Ко́ра Сікіо́нська ( — «дівчина»), також відома як Калліро́я Сікіо́нська ( — «прекрасноплинна») — художниця, згідно з легендою, викладеною Плінієм Старшим, напівлегендарний персонаж, донька давньогрецького гончаря Бутада, з якою пов'язано винайдення образотворчого мистецтва.
Міфологія Можливо, Кора існувала насправді й переїхала в Коринф із Сікіону разом із батьком, імовірно, близько 600 років до нашої ери.
Дочка Бутада, за легендою, викладеною Плінієм (в оригінальному тексті її ім'я не називається), закохалася в юнакаПлиний Старший. Естествознание. Об искусстве. — : Ладомир, 1994. — С. 108—109 (XXXV, 151).
Пліній також називає Бутада винахідником «жолобчастих черепиць» і антефіксів із червоної глини (з додаванням рубрики — червоної фарби) для покрівлі, і повідомляє, що «контурний рельєф», створений його донькою, ще довго зберігався в Коринфі та проіснував кілька століть, аж доки, після розгрому Ахейського союзу 146 р. до н. е., римський воєначальник Муммій Ахейський не зруйнував місто вщентПліній Старший. — С. 108—109 (XXXV, 152); 608 (примечания Г. А. Тароняна).
Легенда про дочку Бутада пережила багато століть. Художників періоду романтизму межі XVIII-XIX століть і ампіру початку XIX століття приваблював сюжет про винахід живопису дівчиною, яка хотіла закарбувати вигляд свого коханого. В образі прекрасної німфи, що малює тінь від профілю юнака, Кора із Сікіону зображена на багатьох малюнках, картинах і гравюрах.
Примітки