Морін Адель Чейз Данлоп де Попп (; 1920—2012) — англо-аргентинська льотчиця, літала у Британському допоміжному авіатранспортному підрозділі (ATA) під час Другої світової війни . Стала відома фотографіями пін-ап на обкладинці журналу Picture Post.

Раннє життя Данлоп народилася в Кільмесі, поблизу Буенос-Айреса, 26 жовтня 1920 року. Її батьками були австралійський управитель ферми Ерік Чейз Данлоп, який пішов добровольцем до Королівської польової артилерії під час Першої світової війни, а потім працював у британській компанії управителем вівчарських ферм у Патагонії площею 250 тис. га, та його дружина Джесімін Мей Вільямс. У Морін була старша сестра Джоан і молодший брат Ерік.

Освіту здобула в основному від своєї гувернантки, а також відвідувала коледж Святої Хільди в Урлінгемі (провінція Буенос-Айрес).

Під час канікул в Англії в 1936 році Данлоп брала уроки пілотування. Після повернення до Аргентини вона датувала своє свідоцтво про народження заднім числом, щоб їй дозволили продовжити льотну підготовку і приєднатися до Аргентинського аероклубу.

Друга світова війна З початком війни Данлоп вирішила підтримати британські війська. Щоб стати пілотом Допоміжного повітряного транспорту (ATA), жінкам-пілотесам потрібно було мінімум 500 годин самостійного польоту, що вдвічі більше, ніж чоловікам. На початку 1942 року Данлоп і її сестра Джоан перетнули Атлантичний океан на кораблі.

Її сестра приєдналася до ВВС, а Морін у квітні 1942 року приєдналася до ATA, ставши однією зі 164 жінок-пілотес у роки війни. Вона налітала 800 годин і вміла керувати 38 типами літаків, включно з Spitfire, Mustang, Typhoon, і типами бомбардувальників, включно з Wellington.

Пізніше вона заявила, що її улюбленою маркою літаків був De Havilland Mosquito. Спочатку її приєднали до поромного пулу № 6 на авіабазі Раткліфф-он-Врік поблизу Лестера, потім перевелася до жіночого поромного пулу в Гамблі (Саутгемптон), яким керувала Марго Гор.

Вона час від часу здійснювала аварійні посадки; один раз після того, як кабіна її Spitfire відлетіла після зльоту, а іншим разом приземлилася в полі після того, як двигун Fairchild Argus відмовив у повітрі.

Знімок Данлоп розміщений на першій сторінці журналу Picture Post у 1944 році. Її сфотографували, коли вона сходила з кабіни літака Fairey Barracuda, поправляючи волосся. Фотографія доводила, що жінки можуть бути безстрашними, а також гламурними та бути невід'ємною частиною війни.

Після війни Після закінчення військових дій Данлоп отримала кваліфікацію інструкторки з пілотування в аеропорту Лутон, а потім повернулася до Аргентини. Там вона навчала пілотів і літала для ВПС Аргентини, а також працювала комерційною пілотесою. Пізніше Данлоп стала партнеркою компанії авіатаксі, продовжуючи активно літати до 1969 року.

У 1955 році вона одружилася з румунським дипломатом у відставці Шербаном Віктором Поппом після зустрічі з ним на вечірці британського посольства в Буенос-Айресі. Подружжя мало сина та двох доньок, які виросли на конезаводі Milla Lauquen Stud. У 1973 році сім'я переїхала в Норфолк в Англії, щоб розводити чистокровних арабських коней. Її чоловік помер у 2000 році.

У 2003 році Данлоп була однією з трьох жінок-пілотес ATA, які отримали нагороду Гільдії авіапілотів і аеронавігаторів. Іншими двома були Летіс Кертіс і Даяна Барнато Вокер.

Примітки