Миха́йло Фе́дорович Бо́йко (, село Болотниця, тепер Прилуцького району Чернігівської області — , місто Харків) — український радянський діяч, секретар Закарпатського обласного комітету КП(б)У, ректор Харківського державного педагогічного інституту імені Григорія Савича Сковороди. Кандидат історичних наук (1953).
Біографія Народився в селянській родині. У 1934 році закінчив Гадяцький педагогічний технікум.
У 1934—1938 роках — студент історичного факультету Харківського державного педагогічного інституту.
З 1938 року — вчитель, директор середньої школи № 1 міста Куп'янська Харківської області; директор середньої школи № 30 міста Харкова.
Член ВКП(б).
У березні 1945 — березні 1948 року — завідувач відділу шкіл Тернопільського обласного комітету КП(б)У.
У березні 1948 — вересні 1952 року — секретар Закарпатського обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації.
У 1952 — січні 1963 року — завідувач Харківського обласного відділу народної освіти. У січні 1963 — грудні 1964 року — завідувач відділу народної освіти Харківської обласної сільської ради депутатів трудящих. У грудні 1964 — 1970 року — завідувач Харківського обласного відділу народної освіти.
У 1970—1980 роках — ректор Харківського державного педагогічного інституту імені Григорія Савича Сковороди.
Помер у 1988 році в місті Харкові.
Нагороди орден Леніна медаль «За трудову доблесть» (23.01.1948) Медаль Н. К. Крупської Медаль А. С. Макаренка медалі знак «Відмінник освіти Української РСР» знак «Відмінник освіти СРСР» Заслужений вчитель Української РСР (19.05.1956)
Примітки
Джерела газета «Закарпатська правда», березень 1948 року. Бойко Михайло Федорович