Золото

Зо́лото (хімічний знак — Au, ; а́урум, а́врум) — хімічний елемент з атомним номером 79 (один з вищих елементів атомного номера, які трапляються в природі), належить до 11-ї групи, 6-го періоду періодичної системи хімічних елементів.

Проста речовина — зо́лото. У чистому вигляді це яскравий, злегка червонувато-жовтий, щільний, м’який, пластичний метал. Хімічно золото є перехідним металом. Воно є одним з найменш реакційноздатних хімічних елементів, за нормальних умов є твердим. Золото часто трапляється у вільному елементарному (самородному) вигляді (самородки або зерна), у гірських породах, жилах і в алювіальних відкладах. Трапляється у твердому розчині з рідним елементом сріблом (як електрум), а також природним чином у сплавах з міддю та паладієм. Рідше є в мінералах у вигляді сполук золота, часто з телуром (золоті телуриди).

Золото стійке до більшості кислот, однак розчиняється у царській воді (суміші нітратної та хлоридної кислот). Золото не розчиняється в нітратній кислоті, яка розчиняє срібло та неблагородні метали — властивість, яку здавна використовували для очищення золота та підтвердження наявності золота в металевих предметах, що породило термін "кислотний тест". Золото розчиняється також в лужних розчинах ціаніду, які використовують у гірничій справі та гальваніці. Золото розчиняється в ртуті, утворюючи сплави амальгами, однак це не є хімічною реакцію.

Хоча золото порівняно рідкісний елемент, все ж воно є дорогоцінним металом, який використовували для карбування монет, ювелірних та інших мистецьких виробів упродовж усієї історії. У минулому золотий стандарт часто застосовували як грошово-кредитну політику, однак золоті монети перестали карбувати як обігову валюту в 1930-х роках, а після 1971 року світовий золотий стандарт замінила фіатна валютна система.

Походження назви Слово «золото» походить із прасл. zolto. З ним споріднені сх.- «золотий», «золотаво-жовтий», (‹*g’helt) «золото»; з іншим вокалізмом: , , (‹*gʼhl̥t-); далі (), , «золото», так само () «жовтий, золотистий, зеленуватий».

У староукраїнській мові метал мав назви «злато» () і «злото» (), що нині застаріли й трапляються переважно у фольклорі або зі стилістичною метою їх вживають у поезії.

Загальна інформація

Золото має атомну масу 196,966569. Воно належить до благородних металів. Це мʼякий яскраво-жовтий важкий метал. Кристалічна ґратка золота кубічна ґранецентрована.

Походження Золото, як й інші важкі елементи (платина, уран, тощо), народжується в результаті ядерного синтезу в ядрах нейтронних зірок. Внаслідок вибухів чи зіткнень таких зірок елементи металу потрапляють в космічний простір, після чого опиняються на різних космічних тілах (в т. ч. на планетах). Нейтронні зорі є найменшими, найщільнішими і найекзотичнішими зірками у Всесвіті, звідси й можливе пояснення рідкісного поширення цього металу на ЗемліЗолота жила. Відкрито гравітаційні хвилі зірок korrespondent.net, 18 жовтня 2017.

Фізичні властивості Густина золота (при 20 °C) 19320 кг/м³; tпл = 1046,5 °C; теплопровідність (при 0 °C) 311,48 Вт/(м·К), питома теплоємність (при 0 °C і тиску 1 атм) 132,3 Дж/(кг·К); питомий опір (при 0 °C) 2,065·10-8 Ом·см, електропровідність по відношенню до міді (при 0 °C) 75,0 %; коефіцієнт лінійного розширення (0–100 °C) 14,6·10-6 К-1; для випаленого золота межа міцності при розтягненні 100–140 МПа; твердість за Брінеллем 18,9·10 МПа. 3олото має найвищі порівняно з усіма іншими металами пластичність і ковкість. Воно легко розплющується на найтонші листочки — сусальне золото. Так, 1 г золота можна розплющити в лист площею 1 м². Золото легко полірується.

Хімічні властивості 3олото має виняткову хімічну інертність, це метал, на який не діють концентровані та розведені кислоти, окрім дуже сильних окисників, таких як H2SeO4 та HClO4. За нормальних умов золото не взаємодіє ні з киснем, ні з сіркою. 3олото стійке до дії атмосферної корозії і різних типів природних вод. Воно зазвичай розчиняється у водних розчинах, що містять ліганди (що утворюють із золотом комплекси) і окисник, але кожний з цих реагентів, взятий нарізно, не здатний розчинити золото. Наприклад, золото не розчиняється в соляній або нітратній кислоті, але легко розчиняється в так званій «царській воді» (суміші 3:1 HCl + HNO3), у хроматній кислоті за наявності хлоридів і бромідів лужних металів, в розчинах ціанідів за наявності кисню повітря або пероксоводню з утворенням диціанідоаурат(I)-йону. Золото розчиняється також в розчинах тіосульфату, тіосечовини.

Золото в історії

Золоті вироби були виявлені під час розкопок найдавніших людських поселень епохи неоліту в горах Франції, в кельтських могильниках, в давніх похованнях на терені України, додинастичних пам'ятниках Єгипту, серед найдавніших культурних шарів в Індії і Китаї. Рафінування золота і відокремлення його від срібла почалося у 2-й половині ІІ-го тис. до н. е.

Сучасні дані пов'язують початок використання золота з VI тис. до н. е. Краса й рідкісність цього металу сприяли створенню дорогоцінних виробів мистецтва, що стали знаковими символами багатства давніх володарів країн Месопотамії, Кавказу, Єгипту. Уже в стародавньому світі золото виконувало функцію скарбу (накопичення та збереження вартості праці), причому з кінця IV тис. до н. е. в Єгипті його використовували як платіжний засіб. За царювання фараона першої династії Менеса виникла практика таврування зливків, що давало гарантію ваги й проби.

Де й коли з'явилися перші монети, до кінця не з'ясовано наукою й зараз. Геродот у своїй «Історії» приписує винахід монет лідійцям — народу, що мешкав на заході Малої Азії: «Першими з людей вони, наскільки нам відомо, почали карбувати золоту й срібну монету та вперше зайнялися дрібною торгівлею. Самі лідійці стверджують, що й ігри (олімпійські — авт.), які нині в ходу в них та в еллінів, — їх винахід». Початок карбування монет у Лідії відносять до VII ст. до н. е., а протягом наступних ста років монети поширюються на всю грецьку цивілізацію в Середземному морі. Велика кількість золота останнього царя Лідії Креза увійшла в прислів'я як синонім багатства й стала причиною перської агресії.

У IV ст. до н. е. «все золото світу» було накопичене вже в скарбницях володарів Персії, що, зокрема, спричинило західну експансію під проводом Олександра Македонського. Після розпаду його імперії шляхом малих воєн величезні запаси золота розтеклися по всій Ойкумені й знову були сконцентровані вже в Римі, особливо після завоювання Іспанії, Галії та Єгипту (I ст. до н. е.). Отож сформований зв'язок «війна — золото» (і навпаки) назавжди увійшов в історію народів.

Починаючи з міфів про нібелунгів і аргонавтів, сюжети яких розвиваються навколо золота та його злої сили, фольклор і художня література усіх часів зберегли безліч спостережень і думок про роль золота в житті людей. Г. Агрікола (1494–1555 рр.) в першій книзі своєї енциклопедичної праці «Про гірництво та металургію» подає змістовний обмін думок античних мислителів щодо гірництва, який стосується здебільшого золота. Саме в ньому деякі філософи вбачали причини воєн, людської нерівності, численних злочинів і розпусти. З цього випливав висновок, що гірництво створило умови для появи та поширення зла, гірнича справа є згубною й небезпечною для людства. «Люди гинуть за метал…» — звучить арія Мефістофеля в опері Гуно «Фауст». Опоненти цих поглядів (у тому числі й Агрікола) переконували в користі гірництва та його здобутків, а причини зла бачили в жадобі та ганебних рисах окремих людей, а також в устрої суспільних відносин.

Завдяки своїм фізичним властивостям золото не іржавіє, як залізо, не вкривається зеленим окисом, як мідь, не темніє, як срібло. Воно м'яке та ковке. Висока вартість золота сприяє тому, що, одного разу видобуте, воно не зникає з обігу, лише перевтілюється на різні речі. Цілком можливо, що каблучка на чиємусь пальці зроблена з золота, видобутого чотири тисячі років тому в Стародавньому Єгипті, і перебувала раніше у вигляді зливка, чаші, монети, годинника тощо.

За оцінками експертів, втрати золота (обіг монет, скарби, затонулі кораблі) склали не більше 10–11 %, що робить надзвичайно важливим питання про загальну кількість золота, видобутого людством.

Численні наукові розвідки свідчать, що з VI тис. до н. е. до кінця ІІ тис. н. е. видобуто приблизно 100 тис. т золота. Уся його кількість може розміститися в кубі з ребром приблизно 17 м (висота п'ятиповерхового будинку). Цікаво, що до відкриття Америки було видобуто не більше 13 тис. т і вартість золота була дуже високою (ціна звичайної ювелірної прикраси в середньовічній Європі дорівнювала вартості невеличкого села з мешканцями й худобою).

Поширеність Поширеність золота у Всесвіті 5,34·10−8 %, відносний вміст на Сонці становить 4,0·10-6 %, що на порядок вище, ніж у породах Землі. Середній вміст його в земній корі 4,3·10-7 %. За зростанням концентрації золота вибудовується такий ряд природних утворень: морська водаWater in Earth's oceans contains gold that is often visible with the naked eye. // By Adrian Villellas. 13.09.2025В океані є тисячі тонн золота: науковці пояснили, чи можна його дістати (фото). 14.09.2025, 21:50, осадові породи, кислі вивержені породи, середні вивержені породи, основні і ультраосновні вивержені породи, хроміти базальтоїдних порід, гідротермальні руди. У гідросфері вміст золота 1,0·10-9 %, тобто більш ніж на два порядки нижчий від середнього для земної кори. Однак загальна кількість золота в гідросфері величезна і становить близько 5–6 млн т. Середній вміст золота для всіх видів прісних вод — близько 3,0·10-9 %, вміст золота в морській воді неоднорідний: у полярних морях 5,0·10-9 %, біля берегів Європи (1–3,0)·10-7 %, в прибережних зонах Австралії — до 5,0·10-6 %. Вміст золота в осадових породах відносно низький. Найпоширенішим є золото в гідротермальних розчинах у формі різних простих і змішаних моноядерних комплексів Au. До них належать гідроксильні, гідроксохлоридні та гідросульфідні комплекси. Для золота характерна різноманітність чинників, що зумовлюють його концентрування та фіксацію. У природі золото трапляється здебільшого у вигляді золота самородного, а також у вигляді твердих розчинів зі сріблом (електрум), міддю (купроаурид), бісмутом (бісмутоаурид), родієм (родит), іридієм (ірааурид) і платиною (платинисте золото). Відомі телуриди золота AuTe2 (калаверит) і AuTe3 (монтбреїт).

Видобуток золота

За всю історію людства було видобуто близько 187 тис. т золотаЗапаси золота у світі вичерпуються. 11.06.2024, причому до відкриття Америки — лише 13–14 тис. т. Варто уваги те, що загальні втрати золота (обіг монет, таємні скарби й поховання, затонулі кораблі) становили не більше 10–11 %, тобто один раз видобуте, воно не зникало з ужитку людей, лише перевтілювалось у різні речі.

У 2007 році було видобуто 2,38 тис. т золота, а в 2008 — 2,33 тис. т. Лідерами видобутку золота сталиMINERAL COMMODITY SUMMARIES 2009 : (добув у 2007 р. — 275 т; у 2008 р. — 295 т; у 2024-2025 — 370-380 т) (252/250) (238/230) (246/225) (170/175) (157/165) (101/100) (118/90) (85/85) (84/84) (65/65) (42/42) (39/41) (40/40)

Розвідані світові запаси золота оцінюють у 100 тис. т.

У 2009 р. ПАР покинула трійку лідерів з видобутку золота. Перше місце посідає Китай (314 т), далі йдуть Австралія (227 т), США (216 т).

Станом на 2024 рік Китай продовжує домінувати на світовому ринку золота. Запаси країни на початку 2024 року перевищували 2000 т, а її гірничодобувна промисловість забезпечує близько 10 % світового виробництва. Найбільшим відкритим родовищем золота в Китаї є родовище, розташоване біля вже існуючих золотих копалень Вангу на північному сході провінції Хунань. Родовище високоякісної золотої руди містить близько 1000 метричних тонн дорогоцінного металу. Використовуючи 3D-комп'ютерні моделі, гірничі експерти передбачили, що на глибині до 3000 м може бути приховано до 1100 т дорогоцінного металуКоштовна знахідка: у Китаї виявили найбільше у світі родовище золота. // Автор: Дар’я Щербак. 29.11.2024, 20:35.

Отримання