Дощові ліси Вануату (ідентифікатор WWF: AA0126) — австралазійський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на Вануату та на островах Темоту.
Географія Екорегіон дощових лісів охоплює острови Вануату, розташовані в Меланезії, на заході Тихого океану. Крім того, він включає острови Санта-Крус, розташовані на північ від Вануату. Ці острови є частиною провінції Темоту в складі Соломонових Островів, однак лежать за 400 км на південний схід від однойменного архіпелагу і географічно та екологічно більш пов'язані з Вануату.
Архіпелаг Санта-Крус включає вулканічні острови або Санта-Крус (505,5 км²), Ванікоро (173 км²) та (69 км²), а також кілька менших острівців, зокрема острів Тінакула площею 8 км². Найвищою вершиною архіпелагу є гора Бані заввишки 924 м, розташована на Ванікоро. Висота Тінакули становить 851 м над рівнем моря, висота Нендо — 549 м над рівнем моря, а висота Утупуа — 380 м над рівнем моряMueller-Dombois, Dieter, and Francis Raymond Fosberg (1998). Vegetation of the tropical Pacific islands, pp. 84-161. Springer. ISBN 9780387983134, 0387983139.
Окрім островів Санта-Крус до складу провінції Темоту входить низка інших островів, зокрема Рифові острови, що лежать за 80 км на північний схід від Нендо. Ця група включає 16 невеликих коралових островів, що складаються з піднятих плейстоценових коралових вапняків та підіймаються лише на 5 м над рівнем моря. За 130 км на північний схід від Нендо лежать острови загальною площею 14 км², висота яких досягає 300 м. На схід та південний схід від Ванікоро розташовані невеликі ізольовані острови Тікопіа (5 км²), Анута (1 км²) і Фатутака (5 км²).
На південь від островів Санта-Крус лежить архіпелаг Вануату, також відомий як Нові Гебриди. Він складається з 83 островів, що простягаються на 880 км з північного заходу на південний схід. Північ Вануату складається з двох острівних ланцюгів: західного, який включає острови , Еспіриту-Санто і Малекула, та східного, який включає острови , , Амбае, Пентекост, Амбрим та Епі. Південніше Епі простягаються острови Шеперд, Ефате, , Танна та Анейтьюм. Найбільшими островами архіпелагу є Еспіриту-Санто (3955,5 км²), Малекула (2041 км²) та Ефате (899,5 км²). Більшість островів Вануату мають гористий рельєф. Найвищою вершиною регіону є гора Табвемасана заввишки 1879 м, розташована на острові Еспіриту-Санто.
Вулканічні острови Вануату утворилися внаслідок субдукції Австралійської плити під Тихоокеанську плиту та Новогебридську плиту. З геологічної точки зору їх основу складають пліоцен-плейстоценові вулканічні породи та піднятті коралові вапняки. Вік найдавніших порід на Вануату становить 38 мільйонів років. Острови Санта-Крус молодші, найстарішим породам на них менше 5 мільйонів років. Вони переважно складаються з пліоценових базальтів, вулканічного попелу та піднятих коралових вапняків. Вулканічна активність в регіоні триває: як на Вануату, так і на островах Санта-Крус є діючі вулкани.
Клімат В межах екорегіону домінує екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура в регіоні коливається від 20 до 32 °C, а середньорічна кількість опадів — від 2000 до 4000 мм. На навітряних південно-східних схилах випадає більше опадів, ніж на півдвітряних північно-західних схилах, де у період з квітня по жовтень спостерігається виражений сухий сезон. В регіоні регулярно трапляються руйнівні тропічні циклони.
Флора В межах екорегіону зустрічаються різноманітні рослинні угруповання, зокрема рівнинні та гірські дощові ліси, сезонні ліси і чагарники, мангрові ліси, прибережні та вторинні зарості. Їх розподіл залежить від висоти над рівнем моря, кількості опадів, та ґрунтів.
На островах Санта-Крус основним типом рослинності є рівнинні дощові ліси, однак ліси Санта-Крусу мають деякі відмінності від лісів, поширених на Вануату. Серед дерев, що переважають у рівнинних дощових лісах Санта-Крусу, слід відзначити (Campnosperma brevipetiolatum), (Calophyllum vitiense), (Gmelina salomonensis), (Maranthes corymbosa), (Falcataria falcata), (Pterocarpus indicus) та (Endospermum myrmecophilum). Розвинені гірські ліси на архіпелазі Санта-Крус відсутні, однак деякі види дерев, зокрема (Metrosideros vitiensis), (Syzygium branderhorstii), (Syzygium buettnerianum), (Syzygium effusum), (Syzygium myriadenum) та (Syzygium onesimum), а також хвойні тихоокеанські каурі (Agathis macrophylla) та фіджійські ретрофіллуми (Retrophyllum vitiense), які на Вануату є типово гірськими видами, на Санта-Крусі зустрічаються в рівнинних лісах. На Нендо та Ванікоро тихоокеанські каурі (Agathis macrophylla) виступають як дерева, що підіймаються над мішаними насадженнями або утворюють моновидові насадження.
Рівнинні дощові ліси є основним типом рослинності на південно-східних (навітряних) схилах всіх островів Вануату. За структурою та видовим складом ці ліси можна розділити на високі та середньорослі ліси, алювіальні та заплавні ліси, чагарникові ліси та мішані ліси. На великих островах на півночі Вануату найпоширенішим типом лісів є густі чагарникові ліси, що характеризуються складним переплетінням ліан. Ці структурно неоднорідні ліси пов'язані з порушеннями, що виникають внаслідок діяльності тропічних циклонів. На південних островах (Ерроманго та Анейтьюмі) зустрічаються хвойні ліси, у яких домінують тихоокеанські каурі (Agathis macrophylla) та різні види (Calophyllum spp.).
Гірські дощові ліси на Вануату поширені на висоті понад 500 м над рівнем моря, а на найвищих гірських вершинах вони переходять у низькорослі хмарні ліси. Серед дерев, що переважають у гірських лісах Вануату, слід відзначити тихоокеанське каурі (Agathis macrophylla) та черепичні дактилокарпуси (Dacrycarpus imbricatus), а також різноманітні вічнозелені широколистяні дерева, зокрема фіджійський метросідерос (Metrosideros vitiensis), (Geissois denhamii), (Quintinia media) та різні види (Syzygium spp.), (Pterophylla spp.) та аскарін (Ascarina spp.). В підліску гірських дощових лісів зустрічаються деревоподібні папороті — ціатеї (Cyathea spp.) і діксонії (Dicksonia spp.), а також пальми, зокрема ендемічні (Clinostigma harlandii), поширені на Амбримі, Анейтьюмі та Ерроманго.
Серед інших ендемічних видів, поширених в гірських дощових лісах Вануату, слід відзначити вануатський ногоплідник (Podocarpus vanuatuensis), який зустрічається на островах Анейтьюм та Ерроманго. На західному узбережжі Еспіриту-Санто, зокрема на півострові Камберленд та на горі Табвемасана, найвищій вершині екорегіону, зустрічаються ендемічні вануатські каурі (Agathis silbae). Ці великі дерева ростуть на вологих західних та північно-західних схилах у низькогірських дощових лісах, на висоті від 450 до 760 м над рівнем моря, у районах, де середньорічна кількість опадів становить близько 4500 мм. Серед інших дерев, що зустрічаються в лісах на горі Табвемасана, слід відзначити (Calophyllum neoebudicum), (Cryptocarya turbinata), ендемічний (Metrosideros tabwemasanaensis)Pillon, Yohan (2018). A new species of Metrosideros (Myrtaceae) from Vanuatu and notes on the genus. Phytotaxa Vol. 347 No. 2: 13 April 2018: 197–200. DOI: https://doi.org/10.11646/phytotaxa.347.2.10, а також різні види (Didymocheton spp.), мускатників (Myristica spp.) та ногоплідників (Podocarpus spp.).
На підвітряних схилах островів Вануату зустрічаються сезонні ліси, чагарники та луки. У перехідній зоні між вологими дощовими лісами та сухими лісами зустрічаються напівлистяні ліси, у яких переважають (Kleinhovia hospita) та (Castanospermum australe), а також зустрічаються деякі вічнозелені види, характерні для дощових лісів. У більш сухих місцевостях в лісах домінують гаякові акації (Acacia spirorbis), які виростають до 15 м заввишки, а в добре захищених місцевостях на західних і південно-західних схилах островів — хащі інтродукованих сизих левкен (Leucaena leucocephala), савани та луки. Луки на Вануату підтримуються регулярними пожежами, які періодично розпалюються людьми.
У прибережних заростях, поширених на океанічних узбережжях, переважають хвощелисті казуарини (Casuarina equisetifolia), азійські баррингтонії (Barringtonia asiatica), індійські мигдалі (Terminalia catappa), (Thespesia populnea), (Hernandia nymphaeifolia) та різні види панданів (Pandanus spp.). На деяких островах Вануату зустрічаються мангрові зарості, основу яких складають різні види ризофор (Rhizophora spp.), (Avicennia spp.), (Sonneratia spp.), (Xylocarpus spp.) та (Ceriops spp.).
Фауна Єдиними ссавцями, поширеними на островах екорегіону, є рукокрилі, більшість з яких мають новогвінейське походження. Ендеміками екорегіону є темотські крилани (Pteropus nitendiensis), вануатські крилани (Pteropus anetianus), бенксійські крилани (Pteropus fundatus), ванікорські крилани (Pteropus tuberculatus) та санта-круські трубконосі крилани (Nyctimene sanctacrucis). Серед майже ендемічних представників екорегіону, які також зустрічаються на інших островах Меланезії, слід відзначити довгохвостих криланів (Notopteris macdonaldi) та фіджійських мопсів (Chaerephon bregullae). Також на островах екорегіону зустрічаються тихоокеанські крилани (Pteropus tonganus), поширені на багатьох островах Океанії.
На островах екорегіону зареєстровано близько 120 видів птахів, близько чверті з яких є ендемічними або майже ендемічними. Ендеміками екорегіону є вануатські великоноги (Megapodius layardi), санта-крузькі голуби (Pampusana sanctaecrucis), вануатські тілопо (Ptilinopus tannensis), вануатські пінони (Ducula bakeri), вануатські альціони (Todiramphus farquhari), пальмові лорікети (Vini palmarum), білочереві медовки (Glycifohia notabilis), архіпелагові свистуни (Pachycephala vanikorensis), (Pachycephala ornata), (Pachycephala utupuae), (Rhipidura spilodera), (Rhipidura melanolaema), монархи-арлекіни (Neolalage banksiana), ванікорські сизарки (Mayrornis schistaceus), меланезійські кущавники (Cincloramphus whitneyi), санта-крузькі окулярники (Zosterops sanctaecrucis), жовтолобі окулярники (Zosterops flavifrons), ванікорські окулярники (Zosterops gibbsi), санта-крузькі окулярниці (Zosterops lacertosus), рудокрилі шпаки-малюки (Aplonis zelandica), гірські шпаки-малюки (Aplonis santovestris), (Turdus pritzbueri) та королівські папужники (Erythrura regia). Також ендеміками екорегіону є вануатські тайфунники (Pterodroma occulta) — морські птахи, які гніздяться на острові Вануа-Лава в групі островів Бенкс. Раніше на островах регіону мешкали ендемічні (Pampusana ferruginea), однак наразі вони вимерли
Серед майже ендемічних птахів, які також зустрічаються на інших островах Океанії, слід відзначити двоморфну горлицю (Macropygia mackinlayi), червоночеревого тілопо (Ptilinopus greyi), новокаледонську салангану (Collocalia uropygialis), строкатого яструба (Tachyspiza albogularis), кардиналову медовичку (Myzomela cardinalis), бурого медовця (Lichmera indistincta), віялохвостого ріроріро (Gerygone flavolateralis), меланезійського шикачика (Coracina caledonica), полінезійського оругеро (Lalage maculosa), довгохвостого оругеро (Lalage leucopyga), вануатського свистуна (Pachycephala chlorura), південного монарха-великодзьоба (Clytorhynchus pachycephaloides), меланезійську міагру (Myiagra caledonica), рудоволу міагру (Myiagra vanikorensis), малого тоутоваї (Petroica pusilla) та (Turdus vanikorensis).