Thursday (з ) — американський постгардкор гурт, створений у Нью-Брансвіку, штат Нью-Джерсі, у 1997 році. До складу гурту входять Джефф Рікі (вокал), Том Кілі (гітара, бек-вокал), Стів Педулла (ритм-гітара, бек-вокал), Тім Пейн (бас) і Такер Рул (ударні).
Thursday випустили дебютний альбом Waiting наприкінці 1999 року з першим гітаристом Біллом Хендерсоном, який залишив гурт у 2000 році та був замінений Стівом Педуллою. Гурт здобув популярність після випуску другого альбому Full Collapse у 2001 році, а також випустив третій альбом і дебютний альбом на мейджор-лейблі War All the Time у 2003 році, який посів сьоме місце в чарті US Billboard Top 200 Albums. Thursday випустили четвертий альбом, A City by the Light Divided, у 2006 році та ще два альбоми, Common Existence (2009) і No Devolución (2011), перед тим, як у 2011 році гурт оголосив про невизначену перерву у своїй діяльності. У січні 2013 року в інтерв'ю Джефф Ріклі підтвердив, що гурт офіційно розпався. Однак у 2016 році гурт оголосив про возз’єднання та дав низку концертів протягом наступних кількох років. У жовтні 2018 року гурт оголосив, що їхнє возз'єднання завершиться виступом у Saint Vitus у Брукліні, Нью-Йорк 17 березня 2019 року; незважаючи на це, Thursday відіграли додаткові концерти до кінця 2019 року та відновили діяльність як гурт восени 2021 року з низкою концертних виступів, включаючи появу на Riot Fest у Чикаго.
Гурт вважався впливовим гуртом постгардкорної музичної сцени 2000-х років і визнаний одним із ключових гуртів, які популяризували похмуре емо-звучання та скримінг, які на були популярності в той час.
Thursday називають своїми натхненниками такі гурти, як Fugazi, Jawbox, At the Drive-In, Quicksand, My Bloody Valentine, Sunny Day Real Estate, The Appleseed Cast, і Sigur Rós.
Історія
1997—2000: становлення та Waiting Гурт Thursday був створений у 1997 році вокалістом Джеффом Ріклі, гітаристами Томом Кілі та Біллом Хендерсоном, басистом Тімом Пейном і барабанщиком Такером Рулом. Гурт почав грати підвальні концерти в Нью-Брансвіку та прилеглих районах Нью-Джерсі та Нью-Йорка, а свій перший офіційний виступ відіграв 31 грудня 1998 року в підвалі Ріклі разом із Midtown, Saves the Day і Poison the Well.
Гурт записував демозаписи для роздачі на концертах, а влітку 1999 року у співпраці з MP3.com випустив свій перший офіційний реліз, 1999 Summer Tour EP, який містив демозаписи пісень, що невдовзі увійшли до їхнього дебютного альбому Waiting. Альбом вийшов 6 грудня 1999 року на лейблі Eyeball Records у північному Нью-Джерсі без жодного синглу чи підтримки телебачення або радіо.
2001—2002: Full Collapse У 2001 році Thursday підписав контракт з незалежним лейблом Victory Records. Після підписання контракту їхні друзі попередили, що вони «потрапили в ситуацію, про яку будемо шкодувати». Гурт не знав, що вони мали на увазі, але думав, що все буде добре завдяки їхньому контракту з лейблом. Спочатку вони думали, що частиною контракту було те, що вони можуть підписати контракт з іншим лейблом, якщо захочуть. Однак вони зрозуміли, що в угоді було прописано, що вони можуть піти з Victory, тільки якщо приєднаються до мейджор-лейблу, що, на їхню думку, було «м’яко кажучи, надуманою ідеєю». Пізніше в тому ж році вони випустили на лейблі другий альбом Full Collapse, який зрештою посів 178 місце в чарті Billboard 200. Перед виступом на Warped Tour гурт відвідав офіс Victory і дізнався про брендовані під Thursday подушки-пердушки (вупи), які лейбл планував продавати під час туру. Вокаліст Джефф Ріклі обговорив це питання із засновником Victory Тоні Браммелом, і, за словами гурту, він відповів, що Victory «це велика компанія, і вони не мають часу обговорювати все з усіма гуртами».
У кількох випадках гурт намагався краще прокомунікувати лейблу можливе просування. Одного разу Браммел повідомив їм, що вони не виправдовують його сподівань. Через деякий час гурт гастролював з Saves the Day. Браммел став більш позитивним у спілкуванні, часто дзвонив гурту, «щоб просто привітатися чи запитати, як йдуть продажі записів на концертах». Гурт був розчарований тим, що його позитиву «не було з самого початку... Замість того, щоб відносини Тоні з нами ґрунтувалися на любові до музики, вони ґрунтувалися виключно на цифрах». Новознайдена популярність і відраза до лейблу призвели до внутрішніх проблем, які ледь не призвели до розпаду гурту. Ця ситуація стала причиною створення мініальбому Five Stories Falling, який гурт використав для виконання контрактних зобов'язань з Victory Records. Під час живих виступів гурт регулярно просив шанувальників не купувати EP, а натомість завантажити «Jet Black New Year», єдиний новий студійний запис, який можна було знайти в EP, а решта складалась з живих виконань чотирьох пісень з Full Collapse. Поки відбувалася вся взаємодія з лейблом, з групою зв'язувалися великі лейбли. Гурт, який «[нічого] не розумів про мейджор-лейбли», розмірковував про інші незалежні лейбли, до яких вони могли б приєднатися. Однак через контракт вони не могли перейти на інший незалежний лейбл. Протягом 2001 року люди з мейджор-лейбла Island Records відвідували концерти гурту, оскільки вони почали гастролювати на повний робочий день. Незабаром після цього лейбл висловив зацікавленість у підписанні контракту з гуртом.
2003—2005: War All the Time Наприкінці травня 2002 року гурт оголосив про підписання контракту з Island Records після торгів на підвищення між іншими мейджор-лейблами. До цього моменту було продано 111 000 примірників Full Collapse. 9 вересня підписання контракту з Island Records стало офіційним після переговорів щодо угоди про вихід з лейблу Victory Records. Угода вимагала від материнської компанії Island/Def Jam викупити у Victory контрактні права на наступні два альбоми гурту. Ріклі сказав, що в результаті угоди Victory Records отримав 1 200 000 доларів, що означало, що гурт буде «[оплачувати] цей рахунок, поки ми працюємо на новому лейблі». Крім того, їхні наступні два альбоми повинні були містити логотип Victory.
Очікування щодо нового альбому зростали, і Ріклі хотів, щоб він був «справді агресивним і прогресивним... і містив усі ці сміливі ідеї». У вересні та жовтні гурт вирушив в турне Plea for Peace Tour і планував розпочати роботу над наступним альбомом після його завершення. Вони сказали, що накопичили багато ідей, але не змогли над ними працювати через гастролі. У середині листопада гурт почав писати новий матеріал.
Після всього процесу запису, який тривав лише шість місяців, гурт випустив третій альбом і дебютний альбом на мейджор-лейблі, War All the Time, 16 вересня 2003 року, отримавши схвалення критиків і сильні комерційні показники. War All the Time був першим релізом, у якому Ендрю Евердінг грав на клавішних, хоча він не був офіційним учасником гурту до грудня 2004 року, коли його офіційно прийняли до гурту на різдвяному святковому шоу, яке відбулося в Starland Ballroom у Сейревіллі, Нью-Джерсі. Назва альбому, а також те, що він був випущений приблизно через два роки після терористичних атак 11 вересня 2001 року, змусили багатьох критиків вважати, що це був політичний альбом; однак Ріклі багато разів заперечував це, натомість стверджуючи, що в ньому йдеться про любов як про війну. Альбом містив два сингли: «Signals Over the Air» і «War All the Time», хоча останній отримав значно менше уваги через те, що MTV заборонило кліп за суперечливий матеріал, що містить фейкову стрічку новин, яка виглядала справжньою, і підлітків, які були мішенями для зброї.
Thursday багато гастролювали на підтримку War All the Time, виступаючи з такими гуртами, як AFI, Thrice, Coheed and Cambria. Під час цих турів Thursday виконали багато акустичних сесій у різних магазинах Tower Records та інших магазинах звукозапису. Гурт також записав живу акустичну сесію для Y100 Sonic Sessions, радіопрограми на нині неіснуючій радіостанції у Філадельфії Y100. Жива акустична версія синглу «Signals Over the Air» грала у Y100 Sonic Sessions Volume 8. Гурт випустив два мініальбоми: перший — «Live from the SoHo & Santa Monica Stores Split EP» і продавався ексклюзивно на iTunes, а другий — рекламний альбом для журналу Revolver під назвою «Live in Detroit EP».
Гурт пішов на невизначену перерву в 2004 році, посилаючись на тиск лейбла, інтенсивні гастролі та проблеми зі здоров'ям учасників як причини. Однак Thursday повернулися для благодійного виступу на підтримку нью-йоркської лікарні CBGB 25 серпня 2005 року, який транслювався в прямому ефірі на сайті CBGB.
2006—2008: спліт-випуск A City by the Light Divided та Envy Восени 2005 року п'ять демозаписів Thursday було вкрадено з iPod менеджера туру гурту My American Heart, з яким Ріклі нещодавно співпрацював над піснею «We Are the Fabrication». Гурт оприлюднив заяву на своєму офіційному вебсайті, в якій зазначив, що вони розчаровані витоком незавершеного матеріалу, але вони раді, що люди так сильно цікавляться їхньою музикою. Гурт підтвердив назву одного демо «At This Velocity» і пообіцяв, що воно увійде до майбутнього альбому. Три інші пісні («The Other Side of the Crash/Over and Out (Of Control)», «Telegraph Avenue Kiss» і «Autumn Leaves Revisited») також увійдуть до альбому, а решта демо пізніше стане піснею «Last Call» у їхньому п’ятому студійному альбомі «Common Existence». Thursday спочатку гралися з ідеєю подвійного альбому, який би продовжив War All the Time, але відмовилися від цієї ідеї, повідомивши на своєму вебсайті, що, на їхню думку, «навіть The Beatles не змогли б належним чином заповнити два диски достатньою кількістю гідного матеріалу».
Thursday випустили четвертий альбом і другий випуск на мейджор-лейблі, A City by the Light Divided, 2 травня 2006 року на Island Records у США та Hassle Records у Великобританії. Альбом був спродюсований Дейвом Фрідманном, і став першим повноформатним альбомом гурту Thursday, спродюсованим не Селом Вільянуевою. Назву придумав Джефф Ріклі, поєднавши два рядки з поеми Октавіо Паса «Сонячний камінь». Альбом був доступний для попереднього прослуховування на сторінці гурту MySpace 18 квітня 2006 року, за два тижні до його офіційного релізу. A City by the Light Divided був загалом добре прийнятий критиками і містив два сингли: «Counting 5-4-3-2-1» і «At This Velocity», хоча останній отримав значно менше уваги. Гурт покинув Island Records на початку 2007 року.
На своєму передноворічному концерті 2007 року в Starland Ballroom гурт оголосив, що буде записувати новий матеріал у 2008 році. Під час приватного концерту 3 травня 2007 року в Нью-Йорку давній друг і менеджер гурту Девід «Рев» Чанчо зробив пропозицію своїй нареченій на сцені. Thursday також провели виступ 5 травня в The Bamboozle під псевдонімом Bearfort. Thursday скасували всі гастрольні плани до осіннього туру з Circle Takes the Square та Portugal. The Man на підтримку Kill the House Lights, DVD/CD-збірки та концертного альбому, до якого увійшли демозаписи, невидані пісні, кадри з живих виступів, а також документальний фільм про гурт. Альбом був випущений 30 жовтня 2007 року на їхньому колишньому лейблі Victory Records.
Thursday анонсували 2 квітня 2008 року на MySpace і своєму офіційному сайті новий спліт-альбом з японським постгардкор гуртом Envy. Гурт дебютував із піснею з альбому наживо під час концерту в Пукіпсі 24 квітня 2008 року, а альбом Thursday / Envy був випущений на Temporary Residence Limited 4 листопада 2008 року.
2009—2010: Common Existence