В'язниця рабів (, ), офіційно відома як Велика в'язниця (; ) і в розмовній мові як багніо — в'язниця у Валлетті, Мальта. Вона була заснована наприкінці 16 століття і використовувався як в'язниця протягом 17 і 18 століть. Згодом він використовувався як військово-морський госпіталь, школа та екзаменаційний зал. Його розбомбили під час Другої світової війни, і руїни були зруйновані, щоб звільнити місце для житлового будинку.
Історія Gran Prigione (Велика в'язниця) була заснована приблизно в 1585 роціGuillaumier, Alfie (2005). Bliet u Rħula Maltin. Volume 2. Klabb Kotba Maltin. p. 935. , . під час магістратури Гуга Лубенкса де Вердалля (1582–95). Ймовірно, його спроектував архітектор Джироламо Кассар. Будівля служила головною в'язницею Ордена Святого Іоанна, а також комплексом, де рабів замикали на ніч. У ньому могло розміститися близько 900 в'язнів.
Після 1615 року в'язниця забезпечувалася водою з акведука Віньякур. Повідомляється, що турецький раб, який був гідрологом у Константинополі, допомагав у будівництві акведука, і на знак визнання його роботи він отримав свободу, і в'язниця стала однією з перших будівель у Валетті, яка забезпечена проточною водою.
До 1631 року частина будівлі використовувалася як Infermeria delle Schiavi, лікарня, де лікували хворих рабів, прив'язаних до землі. Хворих рабів на галерах лікували не там, а у відділі Сакра Інфермерії, розташованої неподалік.
Під час Змови рабів 1749 року раби в Палаці гросмейстерів планували підняти повстання, звільнити інших рабів із рабської в'язниці та захопити форт Сент-Ельмо та решту Валлетти. Після того, як змова була розкрита і жорстоко придушена, був виданий указ, згідно з яким усі раби повинні були замикатися у в'язниці на ніч.
З 1804 по 1819 рік в'язниця використовувалася як тимчасовий морський шпиталь на 50 ліжок.«Regimental Hospitals and Military Hospitals of the Malta Garrison». maltaramc.com. Archived from the original on 4 March 2016. Після вибуху в Біргу-Полверіста 1806 року уряд надав частину в'язниці як склад виноторговцю пану Вудхаузу, який втратив велику кількість вина під час катастрофи. У 1824 році частину будівлі було знесено, щоб звільнити місце для запланованої протестантської церкви, яка не відбулася, а пізніше була перебудована.Bonnici, Arthur (1973). «Thirty Years to build a Protestant Church» (PDF). Melita Historica. 6 (2): 183—191. Archived from the original (PDF) on 22 January 2019. Пізніше в 19 столітті в будівлі розташовувалася початкова школа, яка була відома як l-iskola tal-ħabs (тюремна школа). Згодом він став екзаменаційним залом, перш ніж його закрили в 1940 році Будівля була включена до Списку старожитностей 1925 року В'язниця була розбомблена під час Другої світової війни, і згодом руїни були зруйновані.Borg-Muscat, David (2001). «Prison life in Malta in the 18th century — Valletta's Gran Prigione» (PDF). Storja: 42–51. Archived from the original (PDF) on 16 April 2016. У 1950-х роках на його місці збудували великий житловий будинок.Denaro, Victor F. (1963). «Still more houses in Valletta» (PDF). Melita Historica. 3 (3): 54. Archived from the original (PDF) on 2 March 2016.
Будівля
В'язниця була великою триповерховою будівлею, що займала цілий міський квартал неподалік від нижніх садів Барракка.
Інші в'язниці для рабів були розташовані в Біргу та Сенглі, і обидві вони були зруйновані у 20 столітті, як і в'язниця у Валетті.Cini, George (10 June 2002). «Horrible torture on streets of Valletta». Times of Malta. Archived from the original on 3 March 2016.
Життя в в'язниці У в'язниці була таверна, в якій раби могли купувати їжу та напої, мечеть для рабів-мусульман і каплиці, присвячені Святому Іоанну Хрестителю та Святому Хресту для в'язнів-християн.Malta illustrata ovvero Descrizione di Malta. p. 343. Деякі частини в'язниці були доступні для громадськості, а деякі раби керували перукарнями та іншими закладами всередині в'язниці.
В'язницям керував продом, який обіймав посаду губернатора та був кавалером ордена Святого Іоанна. Агоцціні мав прямий нагляд за ув'язненими, організовуючи їх у робочі групи для галер, тоді як carcerieri відповідали за ведення реєстру ув'язнених і, можливо, виконували функції охорони.
Примітки