Колоніальне відродження () — архітектурний стиль, що прагне відродити елементи американської колоніальної архітектури.
Початок стилю Колоніальне відродження часто пов'язують з Філадельфійською Всесвітньою виставкою 1876 року, яка пробудила в американців інтерес до архітектурних традицій їхнього колоніального минулого. Відносно невелика кількість будинків у стилі Колоніальне відродження була побудована приблизно в 1880—1910 роках, у період, коли в Сполучених Штатах домінувала архітектура стилю королеви Анни. З 1910 по 1930 роки рух Колоніального відродження досяг свого апогею, близько 40 % будинків у США було побудовано в цьому стилі. У післявоєнний період (приблизно 1950-ті — початок 1960-х років) будинки в стилі Колоніальне відродження продовжували будуватися, але в спрощеній формі. У наш час багато будинків у стилі Нова традиція () черпають натхнення з Колоніального відродження.
Хоча стиль Колоніальне відродження пов'язаний з архітектурним рухом, термін також належить до рухів історичного збереження, ландшафтної архітектури та дизайну садів, а також декоративно-прикладного мистецтва, які наслідують або черпають натхнення з колоніальних форм.
Характеристики Хоча домінантними впливами в стилі Колоніальне відродження є георгіанська та федеральна архітектура, будинки в цьому стилі також меншою мірою черпають натхнення з голландського колоніального стилю та постсередньовічних англійських стилів. Будинки Колоніального відродження часто є еклектичними за стилем, поєднуючи аспекти кількох попередніх стилів.
Оскільки архітектура Колоніального відродження запозичує структурні та декоративні елементи з інших стилів, не існує єдиної комбінації елементів, яка б визначала стиль. Однак деякі загальні характеристики будівель Колоніального відродження включають:
Двосхилі, вальмові або мансардні дахи Розривні фронтони Симетричні фасади Вікна з подвійними рамами та віконниці Віялові вікна та бокові вікна
У книзі «Американська архітектура: ілюстрована книга» () Сиріла М. Гарріса зазначається, що «будинки Колоніального відродження зазвичай є результатом досить вільної інтерпретації їхніх прототипів; вони, як правило, більші, можуть значно відрізнятися від будинків, які вони прагнуть наслідувати, і часто перебільшують архітектурні деталі».
Галерея
Див. також
Іспанська архітектура колоніального відродження
Подальше читання
Алан Аксельрод (ред.), «Колоніальне відродження в Америці» (). Нью-Йорк: W.W. Norton, 1985. Вільям Батлер, «Інше місто на пагорбі: Лічфілд, Коннектикут, і Колоніальне відродження» () Карал Енн Марлінг, «Джордж Вашингтон тут спав: Колоніальні відродження та американська культура, 1876—1986» (), 1988. Річард Гай Вілсон і Ноа Шелдон, «Будинок Колоніального відродження» (), 2004. Річард Гай Вілсон, Шон Ейрінг і Кенні Маротта, «Відтворення американського минулого: есе про Колоніальне відродження» (), 2006.
Примітки