Олексі́й Миха́йлович Ба́й (1976 —2022) — український військовослужбовець, старший сержант, учасник російсько-української війни.
Біографія
Олексій Михайлович народився у м.Орджонікідзе (нині - м.Покров) Дніпропетровської області 21 травня 1976 року у родині слюсаря та виховательки дитячого садку. Має старшого брата, який народився у 1974 році.
У дитинстві хворів на хронічній бронхіт, який міг перетворитись на астму, тому батьками було прийнято рішення змінити кліматичну зону і тимчасово переїхати до Якутської АРСР на початку 1980 року.
З 1980 по 1985 рік проживав з батьками у селищі Власово (місцева, якутська назва - с.Омолой) у Якутській АРСР. У 1983 році почав навчання у середній школі с.Власово. У червні 1985 року повернувся разом з родиною до м. Орджонікідзе. Був прийнятий до третього класу середньої школи № 6 м.Орджонікідзе. З 1985 року по 1991 рік навчався у середній школі № 6, де познайомився з майбутньою дружиною Сварич Ириною Анатоліївною.
У 1991 році після закінчення 9-го класу вступив до Нікопольського сільськогосподарського технікуму, де навчався за спеціальністю "технік-механік". Після закінчення технікуму у 1995 році був призваний до лав Збройних сил України і проходив строкову службу у військах спеціального призначення (полк "Барс") під Києвом, село Віта Поштова. У серпні 1996 року після параду, присвяченого 5 річниці Незалежності України був демобілізований з лав ЗСУ у званні старшого сержанту.
Після демобілізації повернувся у рідне м.Орджонікідзе і у період з 1996 по 1999 рік працював на ремонтно-механічному заводі у якості слюсаря. Після цього влаштувався на роботу у ДАЇ м.Орджонікідзе, де пропрацював інспектором до 2003 року.
У серпні 1997 року одружився зі Сварич Ириною Анатоліївною, з якою зустрічався протягом 8 років, починаючи зі школи. У березні 1999 року у подружжя народилась дівчинка, яку назвали Мариною.
У 1999 році вступив до Дніпропетровського аграрного університету на механічний факультет, де навчався до 2003 року за спеціальністю інженер-механік на заочній формі навчання.
У 2003 році перейшов на роботу до ремонтно-механічного цеху ПАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" на посаду мастера зміни.
У серпні 2005 року у подружжя народився хлопчик, якого назвали Дмитро.
З початку 2008 року разом з дружиною переїхав до міста Дніпро (колишній - Дніпропетровськ). Влаштувався на роботу у компанію з іноземними інвестиціями JCB (материнська компанія знаходиться у Великій Британії) на посаду інженера-механіка. У серпні 2008 року придбав 2-кімнатну квартиру на житловому масиві "Тополя-3".
З початком повномасштабного вторгнення Росії до України 24 лютого 2022 року добровольцем з'явився до військкомату і був мобілізований до 25-ої Десантно-штурмової бригади (військова частина А1126) на позицію заступника командира бойової машини-навідника-оператора розвідувальної роти. У червні 2022 року у бою був поранений у ногу, реабілітацію проходив у обласній лікарні ім.Мечнікова (м.Дніпро) і досить швидко повернувся знову до бойової частини. Разом з військовою частиною брав участь у проведенні Харківської військової операції.
29.09.2022 року разом зі своїм другом і командиром старшим лейтенантом Тіхоміровим Олександром Вікторовичем загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Колодязі Краматорського району Донецької області. Паніхіда прощання з Героями відбулась 04.10.2022 року у місті Дніпро.
Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ-го ступеню.
Наразі діти і дружина Героя проживають у м.Києв.
Нагороди Орден «За мужність» III ступеня.
Примітки