Де́лі (; ; ; або دلّی), офіційно Національна столична територія Делі (), — місто в Індії, розташоване на півночі країни на березі річки Джамна, центр другої за населенням міської агломерації країни (після Мумбаї). Формально місто складає одну з союзних територій країни. Збудований на початку 20 століття міський район Нью-Делі в межах Делі є офіційною столицею Індії.
Делі — одне із найбільш економічно розвинених міст Індії з відносно високим рівнем життя. Наприклад, мешканці Делі володіють 17 % всіх приватних автомобілів країни, більше, ніж мешканці інших великих агломерацій Індії — Колкати, Ченнаї і Мумбаї — узятих разом. Крім того, у Делі одна з найкращих у країні систем громадського транспорту та дуже добра за індійськими стандартами інфраструктура. Зараз місто проходить період інтенсивного економічного росту, у самому місті та його передмістях, таких як Нойда і Ґурґаон, останніми роками активно розвиваються торгівля, фінанси, автомобільна промисловість, засоби масової інформації, виробництво товарів народного споживання. Делі є важливим центром країни в області телекомунікацій, фундаментальної та прикладної науки. Тут зосереджено 30 % компаній країни, що працюють в галузі інформаційних технологій.
За довгий період існування, що починається з 6 століття до н. е., Делі багато разів ставав політичним центром державних утворень імперського розміру. Розташування міста на перехресті важливих торгових шляхів Індо-Гангської рівнини принесло йому не тільки процвітання, але й міграцію багатьох народів та переселення численних завойовників. В результаті у місті склалася унікальна багатонаціональна культура, тут перемішані найрізноманітніші етнічні, мовні та релігійні групи. Чудовою ілюстрацією цього різноманіття є й архітектура міста, що поєднує у собі споруди різних епох та стилів.
Етимологія назви
Походження назви «Делі» достеменно невідоме, щодо нього висувалося кілька гіпотез, що наведені нижче.
Найпоширенішою версією є те, що її епонімом є Дхіллу (Dhillu) або Ділу (Dilu), цар з династії Маур'їв, що збудував місто близько 50 року до н. е., назвавши своїм іменем. В такому разі інші варіанти назви міста (Діллі, Дхіллі, Делі) походять вже від його імені.
За іншою версією раджпути клану Томар, які правили містом у 8-12 століттях, називали його пракритським словом дхілі (dhili) — «хиткий», посилаючись на нібито хитку Залізну колону.
Можливо, проте, що назва Дхілі вже пізніша, а за часів раджпутського панування місто носило назву Дхілліка (Dhillika), зокрема під цією назвою місто згадувалося на збереженому написі аджмерського правителя Сомесвара Чаухана 1169 року. Хоча походження цієї назви також невідоме, її інколи пов'язують з персизованим прізвищем Дахелві (Dahelvi), що посилалося на мешканців міста.
Ще одна версія пов'язує виникнення назви міста з назвою монет, що були в обігу за часів раджпутського та раннього ісламського періоду. Ці монети карбувалися з сплаву міді та срібла та були відомі як дехлівал (dehliwal).
За іншою версією, назва міста походить від слова «поріг» або санскритом (дехалі, dehali) або перською (дехліз, dehleez), через значення міста як порогу до Гангської рівнини.
Географія
Розташування і фізична географія
Національна столична територія Делі розташована у Північній Індії між штатами Уттар-Прадеш (на сході) та Хар'яна (на заході, півночі й півдні). Вона займає територію 1484 км², з яких 783 км² припадає на сільські райони, а 700 км² на міські. Розміри території становлять 51,9 на 48,5 км.
Територія розташована в межах Індо-Гангської рівнини, проте її ландшафт досить різноманітний. Він варіює від рівнинних ділянок, зайнятих сільськогосподарськими полями, на півночі, до посушливих пагорбів на півдні. На півдні території колись існувало кілька природних озер, але вони були осушені для видобутку корисних копалин. Через місто протікає річка Джамна, що розділяє його на дві частини, з'єднані численними мостами та тунелями метро. Інша річка, Хіндон, притока Джамни, відділяє Делі від міста Ґхазіабад на сході. Алювіальні ґрунти у долині Джамни придатні для сільського господарства і дуже родючі, але на них існує ризик повеней. Серед пагорбів найбільш випинається Хребет Делі висотою до 318 м. Він є відростком хребта Араваллі й оточує місто дугою з півдня до північного заходу.
Територія Делі належить до сейсмічної зони IV за індійським зонуванням ризику землетрусів, тобто на ній існує ризик великих землетрусів, хоча такі випадки ще не траплялися.
Клімат
Делі характеризується нетиповим вологим субтропічним кліматом, з довгим спекотним літом і короткою помірною зимою. Літо триває з квітня по жовтень, його середину займає період мусонів. У березні вітри змінюють напрямок з північно-східного до на південно-західний, через що з Раджастхану починають надходити гарячі хвилі, що несуть багато піску — так звані лу. З березня по травень погода суха та спекотна, а мусони, що приходять в червні, приводять до зменшення спеки, але збільшення вологості. Зима починається у листопаді та досягає піку у січні, що характеризується частими густими туманами. Крайні температури у місті: мінімальна −0,6 °C та максимальна 44,5 °C. Середньорічна температура 25 °C, середньомісячні температури варіюють від 13 до 32 °C. Середньорічна кількість опадів — 714 мм, більшість з яких випадає з червня по серпень.
Історія
Район Делі ймовірно був заселений протягом другого тисячоліття до н. е. або навіть раніше, а постійне поселення існувало тут приблизно з VI століття до н.е. За легендою, тут була розташована Індрапрастха, столиця Пандавів, героїв давньоіндійського епосу Махабхарата.
Поселення на цій території почали рости за часів Імперії Маур'їв, близько 300 до н.е. З тих та раніших часів у Делі збереглися залишки кількох великих міських поселень. Так, у 736 раджпутами з клану Томар було засноване місто Лал-Кот. Раджпутський раджа Прітхвірадж III з іншого клану, Чаухан, правитель Аджмеру, отримав Лал-Кот у спадщину в 1180 році та перейменував його на Кіла-Рай-Пітхора. Його зусилля стримувати натиск мусульманських сил протягом довгого часу не мали успіху, й уже через 12 років, у 1192, він був розбитий силами афганців на чолі з Мухаммадом Ґхорі. В 1206 році Айбек, оголосив себе незалежним султаном і зробив Делі столицею своєї держави. Однією з перших його дій було будівництво комплексу Кутб з мінаретом Кутб-Мінар і мечеттю Кувват-аль-Іслам, найстарішою мечеттю в Індії, що збереглася до наших днів. Після падіння заснованої Айбеком Гулямської династії, протягом пізнього середньовічного періоду, влада в цьому районі часто змінювалася між різними тюркськими та афганськими династіями, такими як Хілджі, Туґлак, Сайїд і Лоді. Ними було збудовано низку фортів і міст, що складають більшість з так званих Семи міст Делі. В 1398 році на місто напав Тимур, під приводом того, що мусульманські Делійські султани занадто поблажливі до індуського населення султанату. Захопивши Делі, він повністю сплюндрував місто й залишив його у руїнах, хоча відносно швидко місто було відновлене. Протягом періоду султанату Делі залишався головним центром суфізму.
У 1526, у Першій паніпатській битві, Захіреддін Бабур розбив сили останнього султана Лоді та заснував Державу Великих Моголів, столицею якої в різні часи були Аґра, Лахор і Делі. Встановлення влади Великих Моголів зайняло, проте, деякий час. Так, у 1540 році більша частина Північної Індії була захоплена афганським султаном Шер Шахом Сурі. У 1553 році військами Хему Вікрамадітья були розбиті як афганські сили, так і сили Великих Моголів в Аґрі і Делі. Але вже у 1556 році моголи під проводом Акбара розбили Хему у Другій паніпатській битві та повернули собі владу над регіономAkbar the Great, Srivastva, A.L.Vol.1 pages 24-26Himu-a forgotten Hindu Hero, " Bhartiya Vidya Bhawan, p100Kar, L.Colonel H.C."Military History of India"' Calcutta 1980,p 283. Могольський імператор Шах Джахан істотно перебудував місто, назвавши нове місто на своє ім'я Шахджаханабадом; зараз збудовані ним райони відомі як «Старе Делі» або «Старе місто». Це місто з 1638 року служило столицею Імперії Великих Моголів.
Після 1680 року Моголи почали швидко втрачати владу під ударами Імперії Маратха. Після Карнальської битви Делі був захоплений силами Надер Шаха, якому вдалося винести з міста велику кількість скарбів, включаючи знаменитий Павиний трон. В 1752 році було підписано договір, за яким Моголи втратили свою незалежність, визнавши верховну владу Маратхів, але залишивши свою владу під їх контролем. В 1761 році, коли мататхи програли Третю паніпатську битву, Делі був тимчасово захоплений силами Ахмед Шаха Абдалі. У 1803 році маратхи були остаточно розгромлені у Делійській битві силами Британської Ост-Індської компанії, яка з цього часу отримала контроль над містом.
З початку 19 століття Велика Британія почала поступово зменшувати владу Компанії, і 1858 року Делі, разом з усією Індією, увійшов до складу Британської Індії та став округом у складі провінції Пенджаб. В 1911 році до Делі з Колкати була перенесена столиця Британської Індії, після чого команда британських архітекторів на чолі з Едвіном Лаченсом спроектувала новий політично-адміністративний район, що отримав назву Нью-Делі. Спроектовані цією командою адміністративні райони були прозвані Лаченсівським Делі, а місто Нью-Делі було офіційно проголошено столицею Британської Індії, а з отриманням Індією незалежності 15 серпня 1947 року — столицею Індійського Союзу.
В результаті розділу Британської Індії до міста прибули тисячі біженців, індусів і сикхів з Західного Пенджабу і Сінду, тоді як тисячі мусульман виїхали з міста до Пакистану. Міграція до Делі продовжується і зараз, забезпечуючи швидкий приріст населення, незважаючи на падіння народжуваності.
За поправкою до Конституції Індії 1991 року, Союзна територія Делі отримала назву Національної столичної території Делі та отримала виборні Законодавчі збори, хоча і з обмеженими повноваженнями.
Адміністративний поділ
Національна столична територія Делі, загальною площею 1484 км², поділяється на три окремих «нормативних міста» або «міські корпорації», що керуються окремими органами, це: Муніципальна корпорація Делі (1397,3 км²), Муніципальний комітет Нью-Делі (42,7 км²) і Військова рада Делі (43 км²). Для статистичних цілей територія поділяється на 59 міст та 165 селищ, об'єднаних у 27 техсіл.
Округи
З 1997 року Національна столична територія Делі поділяється на 9 округів (districts), кожний з яких у свою чергу поділяється на три райони (subdistricts). Кожний округ очолює виконавчий комісар (deputy commissioner), а кожний район — магістрат району (subdivision magistrate). Нижче наведений список округів.
Західне Делі Нью-Делі Південне Делі Південно-Західне Делі Північне Делі Північно-Західне Делі Північно-Східне Делі Східне Делі Центральне Делі
Національний столичний регіон
З метою управління агломерацією Делі та централізованого вирішення її проблем у 1985 році було створено Національний столичний регіон () з єдиною керівною радою. Загальна площа агломерації 33 578 км², її населення за переписом 2001 року становило 13,7 млн мешканців, а за оцінками 2007 року — понад 17 млн. Окрім Національної столичної території Делі, Національний столичний регіон включає такі округи: Штат Раджастхан (7 829 км²) Алвар Штат Уттар-Прадеш (10 853 км²) Баґхпат Буландшахр Ґаутам-Будх-Наґар Ґхазіабад Мірут Штат Хар'яна (13 413 км²) Ґурґаон Джхадджар Паніпат Реварі Рохтак Сонепат Фаридабад
Найбільшими містами NCR є Ґурґаон, Фаридабад, Нойда і Ґхазіабад.
Адміністрація
Устрій
Національна столична територія Делі має особливий статус серед штатів і територій Індії, керування цією територією здійснюється спільно Союзним урядом та урядом Делі, а певні адміністративні питання знаходяться у підпорядкуванні міських корпорацій.