Володимир Федорович Лу́цик (псевдоніми та криптоніми: Бодак Музика, Како ІгорТернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2005. — Т. 2. К — О. — С. 406., Л-к В., Како Іоръ, Кок-lop, В. Ф. Л. та ін.; , с. Годів, тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — , Львів) — український письменник і журналіст. Редактор москвофільських газет «Галичанинъ» (1894—1901) і «Русское слово» (1901—1903).
Життєпис
Закінчив Бережанську гімназію (1876) та Львівський університет (1880).
Від 1873 року співпрацював у часописах «Слово», «Пролом», «Новый Пролом», «Беседа», «Страхопуд».
Автор віршів (опублікованих у журналах «Весна» і «Страхопуд»), повістей «Кровавий танець» (1896), «Не введи нас во іскушеніє» (1900); оповідань «Пустинний дух», «Зустріч не передбачена», «Старець в одну ніч», «На слизькому шляху», «Месть моря» (всі — 1886), «Зозулька» (1899), «Виновата» (1901). Автор лібрето до опери Дениса Січинського «Роксоляна»Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1962. — Т. 4. — С. 1380—1393. Писав гуморески (польською мовою).
Переклав оповідання «Пані Юність» і «Кмітливість художника» С. Чеха (із чеської), баладу «Шукач скарбів» Й. В. Ґете (з німецької).
Похований у гробниці журналістів-москвофілів на Личаківському цвинтарі.
Рукопис автобіографії Луцика зберігається в ЛНБ ім. В. Стефаника.
Його творчість досліджував мистецтвознавець Петро Медведик.
Примітки
Джерела П. К. Медведик. Луцик Володимир Федорович //