Ніколя Тензер — французький державний службовець, науковець, письменник і редактор. В даний час він є редактором журналу Le Banquet і є президентом-засновником Centre d'étude et de réflexion pour l'action politique (CERAP), посаду, яку він займає з 1986 року Він був директором Інституту Аспена з 2010 по 2015 рік, а також виконував обов’язки його скарбника та президента. Він також є старшим науковим співробітником Центру аналізу європейської політики (CEPA) у Вашингтоні, округ Колумбія Один із учасників Форуму Вільних Держав Постросії у 2023.
Біографія Народившись у 1961 році, Тензер є випускником École normale supérieure (1980–1982), Sciences Po (1980–1982) і École nationale d'administration (1984–1986). Він також має ступінь з історії в Університеті Нантера.
Він викладав політичну філософію в Sciences Po (1986–2004), а з 2014 року викладає там науку про державне управління (магістр міжнародних зв’язків з громадськістю). Як державний службовець, Тензер є колишнім головою Commissariat général du Plan (1994–2002), колишнім членом апарату міністра економіки та фінансів Франції (1987–1988), а також колишнім доповідачем Cour des Comptes. (1991–1993 рр.).
Ніколас Тензер є членом Ордену Національного Почесного легіону та Ордену мистецтв і літератури.
Погляди Тензер заявив, що шукає серединний шлях між двома протилежними точками зору на французьку могутність: що статус Франції як держави та її роль у світових справах знижуються, і що роль Франції у світових справах зростає. У статті 2016 року для політичної онлайн-платформи Euractiv Тензер заявив, що ЄС має зосередитися на Румунії, яка, на його думку, є останньою країною Східної Європи з проєвропейським лідером.
Публікації
La région en quête d'avenir (La Documentation française, 1986). Африканська криза : quelle politique de coopération pour la France ? (разом з Франком Магнаром, PUF, 1988) La société dépolitisée (PUF, 1990). Un projet éducatif pour la France (ред., CERAP, PUF, 1991). Le Spermatozoïde hors la loi : de la bioéthique à la biopolitique (разом з Франком Магнаром, Кальман-Леві, 1991). Політика (PUF, Que sais-je ?, 1991). Les élites et la fin de la démocratie française (разом з Родольфом Делакруа, PUF, 1992). La République (PUF, Que sais-je ?, 1993) Philosophie politique (PUF, 1994, 2-е видання, 1998) Histoire des doctrines politiques en France (PUF, Que sais-je ?, 1996) Le tombeau de Machiavel: De la corruption intellectuelle de la politique (Flammarion, 1997) La face cachée du gaullisme: De Gaulle ou l'introuvable tradicionale politique (Hachette littératures, 1998) Les valeurs des Modernes: Réflexions sur l'écroulement politique du nouveau siècle (Flammarion, 2003) Франція : реформа неможлива ? (Фламмаріон, 2004). De l'esprit de décision. Contre l'approximation politique (разом з Мішелем де Фабіані, Гуаліно, 2006). Faut-il sauver le béralisme ? (разом з Монік Канто-Шпербер, Грассет, 2006). Pour une nouvelle philosophie politique (PUF, 2007) Quand la France disparaît du monde (Grasset, 2008, третє видання 2010) Le Monde à l'horizon 2030: La règle et le désordre (Perrin 2011) La fin du malheur français ? Pour un nouveau devoir politique (акція 2011) La France a besoin des autres (Plon 2012) Resisting Despair in Confrontational Times (разом з Раміном Джаханбеглу, Har-Anand Publications, 2019) Дорога до Кишинева: звіт Європейської політичної спільноти (CEPA, 2023) Макрон сигналізує про трансформацію політики безпеки (CEPA, 2023) Саміт НАТО провалив Україну (CEPA, 2023) Без Сполучених Штатів Європа втрачена (CEPA, 2023) Security Expert закликає НАТО та ЄС до дій в Україні: заклик до посилення підтримки та стратегічних заходів (dniprotoday.com, 2023)
Примітки
Посилання