Ґрунти Львівської області вирізняються значною різноманітністю, що обумовлено природними умовами регіону. Зокрема, область охоплює рівнинні, височинні, передгірські та гірські території. У структурі ґрунтового покриву присутні всі типи ґрунтів, характерні для рівнинної та гірської частин Західної України.
Багаторічна дія чинників ґрунтотворення сформувала сучасну географію ґрунтів області. Відповідно до агроґрунтового районування України, Львівщина розташована в межах бореального (помірно-холодного) та суббореального (помірного) ґрунтово-біокліматичних поясів. Рівнинні території належать до Центральної тайгово-лісової та Центральної лісостепової областей, з ґрунтами мішаних лісів (дерново-підзолистими, оглеєними) та чорноземами (глибокими, опідзоленими і реградованими). Вони входять до агроґрунтових провінцій Західного Полісся і Західного Лісостепу.
Передгір'я та гірські райони Львівської області знаходяться у гірській провінції Українських Карпат, Західній буроземно-лісовій області, що належить до суббореального ґрунтово-біокліматичного поясу. Тут виділено дві гірські зони: лісо-лучну буроземну (для Карпатського передгір'я) та гірську лісо-лучну буроземну (для Карпат).
Дерново-підзолисті ґрунти Дерново-підзолисті ґрунти на Львівщині займають 390,2 тис. га (19,9 % області), 209,0 тис. га використовуються в сільському господарстві. Вони поширені в Малому Поліссі, Надсянській рівнині, Передкарпатті, Розточчі та частково на Опіллі. Ці ґрунти формуються під мішаними і сосновими лісами в умовах застійно-промивного водного режиму, розкладання рослинності сприяє формуванню гумусово-акумулятивного горизонту, проте цього гумусу недостатньо для нейтралізації кислотності. Підзолистий процес, що вилуговує елементи з верхніх горизонтів, формує характерний світлий підзолистий горизонт. Водно-льодовикові, алювіальні та моренні відклади служать основою для ґрунтоутворення. На Малому Поліссі основа часто представлена мергелями, а на Надсянській рівнині — мореною. Характерні властивості профілю — чітка диференціація на елювіальну (верхню) та ілювіальну (нижню) частини. У верхньому шарі — низький вміст гумусу та висока кислотність. В хімічному складі переважають фульвокислоти, що знижують родючість та високий вміст рухомого алюмінію, який підвищує кислотність. Дерново-підзолисті ґрунти не вирізняються високою родючістю. Їх використовують під ріллею, сіножаті, пасовища, лісові насадження тощо. Однак вони можуть підлягати меліорації для сільськогосподарських потреб, але це вимагає значних зусиль, таких як вапнування, органічне удобрення та глибоке розпушення.
Дерново-прихованопідзолисті ґрунти Дерново-прихованопідзолисті ґрунти, займають 76,7 тис. га на Львівщині (3,5 % області та 19,7 % усіх дерново-підзолистих ґрунтів). Відомі як «борові піски», вони мають дуже низьку природну родючість і зайняті переважно лісами, рідше використовуються під пасовища, городи чи присадибні ділянки. Ці ґрунти поширені на Малому Поліссі в околиці Лопатина, Бродів, Кам'янки-Бузької, Соснівки, Надсянська рівнина: біля Судової Вишні, Прилбичів, Бердихова, Розточчя: поблизу Рави-Руської, Івано-Франкового, Шкла, окремі ділянки: села Пісочне, Шихтарі. Поширені на підвищених формах рельєфу таких як дюни, піщані горби. Формуються під сосновими лісами на легких піщаних і зв'язнопіщаних відкладеннях. Підзолистий і дерновий процеси слабко виражені. Родючість дуже низька, особливо на угіддях під ріллею, ґрунти швидко деградують і дефлюються (вітрова ерозія). Ґрунти відносяться до слабогумусованих, вміст гумусу 0,6–1,7 % у верхньому горизонті.
Дерново-слабо- та середньопідзолисті ґрунти Дерново слабо- і середньопідзолисті ґрунти займають 147,1 тис. га Львівщини, що становить 6,7 % її території. З них 72,8 тис. га використовуються як орні землі (9,1 % усієї орної площі області). Хоча ці ґрунти мають низьку природну родючість, їх активно використовують для вирощування культур, а також під сіножатями, пасовищами та на присадибних ділянках. Найпоширеніші ці ґрунти в Малому Поліссі, Надсянській рівнині та Розточчі. Менші ділянки зустрічаються в межах Сокальського пасма та Опілля. Вони формуються на водно-льодовикових рівнинах, горбах і моренах під сосновими та мішаними лісами. Залежно від розвитку процесу підзолення та співвідношення горизонтів виділяють: Дерново-слабопідзолисті ґрунти: менше гумусу, слабше виражений підзолистий процес. Дерново-середньопідзолисті ґрунти: більше гумусу, сильніше підзолення. Загалом вміст гумусу оцінюються як дуже низький або низький, що зумовлює обмежену родючість цих ґрунтів.
Дерново-підзолисті глейові ґрунти Дерново-підзолисті глейові ґрунти, які займають 37,9 тис. га (1,7 % території Львівщини). З них 31,4 % використовуються під ріллею, але основне використання — це пасовища, сіножаті та ліси через їхню низьку природну родючість і незадовільні властивості серед яких основні: легкий гранулометричний склад, перезволоження та сильне оглеєння, низький вміст гумусу, кисла реакція ґрунтового розчину. Найбільші масиви ґрунтів розташовані біля Кам'янки-Бузької, Жовкви, Туринки, поблизу Судової Вишні, Краковця, Яворова, Великого Любіня, навколо Лисятичів, Стрия, Ступниці.
Дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти Дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти у Львівській області, які займають 128,5 тис. га, з яких 67,6 тис. га використовуються в сільському господарстві. Вони поширені переважно в Прибескидському Передкарпатті, включаючи надзаплавні тераси Дрогобицької, Моршинської і Хирівської височин, а також Верхньодністерської рівнини. Розташовані на давньотерасових вододілах, схилах, улоговинах і підвищених ділянках. Основна частина площі — під дубово-грабовими і дубовими лісами (близько 60 тис. га). Частина осушена гончарним дренажем для використання в сільському господарстві. Формуються під впливом підзолистого процесу, що доповнюється дерновим, глеє-елювіальним, лесиважем, сегрегацією та оглиненням. Під ріллею перебуває 43 тис. га (6,8 % орних земель області) але їхня родючість залишається низькою через дефіцит гумусу і високу кислотність.
Підзолисто-дернові ґрунти Підзолисто-дернові ґрунти Львівської області, займають 42 тис. га (1,9 % від території області), з яких 20,4 тис. га використовуються під ріллю (2,7 % орних земель регіону). Підзолисто-дернові ґрунти є зональними для Львівщини, автоморфні ґрунти зустрічаються на Малому Поліссі, Надсянській рівнині та Опіллі, глеюваті та глейові ґрунти поширені на Малому Поліссі й Надсянській рівнині, поверхнево оглеєні ґрунти трапляються в Передкарпатті. Основою для цих ґрунтів є водно-льодовикові та давньоалювіальні відклади, менш поширені породи — елювій пісковиків і карбонатних порід, поверхнево оглеєні ґрунти формуються на давньоалювіальних і делювіальних відкладах. Використовуються переважно під ріллю та кормові угіддя, через сільськогосподарську діяльність ці ґрунти зазнають деградації: переущільнення, втрати структури, зниження вмісту гумусу, у Передкарпатті ґрунти піддаються водній ерозії.
Сірі лісові ґрунти Сірі лісові ґрунти Львівської області, займають 526,8 тис. га (24,1 % території). З них 241,6 тис. га (25 % орних земель області) використовуються під ріллю. Сформувалися на карбонатних і безкарбонатних лесоподібних суглинках у рівнинній частині області. Основні чинники утворення це широколистяні ліси та періодично-промивний водний режим. Характеризуються вилугуваністю профілю від кальцій карбонатів, гумусово-акумулятивним горизонтом і ознаками кислотного гідролізу (наявність кремнеземної присипки SiO₂). За ступенем вираження процесу опідзолення, текстурною диференціацією профілю, фізичними та фізико-хімічними властивостями сірі лісові ґрунти поділяють на три підтипи: ясно-сірі лісові, сірі лісові і темно-сірі опідзолені.
Ясно-сірі лісові ґрунти Ясно-сірі лісові ґрунти є зональними для Львівської області і займають 74,6 тис. га (3,4 % від території області), з них 23,2 тис. га (31 %) використовуються як рілля. Ці ґрунти поширені в рівнинній частині області, зокрема на Сокальському пасмі: Тартаківська та Забузька частини, Пасмове Побужжя: Смереківське, Куликівське, Грядецьке, Малехівське пасма, Розточчя: біля Магерова, Рави-Руської, Лозини, Зашкова, Домажира, Опілля: навколо Оброшиного, Мшани, Вибранівки, Пустомитів, Миколаєва та не великими ареалами на Сянсько-Дністерській височині. Формуються на лесоподібних суглинках легкого гранулометричного складу. Утворюються за умов періодично-промивного водного режиму, переважно на вододілах, горбах, плато і їхніх схилах. У місцях з поганим дренажем (плоскі вершини, вододільні плато) ґрунти часто оглеюються.
Сірі лісові ґрунти Сірі лісові ґрунти займають 188,1 тис. га (8,6 % площі області), з них орні ґрунти займають 84,8 тис. га (45,1 % від площі сірих лісових ґрунтів). Найбільше поширені в північно-східній частині області (Сокальське пасмо, Пасмове Побужжя, відроги Горохівської та Повчанської височин). У південно-західних районах (Опілля, Розточчя, Сянсько-Дністерська височина) ці ґрунти утворюють менші масиви та поєднуються з темно-сірими опідзоленими ґрунтами і чорноземами. Вони приурочені до вододілів, схилів, підвищених рівнин. Відрізняються від ясно-сірих ґрунтів, зокрема, відсутністю суцільного елювіального горизонту. Значна частина є автоморфними (площа 106,4 тис. га), а інша частина — оглеєними (81,7 тис. га). Інтенсивно використовуються в сільському господарстві, здебільшого як орні землі. Природна родючість ґрунтів середня, вони не належать до особливо цінних, але за правильного освоєння можуть стати продуктивними. Водночас неправильне використання може спричинити деградаційні процеси: водну ерозію, дегуміфікацію, переущільнення, знеструктурення.
Темно-сірі опідзолені ґрунти Займають площу 264,1 тис. га (12,1 % від загальної площі області). Найбільше поширені на рівнинах та височинах області: Сокальське пасмо, Пасмове Побужжя, Опілля, Сянсько-Дністерська височина, Городоцько-Комарнівська височина, Гологори, Вороняки, Давидівське пасмо, південна частина Розточчя. Формуються на лесоподібних, слабко оглеєних відкладах суглинкового складу. Розташовані на вододільних рівнинах, плато, їхніх схилах та хвилястих рівнинах з добре дренованим середовищем. Характеризуються потужним гумусовим горизонтом і темним забарвленням, менш вираженим опідзоленням та ознаками оглеєння, порівняно з сірими лісовими ґрунтами та меншою кількістю білуватої присипки SiO₂ у профілі. Ці ґрунти класифікуються як особливо цінні відповідно до земельного кодексу України. Використовуються переважно під ріллю (133,6 тис. га, або 50,6 % від площі темно-сірих ґрунтів).
Чорноземи та лучно-чорноземні ґрунти Львівська область має ландшафт перехідного типу, який знаходиться між центральноєвропейською буроземно-лісовою зоною та східноєвропейською лісостеповою. Більшість рівнинної частини області належить до широколистяно-лісової зони. На рівнинних плато Волино-Поділля, серед сильноопідзолених ґрунтів, зустрічаються різні типи чорноземів: опідзолені, типові та карбонатні. Ці чорноземи відзначаються високою зволоженістю і поєднують риси, характерні як для степових, так і для лісових ґрунтів. За міжнародною класифікацією, чорноземи Львівської області поділяються на Haplic Chornozems (типові чорноземи) та Phaeozems (опідзолені чорноземи). Окремо виділяються азональні карбонатні чорноземи (Chernic Rendzic Phaeozems (Aric)).
Чорноземи опідзолені