Кінна печатка — тип печатки, який використовувався в європейському середньовіччі, характеризується зображенням власника у вигляді воїна верхи в повному озброєнні. Виникши в період високого середньовіччя (кінець XI -початок XII століття), цей тип часто використовувався протягом XIII-XIV століть. Продовжуване використання в XV і XVI століттях було здебільшого обмежено високою знаттю, особливо королівською сім'єю, тоді як нижча знать перейшла на використання простих геральдичних печаток.

Ранні приклади (до 1170 р.)

Перші зразки кінних печаток відомі з другої половини XI століття. Найдавнішим зразком, який можна назвати «кінною печаткою», є приклад Вільгельма I Короля Англії (бл. 1067).«Найперша кінна печатка, про яку відомо, належить Вільгельму Завойовнику. Двостороння печатка, прийнята Завойовником після Гастінгса, є відомим, хоча й не до кінця вивченим артефактом. [...] Великою новинкою є кінний аверс, на якому зображений Вільгельм як герцог Нормандії [...]. На ньому зображено чоловіка в шоломі або короні, який сидить на коні, що скаче, і тримає щит і прапор з трьома стрічками. Це зображення може здатися банальним, але це не так, адже воно було абсолютно новим у 1060-х роках. Я вважаю, що саме Вільгельм був винахідником кінної князівської печатки» Жан-Франсуа Ньєс, "Ранні аристократичні печатки: Англо-норманська історія успіху" в: Van Houts (ed.), Anglo-Norman Studies XXXVIII: Proceedings of the Battle Conference 2015 (2016), p. 101 Серед найдавніших зразків, що збереглися в Німеччині, є печатка Генріха Лаахського (бл. 1090 р.). Вершник характеризується краплеподібним щитом і конічним шоломом, часто з прапором. Цей тип продовжував існувати до середини XII століття, а пізні зразки краплеподібних щитів були знайдені в 1160-х роках.

Високосередньовічні печатки (1170—1300) Пік використання припадає на розвиток традиції лицарства в період високого середньовіччя, протягом бл. остання чверть XII ст. і протягом усього XIII ст. Печатки 1170-1190-х років демонструють перехідні форми щита між типом «крапля» і «праска». Форми шоломів стають менш конічними і більш округлими. Тепер вершник зображений як прототип «лицаря» з геральдичним щитом. Приблизно з 1230-х років коні все частіше з'являються у геральдичному покривалі, а вершника — у топгельмі.

Приблизно в середині XIII століття також існувала мода зображати на своїй печатці дам і священнослужителів верхи на конях, без обладунків, але, як у випадках Іоаннаи, графині Фландрії (бл. 1240), Марії Брабантської, Герцогині Баварської (бл. 1250) і Аделаїда Бургундської, герцогині Брабантської (бл. 1260) під час соколиного полювання.

Пізньосередньовічні печатки (1300—1550 рр.) Після 1300 року кінні печатки майже виключно використовувалися високою знаттю, носіями рангу герцога або вище. Зображення на печатках XIV століття показують шляхтича з повним геральдичним нарядом, часто з геральдичною корогвою або зі списом у повному лицарському обладунку.

Пізні форми (після 1550 р.)

Пізні форми використовувалися навіть на початку модерного періоду у Франції та Німеччині. Зображення монархів у повних обладунках, шоломах із гребінцями, зі списами чи геральдичними прапорами тощо вийшли з ужитку із закінченням лицарських змагань на початку XVII століття. Фрідріх Великий з Пруссії використовував Majestätssiegel, на якому він був зображений верхи на коні в 1772 році (правда, тепер він зображений не як лицар у повній броні, а як військовий командир).

На реверсі Великої печатки Карла I Короля Англії (1627) зображено монарха в повному галопі, одягненого в химерні класичні обладунки, у супроводі мисливського собаки. Британські монархи з 1707 року продовжували зображати сидячого і коронованого монарха на аверсі та монарха на коні на реверсі. Це також стосується правлячих королев (Велика печатка королеви Анни, королеви Вікторії, Єлизавети II), які зображені в боковому сідлі.

У 1976 році Австрія викарбувала пам'ятну золоту монету (13,5 г 90 % Au) з нагоди тисячоліття династії Бабенбергів (Леопольд I, маркграф Австрії), відому як Babenberger-Bundesgoldmünze. Аверс цієї монети виконано в стилі середньовічної кінної печатки (з додаванням альпійської панорами).

Сучасні геральдичні форми У геральдичному мистецтві, створеному під впливом кінних печаток, вершники є досить поширеним символом. Дві широко поширені форми вершника — Погоня та Святий Георгій, які борються зі змієм. Хоча ці символи використовуються в різних гербах, вони, мабуть, найбільш відомі як герб Литви та герб Москви.

Див. також Історія геральдики Погоня Єздєц (герб) Погоня Руська

Список літератури

Сандра Хіндман, Запечатано в пергаменті: перечитання лицарства в ілюстрованих рукописах Кретьєна де Труа (1994), 118ff. Філліп Р. Шофілд, Печатки та їхній контекст у Середньовіччі (2015) «Les Sceaux du Moyen-Âge», у: Mémoires de la Société nationale des Antiquaires de France XXXVII. John McEwan, «Equestrian Seals in the Late Twelfth and Early Thirteenth Centuries», Essays in Medieval Studies 22 (2005), 77-93,. Jean-François Nieus, «Early Aristocratic Seals» у: E. Van Houts (ed.), Anglo-Norman Studies XXXVIII: Proceedings of the Battle Conference 2015 (2016). Філліп Р. Шофілд, Печатки та їх контекст у середні віки (2015), 38ff .

Посилання http://medievalwriting.50megs.com/decoration/seal3.htm http://www.hubert-herald.nl/EspanCatalunya.htm