Ку́рська о́бласть була утворена 13 червня 1934 року. Сучасні межі регіону встоялися до 1954 року. Територія, на якій розташована Курська область, має давню історію.

Кам'яна доба Територію сучасної Курської області люди заселили близько 100 000 років тому в епоху «Великих зледенінь». Льодовий покрив доходив до західного кордону області, проте відроги Середньоруської височини завадили його дальшому проникненню. Тільки під час найпотужнішого Дніпровського зледеніння (200 000—120 000 років тому) під льодом опинилися території сучасних Рильського та Кореневського районів.

Біля села Зорино Обоянського району у стародавніх наносах річок Псел і Пселець у кар'єрі знайдено сліди вогнищ (деревне вугілля) стародавньої людини, які можна датувати одинцовським потеплінням усередині дніпровського зледеніння між його максимальною та московською фазами (200—150 тис. років тому). За 1,5 км на північний захід від села Погребки Суджанського району знайдено заготовину списоподібного ручного рубила, яку М. Д. Праслов відніс до рубежу ашелю і мустьє (170—100 тис. років тому)Ахметгалеева Н. Б., Чубур А. А., Шпилев А. Г. «КУРСКИЙ КРАЙ» В 20 Т., Т.1. КАМЕННЫЙ ВЕК. ГЛАВА VI. ПРОБЛЕМА ПЕРВИЧНОГО ЗАСЕЛЕНИЯ И НИЖНИЙ ПАЛЕОЛИТ КУРСКОГО КРАЯ .

На території Курської області відомі стоянки первісних людей: Авдіївська (Жовтневий район), Пенська, Бики 1Чубур А. А. О палеоазиатских этнографических аналогиях некоторых жилищ верхнего палеолита восточной Европы // Вестник Нижневартовского государственного университета. Выпуск № 4 / 2010 (обидві в Курчатовському районі), Жовтневе 1 і 2 (Рильський район), стоянки Курськ-1, Курськ-2 та Курськ-3. Найбільш вивченою є верхньопалеолітична Авдіївська стоянка, розташована за 28 км від Курська на березі річки Рогізна. Це поселення існувало прибл. 23—22 тис. років тому і складалося з 7 жител-напівземлянок, розташованих по краях житлового майданчика, між якими було вісім ям, призначених для зберігання харчових та господарських припасів. На території стоянки виявили сотні крем'яних знарядь, вироби з рогу, кістки та каменю.

Основним заняттям мешканців Авдіївської стоянки було полювання. Здобиччю були мамонти, волохаті носороги, північні олені, коні, вівцебики, сайгаки, бурі ведмеді та навіть печерні леви. Також у культурному шарі знайдено кістки песця і вовка, які зберегли свій анатомічний порядок, що свідчить про полювання на цих тварин виключно заради хутра, використовуваного для виготовлення одягу. Також під час розкопок виявлено уламок флейти, зробленої з лебединої кістки.

Мешканці Авдіївської стоянки дуже цінували зуби вовка, песця та бурого ведмедя. Їх пришивали до одягу разом із різноманітними заважками, або носили на шиї як намисто-амулети. Також як прикраси носили головні обручі, що вирізьблювалися з тонких кістяних пластин. Із кістки ж були вирізьблені і знайдені палеолітичні Венери. Як правило, статуетки «Венер» виготовлені за єдиним художнім каноном — оголена жінка зі злегка схиленою до грудей головою, непропорційно тонкими руками, складеними на животі, та злегка зігнутими ногами, із гладкими, без опрацювання, обличчями. Однак у 1977 році на Авдіївській стоянці виявили статуетку, що мала особливості, які раніше не траплялися на Російській рівнині. У неї були обличчя й зачіска. На думку вчених, «Венери» використовувалися під час проведення релігійних церемоній.

Біля села Лещинівка знайшли два місцеперебування епохи палеоліту — верхньопалеолітичний скребок (Лещинівка 8) і, можливо, могильник із трупоположеннями (Лещинівка 9, інвентар не виявлено)Дробушевский А. И., Воротинская Л. С. Археологические исследования на западе Курской области // Археологические открытия. 2018 год / Отв. ред. Н. В. Лопатин. М.: ИА РАН, 2020. С. 168—170.

Бронзова доба Наприкінці 3-го тисячоліття до н. е. у тутешніх краях з'явилися перші бронзові вироби. Оскільки родовищ мідної руди біля області не було, то вироби доводилося завозити здалеку — з Кавказу, Балкан. Власне, з цієї причини металеві вироби коштували дуже дорого і траплялися вкрай рідко.

Люди цього періоду мешкали в невеликих селищах, розташованих на піщаних дюнах у заплавах річок, тому основним заняттям тутешніх жителів стали землеробство та скотарство, що відсунули на другий план полювання та збирання.

На початку бронзової доби тут оселилися племена катакомбної культури, відмінні від інших своєрідністю поховального обряду. Одне з таких поховань знайшов біля села Вороб'ївки (сучасний Золотухинський район) професор Санкт-Петербурзького університету Д. Я. Самоквасов. У другій половині 2-го тисячоліття племена катакомбної культури були витіснені племенами зрубної культури, які також відрізнялися способом поховання (просто клали покійного на поверхню землі під курганами). Стоянок бронзової доби в області є кілька десятків.

Скіфські часи У IX—VIII століттях до н. е. стали з'являтися перші залізні вироби. До цього часу весь захід області був заселений землевласниками-орачами, які стали споруджувати укріплені поселення. Рови і вали цих городищ збереглися і до наших днів.

Наприкінці VII століття до н. е. скіфські племена починають заселяти територію нинішнього Курського краю. Вони зуміли швидко витіснити місцевих жителів із цих місць, і вже у VI століття до н. е. курські землі увійшли до складу «Скіфської держави», у якій перебували до II століття до н. е.

Біля села Маркове Глушковського району на поселенні раннього залізного віку Маркове 3 виявлено наявність невеликої кількості специфічних знахідок, що характеризують групу типу Хар'ївка (найсхідніший локальний варіант зарубинецької культури), що відноситься до латенізованого кола стародавностей (кельтська вуаль) пізньоримського періоду (II ст. до н. е. — I ст. н. е.).

Заселення слов'янами У III—V століттях н. е. тут оселилися носії черняхівської культури (Авдєєво, Воробйівка-2, Колосівка, Комарівка, Снагость, село Мар'їноСейминско-Суджинская экспедиция -2018, могильник Далекий у с. Великий Кам'янецьПогребение знатного воина на черняховском могильнике Дальний (Выдрин) у д. Большой Каменец в Курской области , 22 сентября 2021 г.), які відрізнялися високим рівнем розвитку. Селища черняхівців були великі, але неукріплені, оскільки зброї у них було достатньо. Житла були наземними, дах робили з соломи. У будинках були печі. Посуд виготовлявся на гончарному колі, що дозволяло виробляти більш витончене кухонне начиння.

Усі землі черняхівців, і навіть скіфів і германців, підпорядковувалися остготському королю Германаріху, поки гуни почали війну, що призвела до поразки готів і переходу цих територій під контроль племінного союзу гунів.

Пам'ятки колочинської культури займають західну частину території Курської області — С. 140—148.. Події військового характеру, що мали місце у 630—660 роках, викликали масове випадання антських скарбів. Парне поховання другої половини або останньої третини VII століття біля села Разінькове, що поєднує як аланські риси поховального обряду, так і прикраси дунайської традиції, свідчить про приплив осілого неслов'янського населення, що прийшов з півдня — Північного Причорномор'я, Подунав'я і Північного КавказуМастыкова А. В. Раннесредневековое погребение у с. Разиньково Курской области // Российская археология, 2012 № 2..

Поблизу села Уланок знайдено два литі скроневі кільця пастирського типу з клювоподібними відростками та браслет із підграними порожнистими розширеними кінцями VII століття. Це найвіддаленіша від Пастирського городища і північна знахідка скроневих кілець цього типуЩеглова О. А. Маленький комплекс пастырского типа из окрестностей села Уланок (Суджанский район Курской области) , 2012.

На території Суджанського району знайдено сім речових скарбів VII століття, які входять до групи дніпровських ранньосередньовічних скарбів або «старожитностей антів»: новосуджанський, фанасіївський, княжинський, куриловський, суджанський-замостянський, конопельський, уланківський. Можливо, на Нижній Суджі у VII столітті розташовувався один із центрів влади дніпровського союзу племен.

Пам'ятники волинцівської культури (VIII—IX ст.) представлені на території Курської області неукріпленими поселеннями та ґрунтовими могильниками (Леб'яже 3Горюнов Е. А. О волынцевского типа памятниках // КСИА 1975, № 14).

У першій половині VIII століття у зв'язку з набігами кочівників, що почастішали, сюди переселилися племена сіверян. Вони стали зводити фортеці-городища, які розташовувалися за 5—10 км одна від одної. Утворювалися лінії оборони. Територією Курської області проходили три таких лінії. Перша лінія оборони проходила річкою Псел (Гочівське, Горнальське, Суходільське, Обоянське). Друга йшла річкою Сейм (Липинське, Кудеярова Гора, Сугрівське, Коробкінське, Артюшківське, Гора Івана Рильського, Синайське) та її притоках — річці Тускар (Курське, Шуклинське, Переверзівське-2) та Раті (Ратське, Титовське). Третя лінія розташовувалася на річці Свапа (Ратманське, Старогородське, Мойсеївське, Червоний Курган).

Для зведення городищ вибирали місця на високих берегових мисах. Перед городищем викопували рів або насипали вал. Поблизу розташовувалися невеликі хутори. Житла сіверян являли собою напівземлянки. Померлих спалювали на багаттях.

У 882 році, згідно з Повістю минулих літ, великий київський князь Олег наклав на сіверян данину.

Своїм походом він започаткував приєднання курських земель до Київської Русі.

Вороб'ївський скарб арабських дирхемів, знайдений школярами біля села 2-а Вороб'ївкаШиринский С. С. Разведки в Курской области // Археологические открытия 1968 / Отв. ред. Б. А. рыбаков. М.: «Наука», 1969. С. 121.Ширинский С. С. Отчёт о работах Сейминского отряда Восточно-Белорусской экспедиции ИА АН СССР в 1968 г. / Архив ИА РАН. Р—1. № 6889. 1968., датується за молодшою монетою 965 рокомШпилев А. Г. Украшения роменского времени из Курской области (вторая половина VIII — конец X вв.) // Stratum plus. Археология и культурная антропология. № 5. 2010. С. 221—274..

Роменське Велике Горнальське городище на комплексі Горналь функціонувало в сіверянський період, але було покинуте в 70-х роках X століття.

У першому горизонті Ратського археологічного комплексу на високому правому березі річки Рать виявлені старожитності роменської культури IX — кінця X століття. Другий горизонт співвідноситься з давньоруською культурою кінця X — першою половиною XIII століттяЖаворонков С. И., Енуков В. В. Раскопки на селище 1 Ратского археологического комплекса // Археологические открытия. 2018 год / Отв. ред. Н. В. Лопатин. М.: ИА РАН, 2020. С. 171—173.

Поблизу села Липина розташований Липинський археологічний комплекс (селище), городище, могильник давньоруського часу, де вперше в умовах Південної Русі на посаді відносно невеликого міста зафіксовано садибно-вуличну забудову. Територія селища почала активно освоюватися наприкінці X — на початку XI століттяЕнукова О. Н., Енуков В. В. Исследование Селища 1 Липинского археологического комплекса // Археологические открытия, 2013. Том: 2009. С. 95—96.

Грошово-речовий скарб з обрізаними в коло куфічними монетами «Курський-2017-1», знайдений у Курській області навесні 2017 року, датується останньою чвертю X століттяГоглов С. А., Лебедев В. П. Денежно-вещевой клад с обрезанными куфическими дирхемами последней четверти X в. из Курской области, 2020.

Регіон Посем'я був підкорений Руссю наприкінці X — на початку XI століття, швидше за все, у 990-х роках під час східних походів Володимира Святославича. Усі роменські городища Родина загинули в пожежахМедовичев А. Е. 2009. 04. 049. Енукова О. Н. Домостроительство населения междуречья Сейма и Псла в IX—XIII вв. / кур. Гос. Ун-т. — Курск: Изд-во Курского ун-та, 2007. — 219 с. — (труды НИИ археологии юго-востока Руси; вып. 1). — библиогр. : С. 94-100 // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер. 5, История: Реферативный журнал, 2009. № 4. С. 162—165.

Походи Ярослава Мудрого остаточно підкорили сіверян Русі. 1032 року в «Житії Феодосія Печерського» вперше згадується Курськ, 1096 року — Римів, 1152 року — Рильськ.

Епоха Київської Русі