Холо́дна гора́ — місцевість Харкова, що розташована на захід від Центру міста та обмежена на півдні фактично Полтавським шляхом, на сході — схилами до залізниці, станції Харків-Пасажирський та Харків-Сортувальний, на півночі — Лисою горою (розділяє дві гори Савчин Яр, по якому проходить вулиця Нижня Гиївська), на заході — районом Залютине (райони розділяє Залютинський яр).

Історія Існує декілька версій із назвою місцевості. Перша версія, що ця місцевість знаходиться на височині і тому тут гуляли сильні холодні вітри, особливо це було відчутно у ті часи, коли тут не було щільної забудови. Тож місцяни і почали називати це місце Холодною горою. За іншою легендою, колись тут жив козак на прізвисько Холод. Люди пліткували, що він був багатієм, займався розбоєм і непогано на цьому заробляв. Потім його взяли у полон татари, а будинок розгромили, перед цим винісши все цінне, але назва нібито залишилася на його честь.

Існує і ще одна версія, що на схилах гори колись був ліс, але наприкінці XIX століття його продали і дерева почали вирубувати. Частина деревини пішла на будівництво дзвіниці Успенського собору, а менш якісні дерева пустили для випалювання цегли на місцевих заводах. Через це місцевість «облисіла», вітру стало ще більше, холод почав відчуватися сильніше, отак і виникла назва Холодна гора.

Холодна гора знаходиться на заході Харкова, вздовж Полтавського Шляху та колись це була околиця міста — місце між Харковом і шляхом на Полтаву.

У XIX столітті у місцевості почали активно селитися бідні харків'яни. Житло тут було дешевшим, ніж у центральних районах, тож тут жили колишні кріпаки, візники та ремісники. Люди будували дерев'яні будинки, мазанки із солом'яними дахами, невеличкі хатинки. Ближче до центру таке житло тоді будувати взагалі забороняли — там усе мало бути «дорого-багато», тож дозволялися лише кам'яні будинки.

Головною вулицею району була Катеринославська (нині — Полтавський Шлях), проте тоді вона виглядала зовсім інакше, це була страшенно розбита дорога з багнюкою і ямами. Її навіть мостили хмизом, щоби хоч якось можна було проїхати. Поступово район все більше забудовувався. Уздовж дороги з'являлися трактири, заїжджі двори, магазини, шинки та майстерні. А коли у Харкові проклали залізницю на так званий Курськ, Холодна гора почала розростатися ще швидше. Тут вже оселилися робітники паровозного депо, працівники заводів, міщани й дрібні торговці. Купці почали зводити свої будинки, а багаті харків'яни будували будинки, щоб здавати їх в оренду.

Наприкінці XIX століття місцевість вже була досить людною. Тут навіть відкрили перший у Харкові оперний театр, який тоді називали ліричним. Проспонсорував його появу військовий лікар, завзятий «театрал», в якому декілька разів бував відомий композитор Петро Чайковський. Театр проіснував нетривалий час — його закрили через борги, а будівлю пізніше знесли.

Холодна гора сама по собі відкрита вітрам значно більше, ніж місцевості, що розташовані внизу, звідси і її назва. Однак є легенда, начебто на цій горі жив колись переселенець із Правобережної України на прізвисько Холод. Одного разу Холода взяли в полон татари, а будинок його зруйнували. У народній пам'яті залишилося лише його ім'я, що дало назву цієї місцевості. Холодну гору раніше покривав густий ліс.

На Холодній горі, неподалік від цвинтаря, у будинку відомого перекладача, літературного критика, педагога Івана Кронеберга з 9 по 16 червня 1846 р. мешкав російський літературний критик і публіцист, філософ-матеріаліст В. Бєлінський. Тут він зустрічався з членами харківського літературного гуртка.

1881 року введено в експлуатацію міський водопровід, в роботі якого одну з ключових ланок посідали найбільший у місті Холодногірський водонапірний басейн (резервуар води), об'ємом 492 м³ і підземні водні джерела Карпівського саду.

У XIX столітті у місцевості відбувалися страйки, підпільні збори, революційні сходки, агітація, яка на той час йшла по всій країні.

У 1881 році на Холодній горі з'явився міський водопровід. Для того часу це була серйозна подія. Тут облаштували величезний водонапірний резервуар, який вважався найбільшим у Харкові. Вода звідси доходила аж до тодішньої Басейної вулиці (нині – вул. Ярослава Мудрого).

Наприкінці 1880-х років на Холодній горі з'явився Кузинський цвинтар. Частина його збереглася понині, і зараз це один із найстаріших цвинтарів Харкова. Приблизно тоді ж побудували і церкву Казанської ікони Божої Матері.

Підприємства, установи, заклади, організації Навчальні заклади Дошкільний навчальний заклад № 62 Дошкільний навчальний заклад № 78 Дошкільний навчальний заклад № 142 Дошкільний навчальний заклад № 191 Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 275 Дошкільний навчальний заклад № 357 Дошкільний навчальний заклад № 447 Харківська спеціалізована школа I—III ступенів № 18 Харківська спеціалізована школа I—III ступенів № 108 Харківська загальноосвітня школа I—III ступенів № 126 Харківська гімназія № 152 Державна гімназія-інтернат «Кадетський корпус» Харківський коледж переробної та харчової промисловості ХНТУСГ ім. Петра Василенка Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 8 Організаційно-методичний центр новітніх технологій навчання Державного університету телекомунікацій Військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ»

Заклади культури та парки Центральна бібліотека імені Г. Ф. Квітки-Основ'яненка (філія № 11) 9-й гарнізонний будинок офіцерів Парк офіцерів Парк «Юність» Сквер імені О. І. Мещанінова

Заклади охорони здоров'я Дитяча клінічна лікарня № 19 Харківська обласна дитяча клінічна лікарня Харківська міська стоматологічна поліклініка № 8

Релігійні організації Озерянський храм Введенський храм

Виправний заклад Холодногірська виправна колонія № 18

Транспорт Станція метро «Холодна гора» Трамвай (маршрут № 3) Тролейбус (маршрут № 27) Автостанція «Холодна гора»

Галерея

Примітки

Джерела