«Джерело» () — картина олійними фарбами на полотні французького неокласичного художника Жана-Огюста-Домініка Енгра. Робота була розпочата у Флоренції приблизно в 1820 році і не була завершена до 1856 року в Парижі. Коли Енгр закінчив «Джерело», йому було сімдесят шість років, він уже став відомим і був президентом Школи витончених мистецтв. Позу оголеної можна порівняти з іншою позою Енгра, «Венери Анадіомени» (1848), і це повторне уявлення про Афродіту Кнідську або «Венеру Лоскучу». Два учні Енгра, художники Поль Бальце та Александр Дезгофф, допомогли створити фон і глечик з водою.

Опис На картині зображена оголена жінка, яка стоїть прямо між отвором у скелях і тримає в руках глечик, з якого тече вода. Таким чином, вона представляє джерело води або джерело, для якого джерело є звичайним словом, і яке в класичній літературі є священним для муз і джерелом поетичного натхнення. Вона стоїть між двома квітами, з їх «вразливістю для чоловіків, які бажають їх зірвати» і обрамлена плющем, рослиною Діоніса, бога безладу, відродження та екстазу. Вода, яку вона виливає, відокремлює її від глядача, оскільки річки позначають межі, перетин яких символічно важливий.

Тема Історики мистецтва Френсіс Фаул і Річард Томсон припускають, що в «Джерелі» існує «символічна єдність жінки та природи», де квітучі рослини та вода служать фоном, який Енгр наповнює жіночими «вторинними атрибутами».

Відгуки Перша виставка «Джерела» відбулася в 1856 році, в рік її завершення. Картина була сприйнята з ентузіазмом. 1857 року картину придбав Дюшатель за 25 000 франків. Держава взяла на себе право власності на картину в 1878 році, і вона перейшла до Музею Лувру. У 1986 році він був переданий Музею д'Орсе. Картину часто виставляли та широко публікували.

Холдейн Макфолл в «Історії живопису: французький геній» описує «Джерело» як «чудову оголену натуру Енгра, за якою він в основному відомий». Кеннет Кларк у своїй книзі «Жіноча краса» зазначив, що «Джерело» було описано як «найкрасивіша фігура французького живопису». Вальтер Фрідлендер у «Давиді до Делакруа» називав «Джерело» просто найвідомішою картиною Енгра.

Моделлю для картини стала юна донька консьєржа Енгра. У своїй «Сповіді молодої людини» ірландський письменник Джордж Мур писав про моральність мистецького виробництва: «Яке мені діло до того, що доброчесність якоїсь шістнадцятирічної служниці була ціною за „Джерело“ Інгреса? Те, що натурниця померла від пияцтва і хвороби в лікарні, — ніщо в порівнянні з тим, що я повинен мати „Джерело“, цю вишукану мрію про невинність».

Див. також Список картин Жана-Огюста-Домініка Енгра

Примітки