Статус територій, окупованих Ізраїлем 1967 року

Статус територій, захоплених Ізраїлем, — це статус Сектора Гази, Західного берега, Голанських висот і Синайського півострова, які були захоплені Ізраїлем під час Шестиденної війни 1967 року.

Синайський півострів був повернутий під повний суверенітет Єгипту в 1982 році в результаті мирного договору між Єгиптом та Ізраїлем. Рада Безпеки ООН і Міжнародний суд ООН описують Західний берег і Західні Голанські висоти як «окуповану територію» відповідно до міжнародного права, а Верховний суд Ізраїлю описує їх як «окуповані збройними силами», проте уряд Ізраїлю називає це «територією». Західний берег «оспорюється», а не «окупований»Disputed territories — Forgotten facts about the West Bank and Gaza strip, Israeli Ministry of Foreign Affairs, 1 Feb 2003. Retrieved 16 Feb 2009., і стверджує, що з моменту одностороннього плану розмежування Ізраїлю 2005 року він не окуповує Сектор Гази військовою силою. Ця заява відхилена Радою ООН з прав людини та Human Rights Watch, оскільки Ізраїль продовжує контролювати повітряний простір, води та кордони.HRW: Israel: 'Disengagement' Will Not End Gaza Occupation, Human Rights Watch website.

Термінологія

«Окуповані території» У своїх рішеннях щодо ізраїльського бар'єру на Західному березі річки Йордан Міжнародний суд ООН і Верховний суд Ізраїлю постановили, що Західний берег окупований. Державний департамент США також вважав Західний берег і Сектор Гази окупованими до відходу Ізраїлю від Гази в 2005 році.Israel and the occupied territories, Country Reports on Human Rights Practices — 2001, Bureau of Democracy, Human Rights, and Labor, U.S. State Dept., March 4, 2002. Міжнародний суд ООН виклав правове обґрунтування для прихильників цієї точки зору у своєму консультативному висновку від 9 липня 2004 року. У ньому зазначено:… згідно зі звичаєвим міжнародним правом, як це відображено (…) у статті 42 Положення про закони та звичаї сухопутної війни, доданого до Четвертої Гаазької конвенції від 18 жовтня 1907 року (надалі «Гаазьке положення 1907 року»), територія вважається окупована, коли вона фактично перебуває під владою ворожої армії, і окупація поширюється лише на територію, де така влада була встановлена і може здійснюватися. Території, розташовані між Зеленою лінією (див. пункт 72 вище) і колишнім східним кордоном Палестини під мандатом, були окуповані Ізраїлем у 1967 році під час збройного конфлікту між Ізраїлем та Йорданією. Відповідно до міжнародного звичаєвого права це були окуповані території, на яких Ізраїль мав статус окупаційної держави. Подальші події на цих територіях, як описано в пунктах 75-77 вище, не змінили цю ситуацію. Усі ці території (включаючи Східний Єрусалим) залишаються окупованими, а Ізраїль продовжує мати статус окупаційної держави. Щодо застосування четвертої Женевської конвенції Суд зазначив:… з метою визначення сфери застосування Четвертої Женевської конвенції, слід нагадати, що відповідно до спільної статті 2 чотирьох Конвенцій від 12 серпня 1949 року:

На додаток до положень, які повинні виконуватися в мирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни або будь-якого іншого збройного конфлікту, який може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо стан війни є не визнається одним із них. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або повної окупації території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустрічає збройного опору.

(…) Суд зазначає, що згідно з першим абзацом статті 2 Четвертої Женевської конвенції ця Конвенція застосовна, якщо виконано дві умови: наявність збройного конфлікту (незалежно від того, чи був стан війни чи ні). визнаний); і що конфлікт виник між двома договірними сторонами. (…) Метою другого абзацу статті 2 є не обмеження сфери застосування Конвенції, визначеної першим абзацом, шляхом виключення з неї територій, які не підпадають під суверенітет однієї з договірних сторін. Вона спрямована просто на те, щоб зрозуміти, що, навіть якщо окупація, здійснена під час конфлікту, не зустріла збройного опору, Конвенція все ще застосовна.У своєму рішенні від червня 2005 року, підтверджуючи конституційність відокремлення від Гази, Верховний суд Ізраїлю визначив, що «Юдея і Самарія [Західний берег] і район Гази є землями, захопленими під час війни, і не є частиною Ізраїлю».Chronological Review of Events Relating to the Question of Palestine , Division for Palestinian Rights, MONTHLY MEDIA MONITORING REVIEW.

«Спірні території» Єрусалимський центр зв'язків із громадськістю та вебсайти ізраїльського уряду, які підтримують думку про те, що території не є окупованими, стверджують, що використання терміна «окуповані» щодо контролю Ізраїлю над територіями не має підґрунтя в міжнародному праві чи історії«Occupied Territories» to «Disputed Territories» by Dore Gold, Jerusalem Center for Public Affairs, January 16, 2002. Retrieved September 29, 2005..Israeli Settlements and International Law, Israel Foreign Ministry website, 5/4/01, accessed 12/18/07. (Scroll down to paragraph which begins «Politically, the West Bank and Gaza Strip is best regarded as…» і що це визначає результат переговорів. Вони вважають території «спірними» на основі таких юридичних аргументів:

Жодних кордонів сторони не встановили і не визнали. Лінії перемир'я не встановлюють кордонів, і в Угодах про перемир'я 1949 року, зокрема, прямо зазначено (за наполяганням арабів), що вони не створюють постійних або де-юре кордонів. Згідно з вищезазначеною ідеєю, ізраїльський уряд офіційно заявив, що його позиція полягає в тому, що території не можна назвати окупованими, оскільки жодна нація не мала чітких прав на них, і не було жодної діючої дипломатичної домовленості, коли Ізраїль здобув їх у червні 1967 року. Території є «окупованими», лише якщо вони були захоплені під час війни у встановленого та визнаного суверену, але жодна держава не мала законного чи визнаного суверенітету над Західним берегом (анексію Західного берега Йорданією визнали лише дві країни), Сектором Газа чи Східний Єрусалим до Шестиденної війни.«The Geneva Convention», Israel and the Palestinians, BBC News Четверта Женевська конвенція не поширюється на Західний берег і Сектор Гази, оскільки, відповідно до статті 2, вона стосується лише «випадків… окупації території Високої Договірної Сторони» іншою Високою Договірною Стороною. Західний берег і Сектор Гази ніколи не були законними територіями жодної Високої Договірної Сторони. Навіть якби Четверта Женевська конвенція застосовувалася в певний момент, вона, звичайно, не застосовувалася, коли Ізраїль передав урядові повноваження Палестинській адміністрації відповідно до угод Осло 1993 року, оскільки стаття 6 конвенції стверджує, що держава-окупант буде лише зобов'язана згідно з її умовами «тією мірою, якою така держава виконує функції уряду на такій території…». Ізраїль взяв під свій контроль Західний берег в результаті оборонної війни. Мова «окупації» дозволила палестинським речникам заплутати цю історію. Неодноразово вказуючи на «окупацію», їм вдається перевернути причинно-наслідковий зв'язок конфлікту, особливо перед західною аудиторією. Таким чином, нинішня територіальна суперечка нібито є результатом рішення Ізраїлю «окупувати», а не результатом війни, нав'язаної Ізраїлю коаліцією арабських держав у 1967 році. Колишній юридичний радник Державного департаменту Стівен Швебель, який пізніше очолив Міжнародний суд у Гаазі, написав у 1970 році щодо справи Ізраїлю: «Якщо попередній власник території захопив цю територію незаконно, держава, яка згодом захопила цю територію на законних підставах, здійснення самозахисту має кращий титул проти цього попереднього власника».

Йорам Дінштейн відкинув позицію, що вони не зайняті, як «засновану на сумнівних правових підставах».see Yoram Dinstein, ‘The International Law of Belligerent Occupation and Human Rights’, 8 Israeli Yearbook on Human Rights 104, 107 (1978) and International law expert, Professor Yoram Dinstein, on the international ‘War on Terrorism’ Багато урядових вебсайтів Ізраїлю справді називають ці території «окупованими територіями».Public activities section of Ezer Weizman's Knesset profile

Після 1967 року було висунуто низку правових аргументів, які відкидали право палестинців на самовизначення та державність. Загалом вони припускали, що Палестина є землею, позбавленою законного суверену, і підтримували претензії Ізраїлю на решту території Палестинського мандату.Yehuda Z. Blum, The Missing Reversioner: Reflections on the Status of Judea and Samaria, 3 ISR. L. REV. 279, 289–90 (1968)Eugene V. Rostow, «Palestinian Self-Determination»: Possible Futures for the Unallocated Territories of the Palestine Mandate, 5 YALE J. WORLD PUB. ORD. 147 (1980) Історик і журналіст Гершом Горенберг каже, що за межами спільноти, яка підтримує поселення в Ізраїлі, ці позиції вважаються дивними. Він каже, що, хоча ізраїльський уряд використовував їх для цілей зв'язків з громадськістю за кордоном, він займає зовсім іншу позицію, коли розглядає реальні судові справи у Верховному суді Ізраїлю. У 2005 році Ізраїль вирішив демонтувати всі ізраїльські поселення в секторі Газа і чотири на півночі Західного берега. Горенберг зазначає, що рішення уряду було оскаржено поселенцями у Верховному суді, і уряд виграв справу, зазначивши, що поселення були на території, правовий статус якої був «територією воюючої сторони». Уряд стверджував, що поселенці повинні були знати, що поселення лише тимчасові.See Gershom Gorenberg, The Accidental Empire: Israel and the Birth of the Settlements, 1967—1977, Macmillan, 2007, , page 363 and South Jerusalem On Settlement Legality, 24 November 2008

Території за сучасним статусом

Сектор Гази Після Шестиденної війни (1967), під час якої ізраїльська армія окупувала Західний берег річки Йордан і Сектор Гази, було введено військову адміністрацію над палестинським населенням. У 1993 році Ізраїль надав автономію жителям Гази і повністю вийшов із Гази (2005) і. Однак у 2007 році Ізраїль заблокував Сектор Гази через те, що він вважав проблемою безпеки. Ізраїль стверджує, що після виходу Ізраїлю із Гази (2005) Ізраїль більше не окупує Сектор Гази. І Але Ізраїль зберігає контроль над повітряним простором і береговою лінією Гази. Рада Безпеки ООН, Генеральна Асамблея ООН а також деякі країни та різноманітні правозахисні організації продовжували вважати Ізраїль державою-окупантом у секторі Газа.«Israel/Occupied Palestinian Territories: The conflict in Gaza: A briefing on applicable law, investigations and accountability». Amnesty International. 2009-01-19. Archived from the original on 2009-05-12. Retrieved 2009-06-05.«Human Rights Council Special Session on the Occupied Palestinian Territories» July 6, 2006; Human Rights Watch considers Gaza still occupied.Levs, Josh (2009-01-06). «Is Gaza 'occupied' territory?». CNN. Retrieved 2009-05-30.

Голанські висоти Голанські висоти перебували під військовою адміністрацією до тих пір, поки Кнесет не прийняв Закон про Голанські висоти в 1981 році, який застосовував до цієї території крок, який було описано як анексія. У відповідь Рада Безпеки ООН одноголосно прийняла резолюцію 497 РБ ООН, яка засудила дії Ізраїлю щодо зміни статусу території, оголошуючи їх «недійсними та такими, що не мають міжнародно-правової сили», а також те, що Голани залишаються окупованою територією. У 2019 році США стали єдиною державою, яка визнала Голанські висоти суверенною територією Ізраїлю, тоді як решта міжнародної спільноти продовжує вважати територію Сирії під ізраїльською військовою окупацією.

Західний берег річки Йордан У той час як міжнародна спільнота вважає Західний берег річки Йордан територією, яку Ізраїль утримує під військовою окупацією. Зона Юдеї та Самарії — термін ізраїльського уряду для позначення району, що охоплює адміністративно контрольовані Ізраїлем цивільні райони з єврейською більшістю в зоні C Західного берега річки Йордан за винятком Східного Єрусалиму. Для деяких цілей влада Ізраїлю розглядає його як один із своїх адміністративних регіонів.