— японський філософ, творець філософії абсолютного небуття та «кіотської школи», який намагався поєднати західну філософію та релігії, щоб переформулювати релігійні та моральні культурні традиції Східної Азії. Він закінчив Токійський університет під час періоду Мейдзі в 1894 році та здобув ступінь доктора філософії. У 1899 році він був призначений професором Четвертої вищої школи в префектурі Ісікава, а пізніше став професором філософії в Кіотському університеті. Нісіда пішов у відставку в 1927 році. У 1940 році він був нагороджений орденом Культури (япон:文化勲章). Він брав участь у створенні Технологічного інституту Тіба (千葉工業大学) з 1940 року.

Пан Нісіда Кітаро помер у віці 75 років від ниркової інфекції. Його тіло кремували, а його кремовані останки розділили на три частини й поховали в різних місцях. Перша частина його останків була похована в могилі його сім'ї в місці його народження Кахоку (Ісікава). Другу могилу з його останками можна знайти в храмі Токеї-дзі в місті Камакурі, де його друг Судзукі Дайсецу Тейтаро організував похорони пана Нісіди Кітаро, де в решті решт і він пізніше також був похований на сусідній ділянці. Третя могила Нісіди Кітаро знаходиться в Рейун'ін (霊雲院), храмі в комплексі Myōshin-ji в Кіото.Yusa Michiko. Zen & Philosophy: An Intellectual Biography of Nishida Kitaro. University of Hawaii Press, 2002, p. 337.

Біографія Нісіда Кітаро народився в селі на узбережжі Японського моря, на північ від міста Канадзава, у тодішній провінції Кага, нині префектура Ісікава. Його батьком був Ясунорі Нішіда, вчитель початкової школи, яку відвідував Кітаро. Він походив із родини заможних землевласників, але його батько втратив свій статок, коли Нісіда Кітаро був ще дитиною, і родина була змушена переїхати до Канадзави в 1883 році. Того ж року Кітаро почав відвідувати школу в Канадзаві, але був змушений кинути школу наступного року через погане здоров'я. У 1886 році він був прийнятий до другого класу середньої школи, а в 1888 році почав навчатися в 4-й професійній середній школі в Канадзаві, але не закінчив її через конфлікти з персоналом. З 1891 по 1894 рік він вивчав філософію в Токійському імператорському університеті  як вільний студент, що унеможливлювало отримання диплома. Як талановитого математика його заохочували вивчати математику в середній школі.

Після закінчення навчання Нісіда Кітаро рік працював у школі поблизу свого рідного міста Канадзава, а потім став викладачем у 4-й середній школі. Через два роки він переїхав до аналогічного університету в Ямагуті, префектура Ямагуті, як професор. У той час він читав там лекції з психології, логіки, етики та німецької мови. У 1909 році він почав працювати в Університеті Гакусюін в Токіо, а через рік став викладачем Кіотського Імператорського університету. У 1913 році він здобув ступінь доктора гуманітарних наук, завдяки рекомендації ректора Масатаро Саваянаги, і був призначений професором філософії релігії, а через рік професором філософії, залишаючись на цій посаді до 1928 року, коли він вийшов на пенсію.

У 1939 році він опублікував есе з філософії фізики, в якому намагався знайти в теорії відносності й квантовій механіці підтвердження теорії реальності як абсолютно суперечливої ​​самоідентичності. Завдяки підтримці людей науки, в тому числі Нісіди, Альберт Ейнштейн був запрошений до Японської імперії в 1922 році та на його прохання пан Альберт Ейнштейн прочитав лекцію з теорії відносності в Імператорському університеті Кіото.

Філософія Пан Кітаро Нісіда народився на третьому році періоду Мейдзі, завдяки чому він отримав нову, унікальну можливість обміркувати східні філософські питання у свіжому світлі, яке висвітлювала на них західна філософія. Оригінальна та творча філософія Кітаро Нісіди, що поєднує в собі ідеї філософії дзен та західної філософії, була спрямована на зближення цивілізації «Сходу» та цивілізації «Заходу». Протягом свого життя Кітаро Нісіда опублікував низку книг і есе, включаючи «Дослідження добра» та «Логіка місця небуття та релігійного світогляду». У цілому, діяльність Кітаро Нісіди стала основою для «Кіотської школи» японської філософії та надихнула його учнів на оригінальне мислення.

Однією з найвідоміших концепцій у філософії японського філософа пана Кітаро Нісіди є так звана «логіка басьо» (яп. 場所; зазвичай вона перекладається як «місце» або «топос»), це не дуалістична конкретна логіка, спрямована на подолання неадекватності суттєвого розрізнення суб'єкт-об'єкт до суб'єктної логіки Арістотеля та логіки предикатів Іммануїла Канта через утвердження того, що він називає «абсолютно суперечливою самототожністю», динамічної напруги протилежностей, яка, на відміну від діалектичної логіки Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, не вирішується в синтезі. Швидше, воно визначає свій належний предмет, підтримуючи напругу між ствердженням і запереченням як протилежними полюсами або перспективами.

В огляді робіт японського філософа Кітаро Нісіди, Девід А. Ділворт не згадав дебютну книгу «Дослідження добра». Там Кітаро Нісіда пише про досвід, реальність, добро та релігію. Він стверджує, що найглибшою формою досвіду є чистий досвід. Пан Кітаро Нісіда аналізує думку, волю, інтелектуальну інтуїцію та чистий досвід серед них.Nishida, Kitarō (1980), Zen no kenkyū An Inquiry into the Good, Tokyo: Iwanami Shoten. Відповідно до бачення Кітаро Нісіди, а також до суті азійської мудрості, людина прагне гармонії в досвіді, єдності.Iţu, Mircia (2005), Nishida Kitarō. O cercetare asupra binelui, Braşov: Orientul latin, page 240 .

Спадщина

За словами Масао Абе, «під час Другої світової війни праві японські мислителі критикували пана Кітаро Нісіду як антинаціоналіста за його оцінку західної філософії та логіки. Але після закінчення другої світової війни, ліві японські мислителі розкритикували філософію пана Кітаро Нісіди як націоналістичну через його наголос на традиційному понятті „небуття“. Кітаро Нісіда визнав певну універсальність у західній філософії та логіці, але не погоджувався з тим, що це єдина універсальність».

Кітаро Нісііда вважав Бога «незамінним і вирішальним».

Список робіт Зібрання творів [西田幾多郎全集], 2-ге вид. (Iwanami Shoten [岩波書店], 2003-20), 25 томів. [далі НКЗ]

Вибрані філософські есе [西田幾多郎哲学論集], (Iwanami Shoten [岩波書店], 1987-89), 3 томи. [далі SPE]

An Inquiry into the Good [善の研究] (Kōdōkan [弘道館], січень 1911), передруковано в NKZ1. Думки та досвід, вип. 1 [思索と体験] (Senshōkan [千章館], березень 1915), передруковано в NKZ1.

‘On the Claims of Pure Logicists in Epistemology’ [認識論における純論理派の主張について] (Geibun [芸文], Vol. 2, No. 8 and No. 9, August-September 1911). ‘Laws’ [法則] (Tetsugaku Zasshi [哲学雑誌], No. 300, February 1912). ‘Logical Understanding and Mathematical Understanding’ [論理の理解と数理の理解] (Geibun [芸文], Vol. 3, No. 9, September 1912). ‘Natural Sciences and the Study of History" [自然科学と歴史学] (Tetsugaku Zasshi [哲学雑誌], No. 319, September 1913). ‘Response to Takahashi Satomi's Criticisms of My An Inquiry into the Good’ [高橋文学士の拙著『善の研究』に対する批評に答う] (Tetsugaku Zasshi [哲学雑誌], No. 308, September 1912). ‘Bergson’s Philosophical Method’ [ベルグソンの哲学的方法論] (Geibun [芸文], Vol. 1, No. 8, August 1910). ‘Bergson’s Pure Duration’ [ベルグソンの純粋持続](Kyōiku Gakujutsu Kai [教育学術界], Vo. 24, No. 2, November 1911). ‘Contemporary Philosophy’ [現代の哲学] (Tetsugaku Kenkyū [哲学研究], No. 1, April 1916). Added in the 2nd edition of 1922. ‘Cohen’s Pure Knowledge’ [コーヘンの純粋意識] (Geibun [芸文], Vol. 7, No. 8, August 1916). Added in the 2nd edition of 1922. ‘Lotze’s Metaphysics’ [ロッツェの形而上学] (Lotze, Hōbunkan [宝文館], May 1917). Added in the 2nd edition of 1922. ‘Poincaré as Epistemologist’ [認識論者としてのアンリ・ポアンカレ] (Geibun [芸文], Vol. 3, No. 10, October 1912). Removed in the 2nd edition of 1922 but restored in the 3rd edition of 1937. ‘On Tolstoy’ [トルストイについて] (Geibun [芸文], Vol. 2, No. 1, January 1911). ‘Gutoku Shinran’ [愚禿親鸞] (Shūsokan [宗祖観], April 1911). ‘Preface to Tanabe Ryuji, Koizumi Yakumo’ [『小泉八雲伝』の序] (Waseda Daigaku Shuppanbu [早稲田大学出版部], April 1914). ‘Preface to Fujioka Sakutarō, Lectures on the History of Japanese Literature’ [『国文学史講話』の序] (Kaiseikan [開成館], March 1908). ‘Preface to Henri Bergson, Matter and Memory’ [『物質と記憶』の序文] (trans. Takahashi Satomi, Seibunkan [星文館], February 1914). Removed in the 2nd edition of 1922.

Сучасна ідеалістична філософія [現代における理想主義の哲学] (Kōdōkan [弘道館], травень 1917), перевидано в NKZ12.

«Суб'єктивізм» [主観主義]. «Об'єктивізм» [客観主義]. «Історичний огляд ідеалістичної філософії» [理想主義哲学の史的概観]. "Школа неокантіанства " [新カント学派]. "Школа Брентано " [ブレンタノ学派]. "Філософія чистого досвіду [純粋経験の哲学].

Інтуїція та рефлексія в самосвідомості [自覚における直観と反省] (Iwanami Shoten [岩波書店], жовтень 1917), передруковано в NKZ2.

Спочатку опубліковано як серіал у Geibun [芸文] (вересень 1913 до березня 1916), який був продовжений у Tetsugaku Kenkyū [哲学研究] (жовтень 1916 до травня 1917). §§ 1-3 (Geibun [芸文], том. 4, № 9, вересень 1913 р.). §§ 4-6 (Geibun [芸文], том. 4, № 11, листопад 1913 р.). §§ 7-8 (Geibun [芸文], том. 5, № 3, березень 1914 р.). §§ 9-10 (Geibun [芸文], том. 5, № 8, серпень 1914 р.). §§ 11-13 (Geibun [芸文], том. 5, № 11, листопад 1914 р.). §§ 14-15 (Geibun [芸文], том. 6, № 1, січень 1915 р.). §§ 16-17 (Geibun [芸文], том. 6, № 3, березень 1915 р.). §§ 18-20 (Geibun [芸文], том. 6, № 6, червень 1915 р.). §§ 21-23 (Geibun [芸文], том. 6, № 12, грудень 1915 р.). §§ 24-26 (Geibun [芸文], том. 7, № 1, січень 1916 р.). §§ 27-29 (Geibun [芸文], том. 7, № 3, березень 1916 р.). §§ 30-32 (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 7, жовтень 1916 р.). §§ 33-36 (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 8, листопад 1916 р.). §§ 37-38 (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 9, грудень 1916 р.). § 39 (Тецугаку Кенкю [哲学研究], № 10, січень 1917 р.). §§ 40-41 (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 11, лютий 1917 р.). § 42 (Тецугаку Кенкю [哲学研究], № 13, квітень 1917 р.). §§ 43-44 (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 14, травень 1917 р.).

Проблеми свідомості [意識の問題] (Iwanami Shoten [岩波書店], січень 1920), передруковано в NKZ2.

«Що означає свідомість» [意識とは何を意味するか] (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 22, січень 1918 р.). «Сенсація» [感覚] (Tetsugaku Kenkyū [哲学研究], № 27, червень 1918). «Почуття» [感情] (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 28, липень 1918 р.). «Справжнє значення символів» [象徴の真意義] (Шічо [思潮], березень 1918 р.). «Воля» [意志] (Geibun [芸文], том. 9, № 9, вересень 1918 р.). «Різні безперервності змісту досвіду» [経験内容の種々なる連続] (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 35 і № 36, лютий-березень 1919 р.). «Місце реалізації волі» [意志実現の場所] (Geibun [芸文], том. 10, № 4, квітень 1919 р.). «Зміст заповіту» [意志の内容] (Тецугаку Кенкю [哲学研究], № 38 і № 39, травень-червень 1919 р.). «Про стосунки» [関係について] (Geibun [芸文], том. 9, № 6, червень 1919 р.). «Про ступені свідомості» [意識の明暗について] (Тетсуґаку Кенкю [哲学研究], № 42, вересень 1919 р.). «Концепція особистості» [個体概念] (Ширін [史林], том. 4, № 1, січень 1919 р.). "Онтологічний доказ Лейбніца " [ライプニッツの本体論的証明] (Geibun [芸文], том. 9, № 1, січень 1918 р.).

Мистецтво і мораль [芸術と道徳] (Iwanami Shoten [岩波書店], липень 1923), передруковано в NKZ3.

«Сутність краси» [美の本質] (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 48 і № 49, березень-квітень 1920 р.). «Живопис і малюнок Макса Клінгера» [マックス・クリンゲルの『絵画と線画』の中から] (Geibun [芸文], том. 11, № 10, жовтень 1920 р.). «Зміст почуттів і зміст волі» [感情の内容と意志の内容] (Тецуґаку Кенкю [哲学研究], № 61, квітень 1921 р.). «Світ об'єктів рефлективного судження» [反省的判断の対象界] (Geibun [芸文], том. 12, № 11, листопад 1921). «Перетин істини, добра і прекрасного» [真善美の合一点] (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 66, вересень 1921 р.). «Суспільство та особистість» [社会と個人] (Тетсуґаку Кенкю [哲学研究], № 73, квітень 1922 р.). «Свідомість дій» [作用の意識] (Geibun [芸文], том. 13, № 9 і № 10, вересень-жовтень 1922 р.). «Діючий суб'єкт» [行為的主観] (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 78, вересень 1923 р.). «Воля і силогізм» [意志と推論式] (Shisō [思想], № 12, вересень 1922 р.). «Прекрасне і добре» [美と善] (Тетсугаку Кенкю [哲学研究], № 78, вересень 1922 р.). «Закон і мораль» [法と道徳] (Tetsugaku Kenkyū [哲学研究], № 83, лютий 1923 р.). «Істинне і прекрасне» [真と美] (Kaizō [改造], лютий 1923 р.).