Кримськотатарська архітектура — архітектура Кримського ханства та кримських татар, одного з корінних народів України.

Одне з важливих місць у загальній культурній спадщині кримських та­тар належить середовищу їхньої життєдіяльності, яке формують архітектурні об'єкти. Своєрідністю Кри­му є винятковий природний колорит, що створюють лісисті гори, що прилягають до узбережжя, химерні скелі, котрі вклинюються в Чорне море, степні простори. Палаци, мечеті, мавзолеї, медресе, фортеці, лазні, громад. будівлі, збудовані в Кри­му декілька століть тому, неоціненні своєю красою, історичним значенням і символічною виразністю.

Узагальнення численних матеріалів щодо давніх пам'яток зодчества в Криму дозволило ви­явити усталені споконвіку харак­терні прийоми в містобудуванні та архітектурі, що застосовують у проєктуванні сучасні кримськотатарські архітектори.

Формування відбувалося під впливом традицій народів Кримського півострова, середземноморської й турецької архітектури. Кримськотатарський стиль строгий, витриманий, з характерним орнаментом, без надлишку деталей і дорогих оздоблювальних матеріалів.

Класична кримськотатарська архітектура

Донині визначні зразки кримськотатарської архітектури збереглися у містах Ескі-Керим (Старий Крим), Бахчисарай, Кезлев (Євпаторія), Кефе (Феодосія), Акмесджит (Сімферополь), Алушта, Ялта, Ор-Капу тощо.

Старий Крим Серед найвизнач­ніших споруд Старого Криму — палац хана Батия (1253), мечеть Бей-Барса (1287–88), мечеть хана Узбека (1314) з медресе (1332–33), хан (караван-сарай XIV століття).

Карасубазар Другим містом за рів­нем розвитку торгівлі з відповідною архітектурою у передгірній частині був Карасубазар (Білогірськ), який належав роду беїв Ширинських. У ньому спорудже­но 2 караван-сараї: великий (15 ст.) і малий (17 ст.) Таш-ха­ни.

Кефе Найпотужніше портове місто у XVI столітті — Кефе (Феодосія), в якому кримські татари зве­ли 70 мечетей. Найкраще збереглася мечеть Муфтій-Джамі (1623), створена в османських архітектурних тра­диціях.

Бахчисарай Виразну кримськотатарську забудову з кривими середньовічними вуличками та ландшафтну архітектуру має Бахчисарай, через який ущелиною вздовж скель протікає ріка Чурук-Су. Першими відомими спорудами на території міста були надмогильні пам'ят­ни­ки (дюрбе) з мармуру та піщанику з вирізьбленим написом молитви, текіє дервішів (мона­стир мандрівівних мусульманських проповідників) і мечеть. Мавзолеї (дюрбе) мали поминальні наземні поверхи та підземні склепи для померлих. Правильні пропорції, співмірність частин, якісне мурування з тесаного каменю на міцному вапнякові розчині сприяли задовільному збереженню цієї цікавої малої форми архітектури Криму XVI—XVII століттях. Перший кримський хан Гаджі-Ґерай у середині XV століття влашту­вав у старій частині міста свою укріплену резиденцію, а внизу, в Салачику, збудував палац.

На сьогодні відомо про існування низки інших палаців, що належали кримським правителям в околицях Бахчисарая, серед яких: Девлет-Сарай, Улакли-Сарай, Ашлама-Сарай, Алма-Сарай, Сюрень-Сарай, Толе-Сарай / Качі-Сарай.

Комплекс палацових будівель складається з мечеті, Зинджирли медресе та лазні. Сад-палац (крим. bağça saray), від якого походить назва міста, створю­вали зі східною пишністю близько 300 років, починаючи від XVII століття (див. Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник). Він двічі зазнавав руйнувань під час російсько-турецьких воєн, кілька разів його відновлювали та перебудовували, щоразу змінюючи. Зі сходу до приміщення палацової варти прилягає найкрасивіша та найошатніша будівля комплексу — велика ханська мечеть (Хан-Джамі). В її архітектурі досягнуто стильової єдності екстер'єру та інтер'єру. У старому місті була поширена житлова забудова садибного типу. Кожний дім, прилаштований до певного рельєфу, мав асиметричне планування, конструкторський і функціональний розподіл за поверхами: нижній, кам'яний, був при­значений для господарчих потреб, верх­ній, фахверково-дерев'яний, — для житлових. Другий поверх збоку вулиці консольно нависав над входом, а у дворі облаштовували заг. скляну веранду зі сходами на терасу.

Мечеті Орта-Джамі, Молла Мустафа-Джамі, Тахтали-Джамі.

Акмесджит Над входом до соборної мечеті Кебир-Джамі зберігся напис араб. мовою про те, що вона була споруджена 1508 на честь хана Султан Менглі Ґерая Абду­рахман-бек Алі.

Стіни храму зве­дені з черепашкового каміння на гли­няному розчині, згодом потиньковані й повапновані. Білизну стін постійно поновлювали, уна­слі­док чого мечеть, а потім і місто, що тут виникло, отримали назву Акмесджит (Біла мечеть). У XIX столітті збудовано ще одну соборну мечеть — Базар-Джамі, а також мечеті Тохта-Джамі (1827), Джума-Джа­мі (1829), Ак-Мечеть (1849), Сеїд-Нафе (1860), Оні-Джума-Джамі (1866) тощо. Наприкінці цього століття у Сімферополі існувало не менше 10 мечетей.

Садиба Палласа — заміського типу кримськотатарська садиба XVIII століття.

Чокурча-Джамісі — мечеть в мікрорайоні Чокурча (Лугове), збудована в середині XVIII століття.

Кезлев Середньовічна частина Кез­лева (Євпаторії) лежить на рівному морському узбережжі Каламітської затоки. Місто протягом багатьох століть інтенсивно забудовували та ущіль­нювали, особливо після того, як кримський хан Девлет Ґерай I наказав на честь своєї коронації закласти у 1552 році найбільшу та найвеличнішу на Кримському півострові мечеть Джума-Джамі (Кезлевську мечеть).

За твердженням дослідників, її будівництво завершилося у 1564 році. Під склепінням нового храму оголошене право на Кримське ханство (фірман), отримане у Стамбулі. У ньому зберігається скріплений підписом хана спеціальний акт, присвячений цій події. Проєкт Кезлевської мечеті хан замовив у визначного турецького архітектора Хадже Сінану. Мечеть Джума-Джамі вирізняється скромністю та лаконічністю форм і декоративного оздоблення, що було характерним для архітектури Кримського ханства, на відміну від помпезної архітектури Османської імперії.

Серед інших пам'яток — турецька лазня, текіє дервішів (обидві — XVI століття), чайний будиночок (кінець XIX століття), Шукурла-Ефенді.

Коккоз У селі Коккоз (Соколине) — палац князів Юсупових, збудований у 1910 році архітектором М. Красновим, творцем Лівадійського палацу для російської імператорської родини. Краснов збирав предмети кримськотатарської старовини, від 1900 реставрував Бахчисарайський палац, тому у загальному вигляді споруди прослідковуються характерний стиль й архітектурні мотиви. Такому вибору безперечно сприяло й походження замовника — російського вельможі з давнього князівського роду, родоначальником якого був кримськотатарський князь Юсуф.

Мечеті Коккоз-Джамі або Юсуповська та Булгаковська.

Ор-Капу Чотирикутна фортеця, що існувала тут, у різні часи була різною, бо епізодично ремонтувалась та добудовувалась, або ж навпаки — руйнувалась. Різні оцінки давали їй очевидці. Вже відомий читачам Евлія Челебі побачив тут збудоване з тесаного каміння п'ятибічне подвійне укріплення, висотою 23 аршини та три тисячі кроків навкруги, з трьома оберненими на південь залізними брамами та гарматами з боків, з трьомастами «закритими балконами» та двадцятьма чотирикутними баштами, які було видно на відстані п'яти днів дороги. Всередині фортеці вчений турок побачив вісімдесят кримськотатарських будинків, покритих землею, а зовні — триста будинків з глиняними дахами та мечеть з красивим невисоким мінаретом із білого мармуру.

Посол Василь Тяпкін та дяк Микита Зотов (окреме посольство, що було направлене 1680 року царем Олексієм Михайловичем до Криму) побачили: «Перекоп кам'яний чотирикутний, в'їзд та виїзд в одні ворота з кримського боку, а другу браму засипано, а з московської сторони стоїть глухою стіною межа валу, а в тих стінах зроблено багато домових жител та горищ. А камінь та цегла в стінах кладені та змазані між брусів дерев'яних глиною та землею, і від того твердості ніякої не мають. По стінах та брамах лише вісім башт, довкруг усього міста рів глибиною сажнів зо три. Від того ж міста по обидва боки до морських вод влаштований вал, а біля валу з московського боку, від степу, рів не глибокий та розділений, і на валу в багатьох місцях є отвори та переходи для людей…».

Відомий голландський державний діяч Н. Вітзен, що видав 1690 року в Амстердамі свою книгу «Північна та Східна Татарія», вмістив зображення міста-фортеці Перекопа, де чітко видно структурний план, багато будов Ферахкермана (Ор-Капу), його оточення.

Російського мандрівника Василя Зуєва, що їздив до Криму за завданням Російської академії наук, дивувала загадкова сова, символ мудрості, котру було вирізьблено на камені фортечних воріт Ор-Капу. У фортецю, осяяну турецьким прапором, озброєну турецькими гарматами, яку охороняв півторатисячний гарнізон, з північного боку вів єдиний підйомний міст на ланцюгах.

У 1736 і 1738 роках Ор-Капу брали та залишали російські війська і лише в липні 1771 року вони остаточно оволоділи фортецею, після чого її й було зруйновано.

Француз Жільбер Ромм, гувернер тринадцятирічного графського сина Павлика Строганова, що відвідав Крим 1786 року для вивчення географії в подорожах, побачив лише залишки семи зруйнованих башт, що їх було «розміщено так: дві в місті, дві ближче до Сиваша, три в бік Чорного моря…».

Кримськотатарський модернізм — архітектурний проєкт, що не відбувся У біографії Мойсея Гінзбурга (1892—1946), одного з головних теоретиків радянського конструктивізму, є епізоди, пов'язані з Кримом: у 1917 році архітектор приймає запрошення замовника і вирушає до Криму виконувати свій перший фаховий проєкт — приватну садибу Локшиних у Євпаторії. Повернувшись до Москви у 1921 році, Мойсей Гінзбург публікує статтю «Татарское искусство в Крыму», в якій прискіпливо аналізує впливи, що їх зазнало кримськотатарське мистецтво, виокремлюючи роль античної («археологічне сміття») та візантійської спадщин, готського впливу, арабсько-перського, мавританського і турецького стилів. Значну увагу він приділяє сакральній архітектурі та як приклад наводить мечеть Джума-Джамі (або Хан-Джамі) і текіє (монастир) дервішів у Євпаторії. Гінзбург припускає, що Джума-Джамі є величною копією мініатюрного монастиря дервішів, та робить висновок, що попри очевидність запозичень зі Стамбула, архітектура старого Ґезльова має національні риси, а мечеть і монастир є неперевершеними зразками кримськотатарської монументальної архітектури.