Вогненний спис (спрощена китайська: 火枪; традиційна китайська: 火槍; піньїнь: huǒqiāng; буквально «вогненний спис») був пороховою зброєю та предком сучасної вогнепальної зброї.«The Genius of China», Robert Temple Вперше він з'явився в Китаї в 10–12 століттях і з великим ефектом використовувався під час воєн Цзінь-Сун. Він почався як невеликий піротехнічний пристрій, прикріплений до древкової зброї, і використовувався для отримання ударної переваги на початку ближнього бою. З удосконаленням пороху розряд вибуху збільшувався, а також додавалися уламки або кульки, що давало йому деякі ефекти комбінації сучасного вогнемета та дробовика, але з дуже малою дальністю (близько 3 метрів або 10 футів) і лише одним пострілом (деякі були розраховані на два постріли). До кінця 13-го століття стволи вогнепальних списів перейшли на металевий матеріал, щоб краще протистояти вибуховій речовині, а наконечник списів був відкинутий. Зброярі покладалися виключно на пороховий вибух. Вогневий спис можна розглядати також як першу ручну гармату.
Примітки
Посилання Little Bit of Info on the Fire Lance Medieval Chinese Armies, 1260—1520 (Men-at-arms S.) by Chris J. Peers. Chinese Siege Warfare: Mechanical Artillery & Siege Weapons of Antiquity