Флоріан Семенович Олешко (Воєводства Правобережної України у XVI-XVIII століттях: статті і матеріали / Микола Крикун; Укр. Катол. ун-т, Гуманіт. ф-т. — Львів, 2012. — 701, c. : карти. — (Соборна Україна та її землі). — ISBN 978-617-607-240-9.; бл. 1565 — між 4 квітня і 4 листопада 1628) — писар Руської канцелярії, Wojciech Krawczuk, Pisarze kancelarii koronnych Zygmunta III Wazy, w: Studia Historyczne 1993, r. XXXVI володимирський войський.Архив Югозападной России, издаваемый Временною коммиссиею для разбора древних актов высочайше учрежденною при Киевском Военном, Подольском и Волынском генералгубернаторѣ. Акты о городах (1834—1798). Том 1

Біографія Походив з путних бояр, які осіли в селі Пирковичі на Волині.

Розпочав кар'єру потрапивши найнижнім служебником на двір коронного канцлера Яна Замойського, отримавши в подальшому від нього протекцію. Брав участь в походах Замойського в 1594—1596 рр. на татар і Молдавію. Імовірний учасник посольства Михайла Гарабурди до хана Мехмеда ІІ.

В 1583 р. вступив на посаду писаря Руської канцелярії, яку обіймав до 1619 р. Був відповідальний за ведення шести книг Руської метрики (G-7, L -11, N-13, XF, Q-15, S-17).

Паралельно, як королівський секретар, виконував численні королівські доручення. Вперше на цій посаді він згадується при виконанні доручення щодо відібрання у дітей Андрія Курбського маєтності Туличова для передачі Івану та Семену Красенським. В 1594 р. був у складі королівської комісії разом із Яном Харлінським та Станіславом Кандибою, яка мала оглянути і оцінити міст збудований в Рожищах луцьким і острозьким єпископом Кирилом (Терлецьким). 28 серпня 1596 р. Сигізмунд III призначив Олешка опікуном дітей і маєтностей померлого князя Григорія Друцького-Любецького.

У 1623 р. був послом на сейм від Волинського воєводства, де йому доручили зробити виплату 500 злотих платні козацькій старшині, а також попередити аби ті утримались від самовільних виправ на Крим і Чорне море, аби уникнути порушення пунктів підписаного в 1621 р. Хотинського мирного договору.

Помер між 4 квітня і 4 листопада 1628 р.

Маєтності У 1588 р. отримав королівський привілей на село БоркиБондар Н. П. Кириличні стародруки XVI–XVII ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, що походять з волинських збірок // Старий Луцьк: Науково-інформаційний збірник ЛДІКЗ. Вип. 6. Луцьк: Терен, 2010. С.155-175 і три дворища в Мостиськах у Володимирському повіту.

У 1591 р. мав конфлікт з луцьким старостою Олександром Семашком через отриману королівську данину на дворище та шістьох путніх бояр під Луцьком.

4 червня 1593 р. на сеймі дістав данину на село Єриловичі і діброву Пещу в Любецькому старостві. Втім вони вже мали спадкових власників — київських зем'ян Стецьких, через що розпочався судовий процес який він зрештою програв.Кондратьєв І. В. Любецьке староство (XVI — середина XVII ст.). — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014. — 384 с.

У 1596 році виграв судову справу щодо сіл Дубна, Волохи та Лубенська Воля у Володимирському повіті, які отримав за королівським привілеєм. Процес супроводжувався конфліктом з королівським дворянином Андрієм Гулевичем, а також судом проти шляхтичів Зубцовських, яких Олешко звинуватив у вбивстві свого вітчима. Врешті, у квітні 1597 року, руський писар домігся від короля рішення про їх баніцію.

Родина Був одружений з Агнешкою Радзейовською. Мав двох доньок та двох синів — Станіслава та Миколу, які навчались відповідно в Замойській і Краківській академіях.

Імовірно між 1588 і 1599 рр. перейшов з православ'я на католицизм.

Коментарі

Примітки

Література Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики: 1569—1573 рр.: Студії з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. — Острог; Л., 2002