Гідрогенізаційний крекінг — різновид крекінга, спосіб переробки нафти і нафтопродуктів.
Загальний опис Дозволяє одержувати значну кількість легких продуктів при використанні як сировини важких нафтових дистилятів, важких нафт, нафтових залишків — малоцінних мазутів. При цьому процесі одержують бензин, дизельне і котлове паливо. Процес протікає в одну чи в дві стадії (у випадку важкої сировини).
Двостадійний процес включає рідиннофазну гідрогенізацію (температура 420—500 °C, тиск 3—10 МПа, каталізатор — суспензія оксиду заліза), в результаті якої одержують у невеликих кількостях газ і бензин, а в основному — широку фракцію (200—350 °C), що служить сировиною для другого етапу — парофазної гідрогенізації.
Парофазна гідрогенізація (температура 380—420 °C, тиск до 10 МПа, каталізатори — сульфіди й оксиди металів, а також Pt, Pd на алюмосилікатах) дозволяє одержувати бензин, гас, газойль і газ, що включає головним чином залишковий водень, якого витрачається 1—3 %. Бензин гідрогенізації з напівгудрону грозненської нафти складається в основному з алканів (47—70 %), нафтенів (26—36 %), аренів (3—10 %) і невеликої кількості олефінів і має октанове число менше 70.
Технологія гідрокрекінгу: як це працює?
Каталітичний гідрокрекінг. Довгі ланцюги вуглеводнів розщеплюються на короткі і стабільні молекули під впливом високого тиску, температури і водню. Очищення від домішок. Видаляються небажані домішки (сірка, азот), що підвищує чистоту масла і покращує його експлуатаційні характеристики. Підвищення стабільності масла. Очищене масло демонструє покращені термостабільні властивості та стійкість до окислення.
Див. також Гідрогенізація Переробка нафти
Примітки
Джерела В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Основи хімії і фізики горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. — ISBN 978-966-317-024-4