництво Fort's, що воно погодилося залишити собі значну частку капіталу. Нова фірма процвітала і незабаром мала три підприємства — друкарню в Сабдені та торгові точки в Лондоні та Манчестері. Манчестерська філія перейшла під безпосереднє керівництво Кобдена, який оселився там у 1832 році, розпочавши тривалий зв'язок з містом. Він жив у будинку на Квей-стріт, який зараз називається Кобден-хаус. На місці його проживання встановлено меморіальну дошку. Успіх підприємства був рішучим і швидким, а «відбитки Кобдена» незабаром стали добре відомі своєю якістю.
Якби Кобден присвятив усю свою енергію бізнесу, він міг би незабаром стати дуже заможною людиною. Його заробіток у бізнесі зазвичай становив від 8 000 до 10 000 фунтів стерлінгів на рік. Однак, його життєва звичка до навчання та досліджень поглинала більшу частину його часу. Пишучи під псевдонімом Лібра, він опублікував багато листів у газеті «Манчестер Таймс», де обговорював комерційні та економічні питання. Деякі з його ідей сформувалися під впливом Адама Сміта.
Перші публікації У 1835 році він опублікував свій перший памфлет під назвою «Англія, Ірландія та Америка, написаний манчестерським фабрикантом».
Кобден виступав за принципи миру, невтручання, скорочення витрат і вільної торгівлі, яких він продовжував вірно дотримуватися. Він здійснив візит до Сполучених Штатів, діставшись Нью-Йорка 7 червня 1835 року. Він присвятив цій подорожі близько трьох місяців, швидко проїхавши через приморські штати і прилеглу частину Канади, і зібравши по дорозі велику кількість інформації про стан, ресурси і перспективи нації. Інша робота з'явилася наприкінці 1836 року під назвою «Росія». Вона була покликана боротися з диким спалахом русофобії, інспірованим Девідом Уркгартом. Вона також містила сміливе звинувачення всієї системи зовнішньої політики, заснованої на ідеях балансу сил і необхідності великих озброєнь для захисту торгівлі.
Подорож Поганий стан здоров'я змусив його покинути Британію, і протягом кількох місяців, наприкінці 1836 та на початку 1837 року, він подорожував Іспанією, Туреччиною та Єгиптом. Під час свого візиту до Єгипту він мав інтерв'ю з Мухаммедом Алі, про якого, як про монарха-реформатора, у нього склалося не надто сприятливе враження. Він повернувся до Великої Британії у квітні 1837 р. У цей період він також відвідав Сполучені Штати.
Перші кроки в політиці Невдовзі Кобден став помітною фігурою в політичному та інтелектуальному житті Манчестера. Він виступав за заснування Манчестерського Атенею і виголосив промову на його інавгураційній церемонії. Він був членом торгової палати і брав участь у кампанії за інкорпорацію міста, будучи обраним одним з перших його олдерменів. Він також почав виявляти гарячий інтерес до справи народної освіти. Деякі з його перших спроб публічних виступів були на зустрічах, які він скликав у Манчестері, Солфорді, Болтоні, Рочдейлі та інших прилеглих містечках, щоб виступити за створення британських шкіл. Саме під час місії в Рочдейлі з цією метою він вперше познайомився з Джоном Брайтом. У 1837 році смерть Вільгельма IV і вступ на престол королеви Вікторії призвели до загальних виборів. Кобден балотувався в Стокпорт, але зазнав поразки.
Інші інтереси включали його дружбу з Джорджем Комбом і його участь у Манчестерському френологічному товаристві в 1830-х і 1840-х роках. У 1850 році він попросив Комба забезпечити френологічне навчання свого сина.
Хлібні закони
Хлібні (зернові) закони — це податки на імпортне зерно, покликані утримувати високі ціни для виробників зерна у Великій Британії. Закони дійсно призвели до підвищення цін на продукти харчування і стали об'єктом опозиції з боку міських районів, які на той час мали набагато менше політичного представництва, ніж сільські райони Британії. Закони про зерно запроваджували високі імпортні мита, зменшуючи кількість зерна, що імпортувалося з інших країн, навіть в умовах дефіциту продовольства. Закони підтримували консервативні землевласники, а проти них виступали промисловці та робітники-віги. Ліга проти хлібних законів була відповідальна за те, щоб налаштувати громадськість і правлячий клас проти цих законів. Це був великий, загальнонаціональний моральний хрестовий похід середнього класу з утопічним баченням. Його провідним адвокатом був Річард Кобден. За словами історика Аси Бріггс, Кобден неодноразово обіцяв, що скасування закону вирішить чотири великі проблеми одночасно:По-перше, це гарантувало б процвітання виробника, надаючи йому ринки збуту для його продукції. По-друге, це вирішило б «питання стану Англії», здешевивши ціни на продукти харчування і забезпечивши більш регулярну зайнятість. По-третє, це зробило б англійське сільське господарство більш ефективним, стимулюючи попит на його продукцію в міських і промислових районах. По-четверте, через взаємовигідну міжнародну торгівлю вона відкрила б нову еру міжнародного спілкування і миру. Єдиною перешкодою на шляху до цих чотирьох благотворних рішень був невігласький егоїстичний інтерес поміщиків, «олігархії, що оподатковує хліб, безпринципної, бездушної, хижої і грабіжницької».Asa Briggs, The Making of Modern England 1783–1867: The Age of Improvement (1959) p. 314У 1838 році в Манчестері була створена ліга, яка, за пропозицією Кобдена, стала національною асоціацією — Лігою проти хлібних законів. Протягом семи років існування ліги Кобден був її головним речником та натхненником. Він не боявся особисто зустрічатися з аграрними поміщиками або протистояти робітничому класу чартистів на чолі з Фіргусом О'Коннором.
У 1841 році сер Роберт Піль переміг кабінет міністрів Мельбурна в парламенті, відбулися загальні вибори, і Кобден був повернутий як новий член парламенту від Стокпорта. Його опоненти впевнено прогнозували, що він зазнає повного провалу в Палаті громад. Він не став довго чекати після свого входження до цієї асамблеї, щоб перевірити їхні прогнози. Парламент зібрався 19 серпня. 24-го, під час дебатів щодо промови королеви, Кобден виголосив свою першу промову. «Було помічено, — писала Гаррієт Мартіно у своїй «Історії миру», — що до нього не ставилися в Палаті з тією ввічливістю, яку зазвичай надають новому члену, і було зрозуміло, що він не потребував такого дотримання». Незважаючи на це, він просто і переконливо виклав свою позицію щодо «хлібних законів». Це поклало початок його репутації майстра у вирішенні питань.
21 квітня 1842 року, разом з 67 іншими депутатами, Кобден проголосував за пропозицію Вільяма Шармана Кроуфорда (однопартійця по Антикукурудзяному закону) створити комітет для розгляду вимог Народної хартії (1838): голоси для робітників, захищені таємним голосуванням.
17 лютого 1843 року Кобден розпочав атаку на Піла, покладаючи на нього відповідальність за жалюгідний і незадоволений стан робітників країни. Піл не відповів на дебати, але промова була виголошена в час загострення політичних почуттів. Едвард Драммонд, особистий секретар Піла, нещодавно був прийнятий за прем'єр-міністра і застрелений на вулиці божевільним. Однак пізніше ввечері Піль у збудженому і схвильованому тоні назвав це зауваження підбурюванням до насильства проти його особи. Партія торі Піла, вловивши цей натяк, прийшла в шалений стан збудження, а коли Кобден спробував пояснити, що він мав на увазі офіційну, а не особисту відповідальність, його заглушили.
Піл змінив свою позицію і в 1846 році закликав до скасування «хлібних законів». Кобден і Ліга готували цей момент роками, але в 1846 році вони відіграли незначну роль. Після агресивного політиканства Піла 16 травня 1846 року Палата громад 98 голосами проголосувала за скасування «хлібних законів». Піль сформував коаліцію консервативного керівництва і третина депутатів приєдналася до вігів, а дві третини консерваторів проголосували проти нього. Це розкололо партію торі Піла і призвело до падіння його уряду.
У своїй промові про відставку Піл відзначив Кобдена, як нікого іншого, за скасування «хлібних законів».
Жертва, подорож і переселення Кобден пожертвував своїм бізнесом, домашнім затишком і на деякий час навіть здоров'ям заради цієї кампанії. Тому його друзі вважали, що нація винна йому якийсь значний знак вдячності і захоплення за ці жертви. Громадська підписка зібрала суму у 80 000 фунтів стерлінгів. Якби його надихали особисті амбіції, він міг би розпочати політичні перегони з перспективою досягти найвищої посади. Лорд Джон Рассел, який невдовзі після скасування «хлібних законів» змінив Піла на посаді прем'єр-міністра, запросив Кобдена приєднатися до його уряду, але Кобден відхилив запрошення.