Мечислав Сильвестр Гарштка (; 31 грудня 1896, Бромберг — 10 червня 1919, Львів) — німецький і польський льотчик-ас, лейтенант Прусської армії, підпоручник ВПС Польщі.

Біографія Син лікаря Йозефа Гарштка. Мечислав почав свою освіту в Бидгощі, а продовжив у Дюссельдорфі та Вісбадені, де склав іспити на закінчення середньої школи. Він мав намір вивчати медицину, але 27 листопада 1915 року був призваний в Прусську армію. Спочатку служив у піхоті на Західному фронті — у 110-му піхотному полку з Вісбадена, потім у 87-му піхотному полку з Пассау. Він склав іспит фенріха, а потім закінчив офіцерську школу, отримавши звання лейтенанта 24 квітня 1917 року. Під час командування ротою 1-го батальйону 87-го полку на Західному фронті був легко поранений. У серпні 1917 року Гарштка подав прохання про переведення в авіацію, і в листопаді 1917 року його відправили в авіаційну школу в Лавіці, потім — на курси пілотів-винищувачів в Нівель. Після їх закінчення 7 червня 1918 року він був направлений до 31-ї винищувальної ескадрильї, дислокованої в аеропорту Сен-Лу в Шампані. Спочатку він літав на винищувачах Albatros D.V, потім — на сучасних Fokker D.VII.

Авіаційна кар’єра Мечислава Гарштки була короткою, але багатообіцяючою для молодого пілота. 16 липня 1918 року він збив у повітряному бою перший літак — французький винищувач SPAD. 18 вересня він збив британський винищувач S.E.5a і бомбардувальник DH-9, а 25 вересня — ще один DH-9. Наступного дня він збив британський винищувач Sopwith Camel з 208-ї ескадрильї, а 30 вересня збив свій останній, шостий літак — S.E.5a з 92-ї ескадрильї. 2 жовтня в бою з Камелами 46-ї ескадрильї Гарштка був збитий і поранений, але зумів приземлитися на пошкодженому літаку. Відправлений в тиловий госпіталь, а потім відправлений додому на лікарняний, він більше не брав участі у війні. Гарштка був єдиним пілотом 31-ї винищувальної ескадрильї, який збив щонайменше 5 літаків, що, згідно з класифікацією союзників, дало йому звання аса.

Після закінчення війни та відродження польської держави Мечислав Гарштка прорвався через тодішній кордон із Бидгоща до Польщі і 7 грудня 1918 року приєднався до новоствореної польської авіації у Варшаві. Як одного з небагатьох пілотів, які вміли керувати німецькими літаками, його направили до Військової авіаційної школи у Варшаві інструктором, який навчав польських пілотів з інших армій. Відправлений до Познані після вибуху Великопольського повстання, він, ймовірно, брав участь в окупації аеропорту Лавіца. З січня по квітень 1919 року знову служив інструктором.

Після початку Польсько-української війни неодноразово подавав прохання про переведення на фронт. 8 травня 1919 року його відправили до 7-ї авіаескадрильї у Львові. З 10 травня по 7 червня пілотом виконав 16 бойових польотів, переважно розвідувальних, на двомісному літаку-розвіднику LVG C.VI, з них 13 у травні. Він часто літав із спостерігачем поручником Казімежем Свошовським. 11 і 13 травня він невдало обстріляв український аеростат спостереження, а 12 травня брав участь у груповому польоті для бомбардування аеростату. 14 травня він разом з іншими техніками тричі бомбив позиції противника. 20 травня його літак LVG отримав пошкодження, і він змушений був здійснити вимушену посадку.

10 червня 1919 року Мечислав Гарштка загинув у під час випробувального польоту, керуючи щойно відремонтованим колишнім російським винищувачем SPAD VII, залишеним австрійцями у Львові. Причиною аварії став відрив полотна з правого крила.

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу 1-го класу (25 вересня 1918) Virtuti Militari, срібний хрест (27 липня 1922, посмертно) Польовий знак пілота (11 листопада 1928, посмертно)

Література

Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914—1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). — М.: Эксмо, 2006. — 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067 The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914—1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994

Kopański, Tomasz J.: Mieczysław Garsztka – polski as Kajzera, w: Militaria vol.4 No.1/1999, ISSN 1231-692X, s. 47-53 Ku Czci Poległych Lotników Księga Pamiątkowa Praca zbiorowa pod red. mjr. dypl pil. Marjana Romeyki, Warszawa 1933.