Гуго д'Ібелін (; до 1133 — бл. 1170) — сеньйор Рамли й Ібеліна (на території сучасного Ізраїля), барон Єрусалимського королівства з впливового Ібелінського дому.
Біографія Гуго був старшим сином Барісана д'Ібеліна і Ельвіс з Рамли. Після смерті Барісана в 1150 році, Ельвіс вийшла заміж за конетабля королівства Манассе д'Іержа, одного з вірних прибічників королеви Мелісенди в її боротьбі зі своїм сином Балдуїном III.
Манассе був вигнаний в 1152 році, коли Балдуїн здобув верх у боротьбі проти Мелісенди і дозволив Гуго успадкувати Рамлу, володіння матері. Гуго взяв участь у захопленні Аскалона в 1153 році, а в 1157 потрапив у полон у битві при Баніас і був відпущений, можливо в наступному році.
У 1159 році він відвідав князівство Антіохію і зустрівся з візантійським імператором Мануїлом Комніном, який прибув для затвердження свого сюзеренітета над князівством. Гуго брав участь в експедиції Амальріка I Єрусалимського в Єгипет в 1167 році і відповідав за будівництво мосту через Ніл. Хрестоносці в той час були в союзі з єгипетським султаном проти Асад ад-Діна Ширкуха ібн Шаді, полководця атабека Нур ад-Дін Махмуда, який також виборював контроль над Єгиптом. Гуго був відправлений до Каїра, щоб обороняти місто разом з Камілем, сином султана, і став першим хрестоносцем, що побував у палаці султана. При облозі Більбейса під час тієї ж кампанії, згідно з сімейною легендою, Гуго був врятований Філіппом де Міллі після того, як зламав ногу і впав з коняMalcolm Barber, "The career of Philip of Nablus in the kingdom of Jerusalem," in The Experience of Crusading, vol. 2: Defining the Crusader Kingdom, Peter Edbury and Jonathan Phillips, eds. (Cambridge University Press, 2003), pg. 61..
Гуго помер близько 1170 року під час паломництва в Сантьяго-де-Компостела. Його володіння, Ібелін і Рамла, перейшли до його молодшого брата Балдуїна д'Ібеліна. Інший Гуго д'Ібелін був сином Жана Старого, сеньйора Бейрута, і доводився внучатим племінником цьому Гуго.
Шлюб У 1163 ріку одружився з Агнес де Куртене (1133 — вересень 1184 / 1 лютого 1185), дочкою графа Едеси Жослена II і Беатріси, колишньої дружини Амальріка та матері Балдуїна IV. Можливо, Агнес вже була заручена з ним до 1157, але вийшла заміж за Аморі після полону Гуго. Аморі розлучився з нею, перш ніж коронувався у 1163 році.
Дітей в шлюбі не було.
Примітки
Література William of Tyre, A History of Deeds Done Beyond the Sea. E. A. Babcock and A. C. Krey, trans. Columbia University Press, 1943. Peter W. Edbury, John of Ibelin and the Kingdom of Jerusalem. Boydell Press, 1997. H. E. Mayer, "Carving Up Crusaders: The Early Ibelins and Ramlas", in Outremer: Studies in the history of the Crusading Kingdom of Jerusalem presented to Joshua Prawer. Yad Izhak Ben-Zvi Institute, 1982. Steven Runciman, A History of the Crusades, vol. II: The Kingdom of Jerusalem. Cambridge University Press, 1952.