Теодор Александр (чи Александр Теодор) Ляцький гербу ( — ) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, тивун (1649—1661), підстолій великий литовський (1653—1654), маршалок надвірний литовський (1654—1683); староста радунський (1644—1652, ?1656—1683), (до 1661) і шродський (1661—1664); польський поет епохи бароко.
Життєпис Теодор Александр народився, ймовірно, між 1614 і 1618 роками. Був найстаршим сином тивуна біржинянського та підкоморія віленського та його дружини Йоанни з ТалвошівKrzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 6, 7.. Мав 2 сестер і 2 братів.
Можливо Теодор, як і його батько, спочатку здобув освіту в одному з єзуїтських колегіумів, де, зокрема, навчився складати віршіKrzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 12.. 1638 року, також за прикладом батька, разом із молодшим братом Самуелем Яном записався до Падуанського університетуKrzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 7..
Протягом 1644—1652 років був старостою радунським, потім цю посаду обіймав його брат до своєї смерті 1656 рокуSumariusz Dokumentów Dóbr Supraskich, vol. II / oprac. Antoni Mironowicz, Białystok, IBNDKE, 2011, s. 109, 192. З 1649 року обіймав посаду тивунаUrzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy, T. III, Księstwo Żmudzkie XV‒XVIII wiek / pod redakcją Andrzeja Rachuby; opracowali Henryk Lulewicz, Andrzej Rachuba, Pracemysław P. Romaniuk, Warszawa, DiG, 2015, s. 339.. Тоді ж, імовірно, став також старостою немонойцьким.
5 січня 1653 року отримав посаду підстолія великого литовськогоUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 166.. Ковенський сеймик обрав його послом на тогорічний сеймStefania Ochmann-Staniszewska, Zdzisław Staniszewski, Sejm Rzeczypospolitej za panowania Jana Kazimierza Wazy. Prawo — doktryna — praktyka, tom II, Wrocław 2000, s. 388., на якому Ляцький був призначений від Посольської ізби комісаром з оплати війську Великого князівства ЛитовськогоVolumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 185.. У березні-квітні 1654 року був призначений маршалком надвірним литовськимUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 78..
Під час шведського потопу 1656 року за власний кошт спорядив козацьку хоругву й відправив її до коронного військаMetryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 50.. Цього ж року, після смерті брата Пйотра Казімєжа, ймовірно, знову став старостою радунським, бо пізніше згадується на цій посадіSumariusz Dokumentów Dóbr Supraskich, vol. II / oprac. Antoni Mironowicz, Białystok, IBNDKE, 2011, s. 193..
3 жовтня 1657 король дав дозвіл Ізабелі Ляцькій Ходкевичевій на цесію своєму братові Теодорові Ляцькому староства в Берестейському воєводствіMetryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 73.. Проте, Ляцький староства, ймовірно, не обійняв, принаймні, ніде він не згадується на цій посаді.
1658 року Теодор Александр був обраний депутатом на Головний трибунал Великого князівства ЛитовськогоAdam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 13: Krzemieniowscy — Lasoccy, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1909, s. 318..
13 червня 1661 року передав у цесію староство немонойцьке Metryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 276—277.. 23 липня того ж року він передав у цесію біржинянське тивунство Ієронімові ВажинськомуMetryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 296—297.. Тоді ж, орієнтовно, отримав право спільної власності на староство шродське, яке тримала його друга дружина Катажина з Коморовських після свого колишнього чоловіка . 1664 року подружжя Ляцьких отримало консенс (дозвіл) на цесію того староства та його дружині Маріанні зі Швєнціцьких.
Ляцький неодноразово брав участь у сеймах, зокрема 1665Andrzej Rachuba, Senatorowie Litewscy na sejmach z lat 1664—1667, [w:] Saeculum Christianum, Wydanie specjalne, Nr. 27/2020, s. 98. , 1669 і 1670 роківLeszek A. Wierzbicki, Senatorowie obecni na sejmach i zjazdach w czasie panowania króla Michała (1669—1673), [w:] Wschodni rocznik humanistyczny, Tom VI, 2009, s. 77..
Теодор Александр Ляцький 1683 року відмовився від посади маршалка й, невдовзі після цього, орієнтовно в липні померUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 78, 218..
Творчість Теодор Ляцький був автором однієї книги — збірки ліричних емблем «Благочестиві (побожні) бажання» (1673), яка фактично була першим польським перекладом одного з найпопулярніших духовних творів XVII століття (1624), написаного бельгійським єзуїтом . У польському виданні, як і в оригіналі, як графічні емблеми використано гравюри Krzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 5..
Парафраз Ляцького був опублікований у кількох виданнях XVII століття. Частину його віршів знайшли в домашніх щоденниках, решту він написав «у шухляду»Krzysztof Mrowcewicz, Wprowadzenie do lektury, [w:] Aleksander Teodor Lacki, Pobożne pragnienia / wydał Krzysztof Mrowcewicz, Warszawa, Wydawnictwo Instytutu Badań Literackich, 1997, s. 9..
Сім'я Теодор Александр Ляцький був двічі одружений. 1644 року він одружився з донькою підскарбія надвірного литовського й Троцького воєводи Анною ( 1650Sumariusz Dokumentów Dóbr Supraskich, vol. II / oprac. Antoni Mironowicz, Białystok, IBNDKE, 2011, s. 186.), удовою по , з якою мав єдиного сина Ієроніма Казімєжа ( 1703) — тивуна ейраґольського, лісничого пунського, підкоморія жмудського, старосту мерецького та пінського.
Вдруге Ляцький одружився з донькою підсудка белзького Катажиною ( 1675), удовою по Пйотру Самуелю Ґрудзінському, старості шродському. Спільних дітей не мали.
Маєтності 1644 року брат першої дружини передав Ляцькому в цесію села , та БовкиPacowie: materyjały historyczno-genealogiczne / ułożone i wydane przez Józefa Wolffa, Petersburg, 1885, s. 142.. Від першої дружини отримав також Солечники, які 1650 року передав своєму братові Самуелю ЯнуSumariusz Dokumentów Dóbr Supraskich, vol. II / oprac. Antoni Mironowicz, Białystok, IBNDKE, 2011, s. 35, 186..
18 серпня 1657 року король Ян Казимир надав Теодорові Ляцькому фільварок та інші маєтності перейшовшого на бік шведів Міколая ВисоцькогоMetryka Litewska: księga wpisów nr 131 / Oprac. Andrzej Rachuba, Warszawa, «DiG», Instytut Historii PAN, 2001, s. 46..
1661 року подружжя Ляцьких придбало в Ґрудзінських за 150 000 злотих маєтки Барцин із замком, села Барцинське передмістя, Кротошин, Волиці, Ободово, Кежково, Млодоцин, Птур, Птурек, Кнея, .
Примітки