Ласо (або «вільне виділення») — інструмент для редагування, який можна знайти у більшості програм для роботи з цифровими зображеннями, а також у деяких стратегічних іграх. Він зазвичай розташований в основному меню, як у Photoshop, Paint Tool SAI, чи GIMP, і позначений значком у вигляді пунктирної лінії у формі мотузки, що й пояснює його назву ласо.
Стандартне застосування Інструмент ласо діє на активному шарі зображення і використовується шляхом для окреслення країв виділення. Більшість програм дозволяють створювати кілька замкнених контурів, які можна отримати, якщо кілька разів перетнути шлях виділення. Зазвичай немає потреби вручну закривати контур: коли кнопка миші відпускається, програмне забезпечення автоматично замикає всі незамкнені петлі. Область, обведена курсором, залишатиметься виділеною і доступною для різних операцій трансформації (переміщення, масштабування, вирізання, копіювання, вставки тощо), доки користувач не клацне в іншій частині зображення. Після цього виділення автоматично інтегрується в шар, з якого його було вибрано.
Особливості На відміну від інших алгоритмів вибору областей зображення, таких як інтелектуальні ножиці, чарівна паличка чи , використання ласо не вимагає жодних умов для зображення, оскільки користувач може вільно створювати будь-який замкнутий контур.
Технічний опис З погляду обробки зображень, ласо переважно виступає як інструмент маскування. Межі маски визначаються рухом курсору, коли кнопка миші натиснута. Створюється тимчасовий активний шар, який містить логічне І між маскою та шаром активного зображення. Водночас оригінальний активний шар маскується інверсією виділення ласо. Це створює ілюзію, що інструмент "вирізав" частину початкового зображення для вибіркового трансформування й редагування. Більшість операцій, які можна застосувати до всього зображення, тепер доступні для тимчасового активного шару.
Після об’єднання шарів пікселі тимчасового активного шару замінюють пікселі активного шару, з якими вони збігаються. «Порожні» пікселі обробляються залежно від підтримки програмою альфа-компонування. Вони можуть або набувати значення кольору фону за замовчуванням, або залишатися прозорими з нульовим значенням альфа-каналу.
Список літератури