Метод Лауе — метод дослідження структури кристалів за допомогою рентгенівських променів.
Названо на честь німецького фізика Макса фон Лауе, за чиєю пропозицією 1912 року фізики і провели дослід.
У цьому методі дифракційна картина виникає внаслідок просвічування нерухомого монокристала поліхроматичним рентгенівським випромінюванням. Метод дозволяє швидко і наочно встановити сингонію та орієнтацію кристала, але, порівняно з монохроматичними методами, виявився незручним для дослідження структури через складну форму спектра випромінювання рентгенівських трубок. Пізніше метод стали успішно застосовувати на синхротронному випромінюванні, де інтенсивність слабко змінюється в широкому діапазоні довжин хвиль, а монохроматизація недоцільна, оскільки веде до втрати більшості енергії. За розподілом інтенсивності у плямі можна робити висновки про ступінь досконалості кристала і визначати його дефекти: блоковість, мозаїчність, присутність внутрішньої деформації тощо.
Отриману дифракційну картину називають лауеграмою.
Примітки
Література
Jose Luis Amoros, M.J. Buerger, M.C. Amoros: Laue Method. Cambridge University Press, Cambridge 1975, ISBN 0-12-057450-0