Льянос-де-Мохос () або Рівнина Мохос — рівнинний регіон на півночі Болівії. Всесвітній фонд дикої природи виділяє Льянос-де-Мохос в окремий неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних луків, саван і чагарників — Савану Бені (ідентифікатор WWF: NT0702). Це третій за величиною савановий регіон у Південній Америці після Серрадо в Бразилії та Льяносу в Колумбії і Венесуелі.
Географія Регіон Льянос-де-Мохос майже повністю розташований в межах Північної Болівії, на схід від Болівійських Анд, переважно на території департаменту Бені та сусідніх департаментів Кочабамба, Ла-Пас, Пандо і Санта-Крус. Також він включає невеликі ділянки уздовж річки Гуапоре або Ітенес у бразильському штаті Рондонія та рівнину в департаменті Мадре-де-Дьйос на південному сході Перу. На захід від екорегіону савани Бені поширений екорегіон вологих лісів Південно-Західної Амазонії, а на схід — екорегіон вологих лісів Мадейри та Тапажосу.
Рельєф регіону представлений рівнинами, які складають південно-західну частину великої Амазонської низовини. Тут переважають четвертинні осадові породи та погано дреновані алювіальні ґрунти. Трьома головними річками, що перетинають Льянос-де-Мохос, є Бені на заході, Гуапоре або Ітенес на сході та Маморес в центрі. Зливаючись, ці річки утворюють Мадейру — найбільшу праву притоку Амазонки, яка забезпечує 20 % її річкового стоку.
Рівнини регіону лежать на висоті від 130 до 235 м над рівнем моря, однак місцевий перепад висот зазвичай становить не більше 2-6 м. Оскільки більшу частину ландшафту Льянос-де-Мохосу займають річки, озера та постійні водно-болотні угіддя, під час вологого сезону внаслідок великої кількості опадів та танення снігів у Андах річки затоплюють від 50 до 60 % території регіону на період від чотирьох до десяти місяців. Сильні дощі призводять до затоплення навіть віддалених від заплав районів. Таким чином, ландшафт Льянос-де-Мохосу включає райони, що затоплюються на період до десяти місяців (бахіос), райони, що затоплюються на період до чотирьох місяців (семіальтурас) та узвишшя (альтурас), які затоплюються лише на короткий період або взагалі на затоплюються.
Унікальною особливістю Льянос-де-Мохосу є наявність численних мілководних, плоскодонних, еліптичних озер. Дещо схожі озера зустрічаються в Пантаналі, але на решті території басейну Амазонки вони відсутні. Ще однією визначною рисою регіону, яка впливає на сучасний розподіл лісів, саван та водно-болотних угідь, є тисячі земляних споруд, створених у минулому різними корінними народами. До таких археологічних споруд належать підняті поля, кургани, земляні платформи, дамби, канали та навіть .
Клімат На заході регіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена), а на сході — саванний клімат (Aw за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів коливається від 2000 мм на заході до 1300 мм на сході, більшість з яких випадає під час вологого сезону з грудня по травень. Середньорічна температура в регіоні становить 25 °C, а добові максимальні температури можуть досягати 35-37 °C. Протягом південної зими з півдня періодично приходять холодні атмосферні фронти, які можуть призвести до короткочасного падіння температури до 6-10 °C.
Флора Рослинний покрив Льянос-де-Мохосу представлений саванами та водно-болотними угіддями, серед яких зустрічаються ізольовані ділянки лісів. Розподіл різних рослинних угруповань залежить від тривалості та глибини затоплення, типів ґрунту, висоти над рівнем моря та режиму пожеж, а також від інтенсивності випасу худоби.
Найпоширенішим типом рослинності в регіоні є трав'янисті луки, які вкривають широкі низовини, що регулярно затоплюються на період від чотирьох до десяти місяців. На цих луках переважають осоки та злаки, такі як (Cyperus giganteus), (Eleocharis geniculata), (Rhynchospora trispicata), (Leersia hexandra), (Luziola peruviana), (Paspalum acuminatum), різні види (Hymenachne spp.) та мишія (Setaria spp.), а також інші трав'янисті рослини, такі як (Thalia geniculata) та різні види водяних гіацинтів (Eichhornia spp.), (Hydrocotyle spp.), (Ludwigia spp.), (Pontederia spp.) і латаття (Nymphaea spp.). Однією з найхарактерніших водних рослин, поширених у Льянос-де-Мохосі, є велетенська болівійська вікторія (Victoria boliviana), яка була визнана окремим видом лише у 2022 році.
На луках, що ростуть на узвишшях, переважають злаки, такі як (Andropogon bicornis), (Paspalum laxum) та різні види (Sporobolus spp.). У південно-західній частині регіону, де переважають кислі ґрунти, ростуть (Anthenantia lanata), (Trachypogon spicatus) та чагарники (Macairea thyrsiflora), а також невисокі (Mesosetum penicillatum) та (Bulbostylis juncoides).
В регіоні зустрічається кілька типів саван, які представляють собою мозаїку дерев і чагарників. У саванах, що регулярно затоплюються на невелику глибину, зустрічаються поодинокі дерева заввишки від 4 до 7 м. Серед цих дерев переважають вогнестійкі види, такі як (Copernicia alba), (Tabebuia aurea), (Handroanthus heptaphyllus), (Machaerium hirtum), (Pseudobombax marginatum) та (Pseudobombax longiflorum). У саванах, поширених на узвишшях, які затоплюються на короткий період та на невелику глибину, переважають білі воскові пальми (Copernicia alba), (Genipa americana), (Geoffroea spinosa), рожеві трубні дерева (Handroanthus heptaphyllus), (Sorocea sprucei), (Xylosma venosa) та (Cereus trigonodendron), а також різні види каркасів (Celtis spp.), кокколоб (Coccoloba spp.), (Cordia spp.) та (Inga spp.). У таких саванах між деревами часто зустрічаються великі термітники. У саванах та рідколіссях, поширених у добре дренованих районах, переважають (Tabebuia ochracea), (Luehea paniculata), (Vachellia albicorticata), (Acrocomia aculeata), (Astronium fraxinifolium), (Cordia glabrata), (Chloroleucon tenuiflorum), бразильські ембіратаньї (Pseudobombax marginatum), (Samanea tubulosa) та рідкісні (Piptadenia robusta), які до 1994 року були відомі лише з Венесуельського Льяносу. (Curatella americana), один з найпоширеніших видів дерев у неотропічних саванах, не зустрічається у затоплюваних саванах, де ґрунти більш багаті на поживні речовини. Натомість цей вид переважно зростає у добре дренованих саванах, зазвичай на бідніших латеритних ґрунтах, поблизу термітників та на піднятих полях. У районах, де на поверхні ґрунту накопичуються солі, зустрічається особливий тип саван, в якому переважають волокнисті махеріуми (Machaerium hirtum), білі воскові пальми (Copernicia alba) та (Steinchisma laxum). У малодосліджених пальмових саванах та болотах, поширених на схід від річки Маморе, зустрічаються чисті насадження білих воскових пальм (Copernicia alba), (Mauritia flexuosa), (Mauritiella aculeata) та (Euterpe precatoria), причому кожен вид росте в унікальних екологічних умовах.
Серед саван та водно-болотних угідь Льянос-де-Мохосу зустрічаються ізольовані лісові масиви. Ліси переважно ростуть на природних узвишшях та створених людьми земляних курганах. У них переважають (Attalea phalerata), (Genipa americana), (Virola sebifera), панамські стеркулії (Sterculia apetala) та (Vitex cymosa), а також різні види сейб (Ceiba spp.), кокколоб (Coccoloba spp.), фікусів (Ficus spp.), (Guarea spp.), гарциній (Garcinia spp.), (Salacia spp.) та (Trichilia spp.). У лісах, що ростуть в більш низинних районах (семіальтурас), де переважають глинисті ґрунти, зустрічаються білі воскові пальми (Copernicia alba), (Guazuma ulmifolia), різні види каркасів (Celtis spp.) та фікусів (Ficus spp.). Більшість видів рослин, поширених у лісах регіону, розповсюджується птахами та ссавцями. Значну частину також складають види, насіння яких розповсюджується текучою водою. Види, насіння яких поширюється вітром, зазвичай відсутні у лісах. За відсутності пожеж та сильних повеней ліси можуть розширюватися, охоплюючи більші площі. Лісові масиви Льянос-де-Мохосу є важливим середовищем існування для багатьох рідкісних видів рослин та тварин.
Уздовж великих річок регіону простягаються вузькі смуги галерейних та завширшки до 10 км. Лісовий намет в них розташований на висоті 15-20 м над землею, нижче, ніж у незатоплюваних лісах, що ростуть на узвишшях. Видове різноманіття у заболочених лісах нижче, і часто спостерігається домінування кількох видів. У зонах первинної сукцесії переважають трав'янисті та чагарникові піонерні види, такі як (Gynerium sagittatum), (Tessaria integrifolia) та (Salix humboldtiana), а також деякі дерева, такі як (Erythrina poeppigiana), (Sapium marmieri), звичайне бальсове дерево (Ochroma pyramidale), різні види (Cecropia spp.) та (Pourouma spp.). На добре дренованих колишніх алювіальних терасах ростуть густі вологі тропічні ліси, лісовий намет в яких розташований на висоті 40 м над землею або вище. Тут спостерігається найвище різноманіття деревних видів у всьому регіоні. Зокрема, тут ростуть такі цінні породи дерев, як гондураське червоне дерево (Swietenia macrophylla). Слід відзначити, що галерейні ліси, поширені уздовж найбільших річок регіону — Бені, Маморе та Гуапоре, є частиною екорегіону вологих лісів Південно-Західної Амазонії, а не екорегіону савани Бені.
Прибережні ліси також поширені на терасах багатьох невеликих річок. У таких лісах зустрічається багато пальм, зокрема пальми урукурі (Attalea phalerata), (Astrocaryum macrocalyx) та (Syagrus sancona), а також (Bactris major), які подекуди домінують в підліску. Окрім пальм, у прибережних лісах зустрічаються різні вічнозелені та листяні дерева, зокрема (Calycophyllum spruceanum), (Calophyllum brasiliense), бавовняні дерева (Ceiba pentandra), (Genipa americana), (Vitex cymosa) та динамітні дерева (Hura crepitans), типові для прирічкових лісів Амазонії, (Senegalia polyphylla), (Ampelocera ruizii) та (Cordia nodosa), типові для лісів амазонських пагорбів, а також (Anadenanthera colubrina var. cebil), (Cordia alliodora), (Enterolobium contortisiliquum), (Gallesia integrifolia), (Guazuma ulmifolia), (Maclura tinctoria), жовті момбіни (Spondias mombin), (Triplaris americana) та різні види сейб (Ceiba spp.), типові для сезонних та сухих тропічних лісів. Великі фікуси (Ficus spp.), поширені у лісах регіону, є важливим джерелом їжі для багатьох видів хребетних тварин.
Загалом флора регіону характеризується високим різноманіттям, хоча й відносно низьким рівнем ендемізму. У саванах зустрічається понад 1500 видів рослин, а у лісах — 5000 видів. Флора регіону демонструє спорідненість з флорою Амазонії, Чако, Серрадо та Пантаналу.
Фауна