Какінада

Какінада (; раніше відома як Коканада) — портове місто та муніципальна корпорація в індійському штаті Андгра-Прадеш. Розташоване вздовж Бенгальської затоки, воно слугує штаб-квартирою округу Какінада та є значним економічним і культурним центром регіону. Це шосте за чисельністю населення місто в штаті та визнане одним із найзручніших для життя та найчистіших міст Індії серед міст з населенням менше мільйона. Какінада, яку називають «раєм пенсіонерів», відома своїм добре спланованим плануванням і сучасною інфраструктурою.

Історично склалося так, що Какінада була найбільш густонаселеним містом в Андгра згідно з переписом населення Індії 1891 року, і це місце в основному зберігалося до 1931 року. Під час британського правління це був вихідний пункт Букінгемського каналу. Місто відоме в культурному відношенні солодощами «Какінада Каджа» та випустило кількох видатних акторів кіно телугу. Історично склалося так, що всіх народів телюгу в таких країнах, як Бірма та Малайзія, називали «Корангі», назва походить від сусіднього порту Корінга, який був ключовим пунктом міграції в Андгра.

Економіка Какінади ґрунтується на таких галузях, як виробництво добрив, видобуток природного газу, нафтопереробні заводи харчової олії та харчова промисловість. Це також зростаючий центр інформаційних технологій та виробництва електроенергії. Какінада відіграє важливу роль у басейні Крішна-Годаварі як ключовий центр нафтохімічних компаній. Місто має як порт для якірної стоянки, так і глибоководний порт, що відіграє вирішальну роль в експорті морепродуктів і сільськогосподарської продукції.

Какінада також є освітнім центром, де розташовані такі установи, як Технологічний університет імені Джавахарлала Неру (JNTU), медичний коледж Ранґарая та кампус Індійського інституту зовнішньої торгівлі (IIFT). Найближчі пам'ятки: острів Надії, який захищає місто від циклонів і цунамі, і заповідник дикої природи Корінга, де розташовані великі мангрові ліси. Какінада також слугує воротами до мальовничого регіону Конасеема. Какінада, визнане розумним містом у рамках місії «Розумні міста», продовжує розвиватися як сучасний міський центр.

Етимологія Назва «Какінада» має кілька теорій щодо свого походження. Одна з теорій припускає, що воно походить від слова на телугу «Кока» або «Кока», яке стосується продуктів із сарі, які зберігалися та експортувалися голландцями, коли місто було голландським поселенням. Інша теорія пов'язує назву з Kakulavada, що означає «обитель ворон», посилаючись на птахів, яких часто бачили, що ловили рибу на березі. Третя теорія пов'язує його з Какасурою, міфологічною фігурою з Рамаяни. Крім того, деякі вважають, що назва походить від імені Какічіки, стародавнього правителя регіону Венгі.

Під час британського правління місто було відоме як «Коканада». Деякі вважають, що назва «Коканада» була змінена Британською Ост-Індською компанією з «Ко-Канада» для зручності, оскільки оригінальна назва вважалася важкою для вимови. Місто також згадувалося як «Корінга», назва походить від його близькості до річки Корінга.

Назва «Коканада» набула популярності з заснуванням першої канадської баптистської місії на території під британським управлінням. Після здобуття Індією незалежності місто було офіційно перейменовано на Какінаду.

Історія

Голландське поселення у Джаґгернайкпурам Під час голландської колонізації східного узбережжя Індії Голландська Ост-Індська компанія (VOC) заснувала торговий пост у районі, відомому як Джаґгернайкпурам (по-різному пишеться), у сучасній Какінаді. 25 вересня 1734 року хаджі Мухаммад Хусейн, наваб Раджамундрі, надав парвану та каул голландцям, офіційно передавши хутір «Ягернайкпалам» VOC для будівництва торгового будинку. Він був переданий британцям у 1825 році.

Заснування та занепад порту Корінга У 1759 році британці заснували в цьому районі суднобудівний і ремонтний завод, який став відомий як місто Корінга, розташоване на річці Корінга, рукаві річки Годаварі. Невдовзі місто стало значним морським портом і суднобудівним центром на Коромандельському узбережжі. У 1802 році був побудований док для ремонту Королівського флоту та інших суден, який став єдиним мокрим доком між Бомбеєм і Калькуттою. Історично Корінга була єдиним місцем між Калькуттою та Тринкомалі, здатним докувати та ремонтувати великі кораблі. Ця територія, включаючи мис Корі (тепер відомий як острів Надії), отримала міжнародне визнання завдяки своїм можливостям суднобудування та ремонту.

Однак прибережне розташування міста зробило його вразливим до частих штормів і повеней. У 1784 році підйом моря спричинив дрейф суден аж до Раджамандрі. Корінга також зазнала значних збитків від різних штормів, у тому числі руйнівного шторму 1789 року, який забрав 20 000 життів, і ще одного у травні 1832 року, який ще більше зруйнував територію. Найбільш катастрофічним з них був циклон 25 листопада 1839 року, штормовий сплеск якого оцінювався в 40 футів. Цей циклон повністю знищив порт і близько 20 000 суден, убивши понад 300 000 людей по всьому регіону. Ця подія була однією з перших, про яку згадав Генрі Піддінгтон, який ввів термін «циклон» для опису таких явищ.

Після катастрофи 1839 року порт Корінга так і не відновився повністю, і будинки перенесли далі вглиб країни. До 1870-х років річка стала надто мілкою, а підходи надто складними, що обмежувало роль міста обслуговуванням лише малих суден. Незважаючи на цей занепад, Корінга продовжував підтримувати деякі торгівельні зв'язки, зокрема з Молам'яйном і Рангуном. До 1901 року замулювання в гирлі річки зробило порт недоступним для великих кораблів, а до 1905 року суднобудівна діяльність припинилася, що призвело до остаточного закриття порту.

Зростання Коканади Із замуленням затоки Корінга Какінада, тоді відома як Коканада, стала видатним портом, замінивши Корінгу. Його стратегічне розташування та зростаючий експорт зробили його значним торговим центром у 19 столітті. Регулярне пароплавне сполучення, започатковане в 1858-59 рр., з'єднало місто з Мадрасом, Рангуном і Калькуттою, сприяючи торгівлі. До 1860-х років British India Steam Navigation Company почала регулярні морські операції в регіоні.

Громадянська війна в США (1861—1865) підвищила популярність Какінади як головного транспортного центру бавовни, пресованої в Гунтурі. У 1865 році інфраструктурні розробки включали залізний балковий міст, що з'єднує Какінаду з Джаганнадгапурамом, і маяк для підтримки морської діяльності. Ці покращення сприяли розвитку торгівлі та зв'язку в регіоні.

Какінада була створена як муніципалітет у 1866 році, що відображає його зростаюче значення. Європейська торгова палата, заснована в 1868 році, представляла європейські фірми, тоді як місцева Торгова палата працювала разом з нею, щоб сприяти торгівлі. Місцева економіка процвітала завдяки експорту бавовни, олійного насіння джингелі, цукру та рису, тоді як імпорт становив залізо та мідь. Місто також стало центром публікацій, зокрема Cocanada Advertiser, комерційної газети та Suddhiranjani, тижневика на телугу. Заміндар Пітхапурам створив середню школу в 1852 році, яку в 1884 році було перетворено в коледж другого класу, ставши Коледжем Раджі Пітапура. Невдовзі він став визначним навчальним закладом.

До 1871 року населення Какінади досягло 17 839 осіб, причому індуїсти становили 94 % населення. Протягом наступних десятиліть населення значно зросло, збільшившись на 61,8 % між 1871 і 1881 роками та на 40,5 % між 1881 і 1891 роками. До 1891 року населення Какінади досягло 40 553 осіб, що зробило місто найбільш густонаселеним містом в Андгра. Воно зберігало цю позицію до 1921 року, коли ненадовго опустилося на друге місце з населенням у 53 348 осіб, трохи попередивши Раджамандрі з 53 791 жителем. Проте до 1931 року Какінада повернула собі статус найбільшого міста регіону, а його населення зросло до 65 952 осіб.

На початку 20-го століття Какінада стала процвітаючим комерційним центром із відомими європейськими та місцевими купцями, зокрема такими фірмами, як Ralli Brothers, Gordon, Woodroffe & Co. і Volkart Brothers. Порт відігравав вирішальну роль у торгівлі в районі Годаварі та його внутрішніх районах і навіть з частинами домініонів Нізама. Місцеві промислові підприємства, такі як рисові млини, фабрики з виробництва чавуну та солеварні, підтримувані такими компаніями, як Simson & Co. та Innes & Co., сприяли економічному зростанню міста. Але її економіка залишалася переважно зосередженою на судноплавстві. Експорт порту становив бавовну (до Великобританії, Франції та Бельгії), насіння олійних культур (до Франції та Великобританії), рис (до Шрі-Ланки та Маврикія) та тютюн (до Рангуна), тоді як імпорт становив бавовняні вироби, мішки для гуні, рису та гасу.

У 1923 році в Какінаді відбулося засідання Комітету Всеіндійського конгресу (AICC) з 28 грудня по 1 січня 1924 року. Ця подія стала помітною через полеміку щодо переспіву Ванде Матарам, яка висвітлювала релігійну чутливість того часу.

Під час Другої світової війни, 6 квітня 1942 року, Какінада зазнала нальоту японської авіації. Один літак атакував порт, пошкодивши два кораблі та завдавши втрат, у тому числі одного загиблого та п'ятьох поранених. Це стало одним із перших японських повітряних нальотів на східне узбережжя Індії під час війни.

Реорганізація району У 1823 році, під час британського правління, округ Раджамандрі було створено в рамках президентства Мадраса. У 1859 році його було реорганізовано, що призвело до створення районів Годаварі та Кришна. Раджамандрі був штаб-квартирою округу Годаварі до 1925 року, коли округ було розділено на округи Східний Годаварі та Західний Годаварі. Какінада стала штаб-квартирою Східного Годаварі, тоді як Елуру став штаб-квартирою Західного. 4 квітня 2022 року Східний Годаварі було поділено на дві частини, що призвело до створення району Какінада зі штаб-квартирою в Какінаді.

Сьогодні Какінада є відомим портовим містом, відомим своїм промисловим і економічним значенням у штаті Андгра-Прадеш. Він залишається життєво важливим центром торгівлі, морської діяльності та культури в регіоні.

Географія Какінада розташована на , через місто проходить 82-градус східної довготи. Місто має середню висоту 2 метри (6,6 футів), а кілька районів розташовані нижче рівня моря.

Місто розділене на два райони, з'єднані мостами. Південна частина, Джаганнадгапурам, відокремлена від головного міста Букінгемським каналом. Канал і його відгалуження утворюють острів Медалайн, який межує з містом на південному заході.

У Какінаді є промисловий пояс, який тягнеться з півночі на південь, відокремлюючи східну частину міста від узбережжя. На південному сході в затоці Какінада та навколишніх болотах розташований другий за величиною мангровий ліс Індії, який включає заповідник дикої природи Корінга. Гутамі, притока річки Годаварі, впадає в Бенгальську затоку поблизу міста.

Клімат У Какінаді панує тропічний клімат савани (Кеппен: Aw), який характеризується жаркими та вологими умовами протягом більшої частини року. Найспекотніший період припадає на кінець травня та на початку червня з максимальною температурою від 38 °C до 42 °C (від 100 °F до 108 °F). Січень є найхолоднішим місяцем з мінімальною температурою від 18 °C до 20 °C (64 °F до 68 °F). Місто отримує більшу частину опадів під час південно-західного мусону, хоча воно також отримує значну кількість опадів від північно-східного мусону між серединою жовтня та серединою грудня. Какінада часто страждає від циклонів, що виникають у Бенгальській затоці.

Більшу частину року переважають південно-західні вітри, за винятком жовтня-січня, коли вони зміщуються на північний схід. Середня річна кількість опадів у місті становить від 110 до 115 сантиметрів (43-45 дюймів).

Демографія