Олекса́ндр Іва́нович Ко́шель ( 10 лютого 1952 року, с. Смоляж, УРСР, СРСР) — художник, графік.

Біографічні дані Народився 10 лютого 1952 року у с. Смоляж Борознянського району Чернігівської області.

У 1971 році закінчив від­ділення монументально-декоративного оформлення при Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (викладачами були В. Гор­дієн­ко, Й. Ейдельман).

А у 1972 — Мінське художнє училище при Національній Академії мистецтв Білорусі.

З 1973 по 1979 рік працював у бюро технічної естетики при головному архітекторі ніжинського заводу «Прогрес» виробничого об'єднання «Арсенал» (м. Ніжин Чер­нігівська область), а потім — книжковий ілюстратор у київських видавництвах «Дніпро», «Ве­селка», «Радянська школа» («Осві­­та»), «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Марка України».

З 1992 по 1998, а потім з 2007 — викладач Ніжинського училища культури і мистецтв. Учас­ник міських, обласних, республіканських, всеукраїнських, міжнародних художніх виставок з 1979 року.

Творчість Основні галузі — книжкова і станкова графіка, дизайн, плакат, іконопис. У традиціях українського народного живопису відтворював світ природи, психологію дітей.

За проектами О. Кошеля вирізьблено іконостаси та написа­ні ним ікони для церков Миколаївської (м. Конотоп, 1997), Всіх святих (Ніжин), св. кня­зя Михайла і боярина Федора (Чернігів; усі — 1998).

Автор малюнків для українських марок.

Роботи За ЕСУ: «Дніпро» «Арабські при­слів’я та приказки» (1981), «Пер­сія» (1984), «Греція» (1985); «Ве­селка» «Казки народів Юго­славії» (1983), «Сонячний коровай» (1985), «Турецькі народні каз­ки» (1987), «Ти, малий, скажи малому» (1987; 1990 — французькою мо­вою), «Диво калинове» (1988) і «Чари барвінкові» (1996) Д. Бі­ло­уса, «Наша мова солов’їна» (1990), «Чи я в лузі не калина бу­ла» (1991), «Запорожці» І. Нечуя-Левицького (1994) «Осві­­та» «Кортик», «Бронзовая пти­ца», «Выстрел» (усі — 1989) А. Ри­бакова, «Дмитрий Донской» О. Бо­родіна (1990), «Українсь­кий буквар» (1999) «А-ба-ба-га-ла-ма-га» «Мої улюблені вірші» (1994, спів­автор), «Івасик-Телесик» (1997); «Марка України» марочні блоки «Природно-кліматичні зони України», «Сто ро­ків з виходу першої марки», «Де­сять років Спілці держав При­чор­но­мор’я», «2000 років Християнському світу», «Церква Андрія Пер­возванного»; буклети «Укра­їна від витоків», «Скарби музеїв України» (усі — 1999–2004).

Примітки

Джерела та література

Посилання