Ціані́ди (ціанисті метали) — солі синильної кислоти. Клас органічних сполук, які мають у своїй структурі функціональну групу C≡N, називають нітрилами. У практичному відношенні особливо важливі ціаніди лужних металів — калію, натрію, що одержуються різними способами, наприклад прожарюванням суміші коксу і поташу в атмосфері азоту. Найбільше значення має ціанід калію (ціанистий калій).
Як солі дуже слабкої кислоти, ціаніди у воді в сильному ступені зазнають гідролізу:
CN^- + H_2O -> HCN + OH^-
Тому розчини мають лужну реакцію і сильно пахнуть синильною кислотою.
Отримання Отримують ціаніди, в результаті взаємодії основ, металів, та інших солей з синильною кислотою:
HCN + KOH -> KCN + H_2O
2HCN {+} Ca -> Ca(CN)_2 {+} H_2
2HCN + (NH_4)_2SO_3 -> H_2SO_4 + 2NH_4CN
Ціаніди калію і натрію мають здатність розчиняти у присутності кисню повітря срібло і золото. На цьому засновано їх застосування для вилучення вказаних металів з руд, крім того, вони використовуються в органічному синтезі, при гальванічному золоченні і срібленні, у фотографії тощо.
Див. також Ціаналкілювання
Джерела В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4