Дефі́с ( — «тире, сполучний знак, знак ділення», від — «(роз)ділення»), також ро́зділка, ри́ска — нелітерний орфографічний знак української та багатьох інших писемностей.
Метою використання дефісів на письмі є з'єднання двох чи більше слів, які є незалежними одне від одного, але за фонетичною наближеністю складають одне поняття, не зливаючись в одне слово. Іноді дефіси використовуються для пояснення незвичних термінів. Не слід плутати дефіс та тире, бо дефіс — орфографічний знак, а тире — пунктуаційний. Також тире в українській типографіці, на відміну від дефіса, відбивається пробілами (в англомовній, наприклад, ні). Всього ж існує як мінімум чотири подібні знаки: дефіс, мінус, тире і довге тире (за збільшенням їхньої довжини при накресленні).
Використання дефіса замість тире вважається помилкою.
Дефіс в українській мові Правила використання дефісу в українській мові складні та мають чимало винятків. Проте завжди через дефіс пишуться:
подвійні прізвища (Карпенко-Карий, Квітка-Основ'яненко); відтінки кольорів (жовто-блакитний, яскраво-фіолетовий); приставка "по" у прислівниках (по-перше, по-братськи); написання часток (ходи-но, прийшов-таки); назви осіб за фахом (секретар-друкарка, бібліотекар-бібліограф); складні слова із двох уживаних слів української мови (рок-група, джаз-оркестр); складні слова, що передають оціночне значення (горе-мисливець, грім-баба); повторювані слова (далеко-далеко, рідний-рідний); слова, приблизні за значенням (туди-сюди, сотня-дві); назви рослин, де є сполучник чи дієслово (мати-й-мачуха, не-чіпай-мене).
Дефіс в англійській мові Дефіс в англійській мові використовують у таких випадках: у складених словах (light-blue paint, text-only); у назвах чисел (one hundred twenty-three); під час розкладання слів на склади (syl-la-bi-fi-ca-tion); у складених прізвищах; як знак перенесення.
Див. також Мінус Тире
Примітки
Джерела Український правопис 2015
Література Бурячок А. А. Дефіс // .— С. 130. Дефіс // .— С. 97—98.
Посилання