Любо́в Я́ківна Гуре́вич (, Санкт-Петербург — 17 жовтня 1940, Москва) — російська письменниця, театральний і літературний критик, перекладачка, феміністка, громадська діячка.

Біографія Дочка Якова Григоровича Гуревича, директора петербурзького приватного навчального закладу «Гімназія і реальне училище Гуревича». Сестра письменника Якова Яковича Гуревича і професора медицини Григорія Яковича Гуревича-Ільїна, педагога та літераторки Анни Яківни Гуревич, племінниця перекладачки Катерини Іванівни Ільїної (в шлюбі Жуковська, псевдонім Д. Торохов, 1841—1913) і публіциста Юлія Галактіоновича Жуковського (1822—1907). Тітка літературознавця І. Л. Андронікова. Двоюрідна сестраПереписка Ильина и Гуревич — ЦГАЛИ, ф. 131, оп. 1, ед. хр. 130, 131 і кореспондентка філософа І. О. Ільїна і письменниці Наталії Юліївни Жуковської-Лисенко (1874—1940).

Закінчила гімназію княгині О. О. Оболенської (1884) та історико-філологічне відділення Вищих жіночих (Бестужевських) курсів (1888)Памятная книжка окончивших курс на С.-Петербургских высших женских курсах. 1882—1889 г., 1893—1894 г. / [Сост. Н. А. Ветвеницкая]. — 2-е изд. — Санкт-Петербург, 1896. — С. 65..

Дебютувала у пресі в 1887 році. У тому ж році познайомилася з М. М. Мінським, Д. С. Мережковським, А. Волинським.

У 1891 році стала редакторкою і видавницею журналу «Северный вестник». Залучила до участі в журналі М. С. Лєскова, Л. М. Толстого, А. П. Чехова, Максима Горького, В. В. Стасова, Мережковського, Мінського, Гіппіус, пізніше — Федора Сологуба, К. Д. Бальмонта. Журнал через фінансові та цензурні ускладнення був закритий в 1898 році.

Після 1905 року стала активною феміністкою. Брала участь у боротьбі за жіночу рівноправність, була однією з активісток «Всеросійського союзу рівноправності жінок». Брала участь у діяльності ліберального "Союзу визволення" і в діяльності «Зібрання російських фабрично-заводських робітників м. Санкт-Петербурга». Делегатка Першого Всеросійського жіночого з'їзду (1908).

9 січня 1905 року стала свідком подій "Кривавої неділі" у Петербурзі. На підставі своїх вражень і опитувань інших свідків склала бюлетень з описом трагічних подій, який нелегально поширювався в Росії разом із текстом Робочої петиції та відозвами Георгія Гапона. Згодом на підставі понад 300 письмових свідчень написала нарис «Народний рух в Петербурзі 9-го січня 1905 року», який став класичним описом подій цього історичного дня.

Співпрацювала в багатьох періодичних виданнях. Після 1917 року співпрацювала в театральних установах Петрограда, потім Москви, куди переїхала в 1920 році.

Померла в Москві 17 жовтня 1940 року. Похована на Новодівичому кладовищі.

Творчість Дебютувала у пресі статтями про М. К. Башкирцеву у газеті «Новости и Биржевая газета»1887) і в журналі «Русское богатство» (1888). У журналі «Северный вестник» друкувала свої розповіді («Шурочка», 1893, № 2; «Доручення», 1893, № 10; «Дивна історія», 1894, № 11; «Туга», 1897, № 10) і роман («Плоскогір'я», 1896—1897), а також бібліографічні огляди та огляди провінційної преси (під псевдонімом Л. Горєв).

Друкувалася в щомісячному журналі «Союз женщин».

Борги, що залишилися після закриття журналу «Северный вестник», змусили займатися перекладами. Друкувалася в таких журналах і газетах як: «Жизнь» (статті, розповіді), «Русская мысль» (із 1913 року — завідувачка літературного відділу), «Мир Божий», «Освобождение», «Наша жизнь», «Слово», «Речь» (в 1911—1916 роках — постійна рецензентка вистав і завідувачка театрального відділу; псевдоніми: Ельгур, Ель-Гур), «Русские ведомости», «Русская молва».

Із середини 1900-х років займалася переважно театральною критикою. Дружила з К. С. Станіславським, про якого написала книгу «К. С. Станіславський» (1929).

Твори

Возрождение театра (по поводу спектаклей Московского художественного театра) // Образование. — СПб., 1904. — № 4. — Отд. III. — С. 75—96. ; Почему нужно дать женщинам такие же права, как мужчинам. — Пг., 1917.

Народное движение в Петербурге 9-го января 1905 г. — Берлин: Изд. Гуго Штейнца, . — 88 с. — (Собрание лучших русских произведений; ч. 126).

Обзор деятельности городских попечительств о бедных за первый год войны 1914—1915 / Сост. Л. Я. Гуревич. — Петроград: Сов. по призрению семей лиц, призв. на войну, 1915. — 107 с., 1 л. табл.: табл., диагр. Вопрос о равноправии женщин в Первой Государственной думе: Из стеногр. отчётов о заседаниях Гос. думы. — Пг., 1917.

; М.: ГИТИС, 2002; М.: Либроком, 2011.

; М.: Либроком, 2011. [Воспоминания] // О Станиславском: Сборник воспоминаний: 1863—1938 / [сост., ред. Л. Я. Гуревич; пересмотр. и доп. Н. Д. Волковым; коммент. Е. Н. Семяновской]. — М.: ВТО, 1948. — VII, , 658, с., л. ил.

Переклад Переписка Бенедикта де Спинозы: С портр. и факс. Спинозы: С прил. жизнеописания Спинозы И. Колеруса / Пер. с латин. Л. Я. Гуревич под ред. и с примеч. А. Л. Волынского. — Санкт-Петербург: тип. М. М. Стасюлевича, 1891. — VIII, XIII, , 432, с. Стендаль Ф. Проповедник = (La chartreuse de Parme): Роман: В 2 ч. / Пер. Л. Я. Гуревич. — Санкт-Петербург: А. С. Суворин, 1905. — , 288, , 320 с. Ренан Э. Марк Аврелий и конец античного мира / Пер. с фр. Л. Я. Гуревич. — Санкт-Петербург: тип. М. Меркушева, 1906. — , II, 468 с. Гауптман Г. Ткачи: Драма / Пер. с нем. Л. Я. Гуревич. — Москва: Труд и книга, 1925 (Л.: типо-лит. «Красный печатник»). — 132 с. Филипп, Шарль Луи. Собрание сочинений. Т. 3: Мари Донадье] / Пер. с фр. Л. Я. Гуревич. — Ленинград: Время, 1935. — 263 с.

Примітки

Література Гуревич, Любовь Яковлевна // Писатели современной эпохи: Био-библиогр. слов. рус. писателей XX века / Гос. акад. худож. наук; Ред. Б. П. Козьмин — : Гос. акад. худож. наук, 1928. — Т. 1. — С. 112—114. — (Труды Государственной академии художественных наук / Социол. отд-ние).

Русские писатели. 1800—1917. Биографический словарь. — Т. 2: Г—К. — М.: Большая российская энциклопедия, 1992. — С. 58—59. Гуревич// Литературная энциклопедия. Т. 3. — : Изд-во Ком. Акад., 1930. — Стб. 92—93.

Посилання Л. Я. Гуревич у Великому Енциклопедичному словнику