Фрідріх-Вільгельм «Фріц» Морцік (; 10 грудня 1891, Пассенгайм — 17 червня 1985, Фройденштадт) — німецький льотчик і офіцер, генерал-майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія У 15 років вступив в унтерофіцерське училище Грайфсвальда. У квітні 1909 року перейшов в училище Трептова. 15 квітня 1911 року вступив у Прусську армію, унтерофіцер 5-го гренадерського полку в Данцигу. 1 червня 1914 року розпочав підготовку спостерігача в 2-му льотному батальйоні, продовжив її в 17-му польовому льотному дивізіоні. У лютому 1915 року розпочав підготовку пілота, після чого 15 лютого 1916 року Морцік був зарахований в 300-й льотний дивізіон «Паша», який діяв на Близькому Сході. З 24 лютого 1917 року відвідував льотні училища в Падерборні і Валансьєнні. 15 травня 1917 року зарахований в 26-ту винищувальну ескадрилью. В червні 1917 року направлений в 1-й, 10 вересня — в 2-й запасний льотний дивізіон, 17 січня 1918 року — в 5-ту, 24 квітня — в 8-му бойову ескадрилью одномісних літаків, 15 січня 1919 року — в 418-й льотний дивізіон. Вступив в повітряну поліцію Сілезії, проте 21 березня 1919 року звільнився.

У 1921 році став пілотом компанії Deutschen Aero-Lloyd в Берліні, в 1923 році — Junkers в Дессау. З 1 травня 1928 року — інструктор Німецького училища комерційної авіації в Штаакені і Брауншвейзі. Окрім цього, Морцік активно займався спортивними польотами. В 1929 році посів перше, в 1930 і 1932 роках — друге місце в змаганні «Європейський політ». В 1934 році знову взяв участь у змаганні, проте не зміг фінішувати через несправність двигуна.

1 травня 1934 року вступив у рейхсвер і був призначений командиром ескадрильї авіаційної групи «Тутов». У 1936 році призначений консультантом інспекції авіаційної безпеки та обладнання Імперського міністерства авіації, 1 травня 1936 року очолив групу інспекції. З 1 квітня 1938 року — командир 1-ї бойової групи особливого призначення і комендант авіабази Фюрстенвальде. Після передислокації групи в Бург очолив місцеву авіабазу.

З 26 серпня 1939 року — командир 1-ї бойової ескадри особливого призначення. З 1 серпня 1941 року — командир групи великотоннажних вантажних планерів Me 321. З 1 жовтня 1941 року — керівник транспортної авіації при генерал-квартирмейстері люфтваффе. На початку 1942 року організував постачання військ під час Дем'янської битви. З 15 травня 1943 року — 2-й керівник транспортної авіації. З 15 липня 1944 року — керівник авіації 1-ї парашутної армії. З 1 жовтня 1944 року — генерал для особливих доручень при командуванні 7-ї повітряної області. З 10 лютого 1945 року — генерал транспортної авіації і начальник транспортної авіації ОКЛ. 14 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. В червні 1947 року звільнений.

Звання

Єфрейтор (11 серпня 1910) Унтерофіцер (15 квітня 1911) Сержант (15 жовтня 1914) Віцефельдфебель (24 грудня 1914) Заступник офіцера (12 липня 1916) Гауптман (1 травня 1934) Майор (1 червня 1935) Оберстлейтенант (1 жовтня 1937) Оберст (1 червня 1940) Генерал-майор (1 жовтня 1943)

Нагороди

Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак військового пілота (Пруссія) Почесний кубок для переможця у повітряному бою Галліполійська зірка (Османська імперія) Нагрудний знак пілота (Османська імперія) Пам'ятний знак пілота (Пруссія) Золота стрічка спортивної преси (1929) Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934) Нагрудний знак пілота Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно. Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» із застібкою «Празький град» Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Планка транспортної авіації в золоті Лицарський хрест Залізного хреста (16 квітня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Галерея

Бібліографія

Die deutschen Transportflieger im Zweiten Weltkrieg – Die Geschichte des „Fußvolkes der Luft“, Bernard & Graefe Verlag für Wehrwesen, Frankfurt am Main 1966 German Air Force Airlift Operations, New York, 1968 — англомовне видання.

Посилання

Біографія. Нагороди.