Олександр Миколайович Шелепін (; ) — радянський державний діяч. Голова КДБ СРСР (1958–1961). Депутат Верховної ради СРСР 4—8-го скликань. Член ЦК КПРС у 1952—1975 роках. Член Президії (Політбюро) ЦК КПРС з 16 листопада 1964 по 16 квітня 1975 року.
Біографія Народився у Воронежі в родині залізничного службовця.
У 1936—1941 році навчався в Московському інституті історії, філософії і літератури (не закінчив). З 1939 р. також на комсомольській роботі. Член ВКП(б) з 1940 року. У 1939—1940 рр. служив у лавах Червоної Армії. У фінську війну був комісаром ескадрону, у Другу світову війну на фронті не був: займався відправкою комсомольців на диверсійні завдання в тилу ворога (зокрема Зої Космодем'янської). З 1943 року секретар ЦК ВЛКСМ, з 1946 року другий секретар. У 1952—1958 рр. 1-й секретар ЦК ВЛКСМ.
Михайло Сергійович Восленський розповідав, як він чисто випадково став свідком «шелепінської зоряної години».
У 1958 році був призначений завідувачем відділу ЦК КПРС (у ЦК ВЛКСМ його змінив Володимир Семичасний).
У 1958 році був висунутий М. С. Хрущовим на посаду голови КДБ СРСР, яку займав з 25 грудня 1958 р. до 14 листопада 1961 р. Офіційним завданням Шелепіна на цій посаді від було зробити «перебудову КДБ відповідно до директив XX з'їзду партії». Шелепін сприяв направленню на стажування в Колумбійський університет.
3 березня 1959 року в цілком таємній доповідній записці «нр. Н-632-Ш» на ім'я Хрущова запропонував знищити 21 857 особових справ розстріляних польських громадян. Пропозиція була затверджена і виконана.
З 31 жовтня 1961 по 26 вересня 1967 року — секретар ЦК КПРС.
О. Н. Шелепін входив до групи «шелепинців», керував придушенням виступу робітників Новочеркаська в 1962 р.«2 июня 1994 г. Главная военная прокуратура подтвердила, что решение о расправе со „смутьянами“ приняли члены Президиума ЦК КПСС Козлов, Микоян, Полянский, Кириленко, Ильичёв, Шелепин, а решение о применении оружия санкционировал Хрущёв» (см. «Московские новости», 28.05.2004) . Народне хвилювання відбулися на ґрунті гострого браку основних продуктів харчування. Виступ було придушено за допомогою зброї.
Після цього знаходився на посаді голови Комітету партійно-державного контролю ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР і заступника голови Ради міністрів СРСР. Брав участь у змові по зміщенню з посади Генерального секретаря ЦК КПРС. Був одним з головних ініціаторів пленуму ЦК КПРС 14 жовтня 1964 року, на якому відбулося зміщення зі всіх постів. У 1964—1975 рр. член Політбюро ЦК КПРС. У 1967—1975 роках голова ВЦРПС.
Похований на Новодівичому кладовищіНоводевичье кладбище. Шелепин Александр Николаевич (1918—1994) в Москві.
Примітки
Джерела Медведев Ф. Е. Просто Шелепин: Публицистический роман. Век XX. — , 2003. Млечин Л. М. Железный Шурик. — , 2004. — ISBN 5-699-07638-7. Млечин Л. М. Шелепин. — : Молодая гвардия, 2009. — (Жизнь замечательных людей).
Посилання Шелепін О. М. // Биографии: Шелепин Александр Николаевич , Шелепин Александр Николаевич (18.08.1918-24.10.1994) , Александр Шелепин, (копия); Жирнов Е. Партия сказала: не надо // «Коммерсантъ-Власть», № 40, 12.10.1999. Александр Николаевич Шелепин // КГБ. Председатели органов безопасности. Рассекреченные судьбы // Леонид Млечин. — М., 2006.